ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.11.2011 р.

Справа N 54/234

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Кота О. В., суддів - Шевчук С. Р., Іванової Л. Б., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 р. у справі N 54/234 господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про визнання недійсним договору та стягнення 17873833,81 грн. (в судовому засіданні взяли участь представники:  позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 23.11.2010 р.; ОСОБА_2, дов. б/н від 22.03.2011 р.; ОСОБА_3, дов. N 09/05-376 від 18.11.2011 р.; відповідача - ОСОБА_4, дов. N 21 від 19.01.2011 р.; ОСОБА_5, дов. N 242 від 16.11.2011 р.), встановив:

В березні 2011 року Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про визнання недійсним договору N 6/08/В/91/07-08 від 13.05.2008 р. банківського вкладу (депозиту) та стягнення 17873833,81 грн. сплачених відсотків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. (суддя Шкурдова Л. М.) у справі N 54/234 позов задоволено. Визнано недійсним договір банківського вкладу (депозиту) N 6/08/В/91/07-08 від 13 травня 2008 року, укладений між публічним акціонерним товариством "Енергобанк" та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", з моменту його укладання. Стягнуто з Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь публічного акціонерного товариства "Енергобанк" 17873833,81 грн. відсотків, 25500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 р. (у складі: головуючого - Чорної Л. В., суддів Смірнової Л. Г., Тищенко О. В.) у справі N 54/234 вказане рішення суду скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач не погоджується із доводами скаржника і просить суд залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неявкою директора, що перешкоджає уточнити власну правову позицію та з мотивів необхідності залучення до участі у розгляді скарги прокуратуру, колегією суддів відхилені як необґрунтовані, оскільки сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги і в них було достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав. Більш того, відповідач вже скористався своїм процесуальним правом, передбаченим ст. 1112 ГПК України, надав відзив на подану касаційну скаргу. В той же час, судом враховано обмеженість строку касаційного провадження, встановленого ст. 1118 ГПК України.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 18.11.2011 р. склад колегії суддів змінено та призначено колегію суддів у складі головуючого Кота О. В., суддів Шевчук С. Р та Іванової Л. Б. для розгляду касаційної скарги у справі N 54/234 господарського суду міста Києва.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 13 березня 2008 року між акціонерним банком "Енергобанк" (Банк; позивач), правонаступником якого є позивач, та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" (Вкладник; відповідач) укладено договір N 6/08/В/91/07-08 банківського вкладу (депозиту), відповідно до умов якого відповідач перераховує позивачу протягом 2-х банківських днів з моменту підписання договору, на депозитний рахунок N 2652325401 в АБ "Енергобанк" м. Київ, МФО 300272, тимчасово вільні грошові кошти в сумі 150000000,00 грн. з правом подальшої зміни (збільшення або зменшення) суми депозиту. Дата зарахування коштів на зазначений рахунок являється для цього договору датою внесення депозиту.

Згідно з п. 2.1 договору, позивач зобов'язується прийняти грошові кошти відповідача на депозитний рахунок з виплатою відповідачу 12 % річних.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що позивач зобов'язується повернути відповідачу суму депозитного вкладу та нараховані але не сплачені відсотки шляхом перерахування відповідних коштів на поточний рахунок відповідача. Відсотки нараховуються, виходячи з встановленої процентної ставки та фактичної суми депозитного вкладу, щомісячно в останній робочий день місяця і в останній день дії Договору. База розрахунку відсотків - 356/366 календарних днів. Відсотки по вкладу нараховуються з наступного після надходження від відповідача грошових коштів дня і закінчується в той день, який передує поверненню грошових коштів відповідачу або списанню з депозитного рахунку відповідача (п. 2.3 договору).

Публічне акціонерне товариство "Енергобанк", не погодившись з укладеним договором, звернулось до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору N 6/08/В/91/07-08 від 13.05.2008 р. банківського вкладу (депозиту) та стягнення 17873833,81 грн. сплачених відсотків з мотивів невідповідності даного правочину вимогам ст. ст. 203, 207, 215, 216 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 75, ст. 207 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 10 Закону України "Про природні монополії" та Тимчасового положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти. Окрім того, позивач посилається на те, що він діяв під впливом помилки, тому договір іпотеки та кредитний договір є недійсними.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Рішення суду першої інстанції, яким позов було задоволено, мотивовано тим, що відповідач в розумінні ст. 75 Господарського кодексу України є державним комерційним підприємством, а тому закупівля останнім послуг за державні кошти, а саме послуг Банку, щодо відкриття вкладного (депозитного) рахунку, мало здійснюватись у відповідності до процедур встановлених Тимчасовим положенням для закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, відповідно в рамках проведення конкурсу.

Також суд виходив із того, що при укладанні спірного договору відповідачем не було дотримано вимог, встановлених Тимчасовим положенням, в частині проведення закупівлі послуг за державні кошти, послуг з відкриття Банком вкладного (депозитного) рахунку, без проведення тендеру та всіх поетапних процедур, передбачених даним Тимчасовим положенням для закупівлі такого виду послуг.

Приймаючи оскаржувану постанову і скасовуючи рішення місцевого господарського суду, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позивачем за спірним договором було відкрито відповідачу саме поточний рахунок, а не депозитний, пославшись на листи N 02/10/6693 від 17.11.2008 р., N 11-1/7184 від 09.12.2008 р., а тому дія згідно п. 7 вказаного Тимчасового положення на послуги банків з обслуговування поточних рахунків та розрахунково-касового обслуговування не поширюється.

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду вважає висновки суду апеляційної інстанції помилковими з огляду на таке.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач є державним комерційним підприємством.

Відповідно до п. 1.2 Статуту Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго", підприємство є державним унітарним підприємством електроенергетичної галузі і діє як державне комерційне підприємство, що засноване на державній власності, підпорядковане та належить до сфери управління Міністерства палива та енергетики України.

Відповідно до п. 1 ст. 75 Господарського кодексу України, державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.

Для закупівель товарів, робіт чи послуг державне комерційне підприємство застосовує процедури закупівель, визначені Законом України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти".

Отже, в силу норм Закону свою господарську діяльність державне комерційне підприємство здійснює відповідно до завдань, визначених при його створенні і закріплених у статуті, а також виробничої програми, затвердженої органом, уповноваженим на управління підприємством від імені держави. Державні замовлення обов'язково враховуються при розробці і затвердженні програм підприємства. При здійсненні робіт з виконання державного замовлення, тобто у процесі використання фінансових коштів держави, підприємство зобов'язане здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг відповідно до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти", що в свою чергу передбачає конкурсний порядок проведення закупівель.

Розподіл прибутку (доходів) підприємства регламентується Декретом Кабінету Міністрів України "Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій" від 10 травня 1993 року.

Державне комерційне підприємство, серед своїх цілей має отримання прибутку, у зв'язку з чим норма ч. 10 ст. 75 Господарського кодексу України формалізує розподіл грошових коштів державі як власнику.

Відповідач є природним монополістом в галузі передавання електроенергії.

Відповідно до п. 3 ст. 10 Закону України "Про природні монополії" суб'єкти природних монополій здійснюють закупівлю товарів, робіт і послуг відповідно до вимог та процедур, визначених Законом України "Про здійснення державних закупівель".

На момент укладання договору від 13.05.2008 р. діяло Тимчасове положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2008 р. N 274 "Про здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти" (далі - Тимчасове положення).

Частиною 3 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України N 274 від 28.03.2008 р. встановлено, що державні, у тому числі казенні підприємства, установи та господарські товариства, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства і господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків належить державним, у тому числі казенним підприємствам і господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, здійснюють закупівлю товарів робіт і послуг за державні кошти в установленому Тимчасовим положенням порядку.

Відтак, враховуючи ті обставини, що відповідач є державним комерційним підприємством, в силу вищенаведених положень, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що закупівля останнім послуг за державні кошти, а саме послуг Банку, щодо відкриття вкладного (депозитного) рахунку, мало здійснюватись у відповідності до процедур встановлених Тимчасовим положенням для закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти, відповідно в рамках проведення конкурсу.

Колегія суддів не погоджується із висновком апеляційного господарського суду в тій частині, що спірний договір за своєю правовою природою не є договором банківського (депозитного) вкладу, а є договором поточного рахунку та розрахунково-касового обслуговування, враховуючи наступне.

Згідно з п. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до п. 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Національного банку України 12.11.2003 р. N 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах" (надалі Інструкція), вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.

За умовами договору від 13.05.2008 р. (п. 1.1) Банк, що прийняв від вкладника грошові кошти (вклад), зобов'язується виплачувати вкладникові суму депозиту та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, позивач взяв на себе зобов'язання здійснювати виплату вкладнику 12 процентів річних.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, у спірному договорі чітко визначено предмет - зберігання відповідної суми коштів, процент, який Банк зобов'язаний сплачувати вкладнику, строк депозиту. Таким чином, вказані положення визначають даний договір за своєю правовою природою, саме як договір банківського вкладу (депозиту).

За договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).

Відповідно до п. 1.8 Інструкції поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Аналіз наведених норм Закону дозволяє дійти висновку, що на вкладному (депозитному) рахунку в банку кошти зберігаються. Тоді як, відкриття на договірній основі поточного рахунку передбачає здійснення розрахунково-касових операцій, а саме прийняття від клієнта готівкових грошових коштів для зарахування їх на поточний рахунок та видачу готівки в межах суми, що обліковується на банківському рахунку, тощо.

Пункт 7 Тимчасового положення встановлює перелік предмету закупівлі, на які не поширюється дія вказаного Тимчасового положення, одним з таких предметів є: послуги банків з приймання комунальних платежів, обслуговування поточних рахунків та розрахунково-касового обслуговування.

Отже, закупівля державним комерційним підприємством послуг з відкриття Банком вкладного (депозитного) рахунку має здійснюватись на підставі положень та процедур установлених Тимчасовим положенням про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, що було чинним на момент укладання спірного договору.

Таким чином, при укладанні спірного договору відповідачем не дотримано вимог встановлених Тимчасовим положенням, а саме проведено закупівлю послуг за державні кошти, послуг з відкриття Банком вкладного (депозитного) рахунку, без проведення тендеру та всіх поетапних процедур передбачених даним Тимчасовим положенням для закупівлі такого виду послуг.

За таких обставин, враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення вимог, встановлених Тимчасовим положенням, в частині проведення закупівлі послуг за державні кошти послуг з відкриття Банком вкладного (депозитного) рахунку, без проведення тендеру та всіх поетапних процедур передбачених Тимчасовим положенням для закупівлі такого виду послуг, місцевий господарський суд, посилаючись на вимоги ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України правомірно задовольнив позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" про визнання договору банківського вкладу (депозиту) N 6/08/В/91/07-08 від 13 травня 2008 року недійсним з моменту його укладання із застосуванням наслідків недійсності правочину (реституції), передбачених ст. 216 ЦК України.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дав невірну юридичну оцінку обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, а тому у нього не було правових підстав для скасування рішення господарського суду міста Києва, яке є законним та обґрунтованим та відповідає Роз'ясненню ВАСУ "Про судове рішення" N 02-5/422 від 10.12.96 р.

За таких обставин, враховуючи, що в силу вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 р. у справі N 54/234 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р. у справі N 54/234 залишити в силі.

 

Головуючий, суддя

О. В. Кот

Суддя

С. Р. Шевчук

Суддя

Л. Б. Іванова

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали