ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

06.10.2011 р.

Справа N 15/130

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді Дерепи В. І., суддів: Грека Б. М., Капацин Н. В. - доповідача у справі, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 у справі N 15/130 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним іпотечного договору (за участю представників від: позивача - не з'явився, відповідача - ОСОБА_1 (довір від 29.12.2010 р.)), встановив:

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2011 у справі N 15/130, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" (Позивач) до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (Відповідач) про визнання недійсним іпотечного договору N 724/15 від 28.12.2007.

Відмовляючи у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" суди попередніх інстанцій вказали на відсутність правових підстав для визнання недійсним договору.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Згода" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2011 у справі N 15/130 та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсним іпотечний договір від 28.12.2007 N 724/15.

В касаційній скарзі заявник вказує, що в іпотечному договорі не визначений зміст та розмір основного зобов'язання, що є порушенням пункту 2 частини 1 статті 18 Закону "Про іпотеку", необхідність зазначення в іпотечному договорі розміру основного зобов'язання закріплено і частиною 2 статті 7 цього Закону, в іпотечному договорі не конкретизовано момент виникнення зобов'язання іпотекодавця, як цього вимагає частина 4 статті 3 Закону "Про іпотеку".

Також скаржник вказує на те, що оспорюваний договір містить третейську оговорку про те, що спори за цим договором вирішуються у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, але відповідно до статті 6 Закону "Про третейські суди" третейським судам не підвідомчі справи у спорах щодо нерухомого майна.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Іпотекодержатель) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Згода" (Іпотекодавець) 28 грудня 2007 року укладено іпотечний договір N 724/15, за умовами якого на забезпечення виконання зобов'язання за договором про надання відновлювальної кредитної лінії N 724/15 від 28.12.2007 Іпотекодавець передав у заставу нерухоме майно, а саме: А-1, А-2 побутові приміщення з цехом загальною площею 692,4 кв. м, N 1-6 огорожа, ворота-хвіртка, N 7 вигріб, що знаходяться за адресою: Полтавський район, село Терешки, вулиця Шевченка, 30. Вартість предмета іпотеки сторони визначили на суму 1677890 грн.

Іпотечний договір посвідчено 28.12.2007 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Карнарук Н. В. і зареєстровано в реєстрі за N 11022.

05.04.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Згода" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", яке є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", про визнання недійсним іпотечного договору N 724/15 від 28.12.2007 з огляду на те, що цей договір не містить передбачених законом умов щодо змісту та розміру основного зобов'язання, як цього вимагають стаття 584 Цивільного кодексу України, стаття 18 Закону "Про іпотеку", стаття 12 Закону "Про заставу". Позивач вказує на те, що частина 2 статті 18 Закону "Про іпотеку" передбачає, що у разі відсутності в іпотечному договорі істотних умов він може бути визнаний судом недійсним з підстав, зазначених частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій вказали на необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода".

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів з огляду на наступне.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, недодержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

В позовній заяві та касаційній скарзі Позивач вказує на відсутність в іпотечному договорі N 724/15 від 28.12.2007 істотної умови про зміст та розмір основного зобов'язання, що є порушенням пункту 2 частини 1 статті 18 Закону "Про іпотеку".

Але Позивачем не взято до уваги, що пункт 2 частини 1 статті 18 цього Закону має продовження, де зазначено, що в іпотечному договорі може бути посилання на правочин, у якому встановлюється основне зобов'язання.

Пункт 1.1 іпотечного договору містить посилання на договір про надання відновлювальної кредитної лінії від 28.12.2007, укладений між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем.

Пунктом 1.4 іпотечного договору сторони закріпили обсяг відповідальності і критерії визначення розміру відповідальності Іпотекодавця за основним зобов'язанням - кредитним договором, а тому судом касаційної інстанції не приймаються до уваги доводи скаржника про порушення вимог частини 2 статті 7 Закону "Про іпотеку".

Частина 5 статті 3 Закону "Про іпотеку" встановлює, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання.

Згідно з пунктом 6.3 іпотечного договору він набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного припинення основного зобов'язання.

Безпідставними є доводи скаржника щодо визнання недійсним третейського застереження, вказаного в пункті 5.2 іпотечного договору, оскільки іпотечний договір N 724/15 укладено сторонами 28.12.2007, а до статті 6 Закону "Про третейські суди" в частині виключення із підвідомчості третейських судів справ у спорах щодо нерухомого майна зміни внесені 05.03.2009.

Відповідність чи невідповідність угоди вимогам законодавства оцінюється господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди.

Разом з тим, стаття 217 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому.

Таким чином, твердження скаржника про порушення та неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" залишається без задоволення, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 у справі N 15/130 - без змін.

Керуючись ст. ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 у справі N 15/130 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя

В. І. Дерепа

Судді:

Б. М. Грек

 

Н. В. Капацин

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали