ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 6 грудня 2010 року

Верховний Суд України у складі: головуючого Колесника П. І., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Ковтюк Є. І., Коротких О. А., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Луспеника Д. Д., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г., за участю представників: товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" - Бесклетного М. Є., Національного банку України - Кривенко С. Г., Шевчук М. О., публічного акціонерного товариства "Родовід банк" - Пономаренка О. В., Генеральної прокуратури України - Баклан Н. Ю., Кабінету Міністрів України - Заінчковського Д. А., Станецької О. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" (далі - ТОВ "Житомир-Петрол") про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23 липня 2010 року у справі N 51/551 за позовом ТОВ "Житомир-Петрол" до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - Укрпромбанк), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю "Пріма-Капітал" (далі - ТОВ "Пріма-Капітал"), Національний банк України, публічне акціонерне товариство "Родовід банк" - про визнання недійсним договору та усунення перешкод у здійсненні права власності, встановив:

У серпні 2010 року до Верховного Суду України звернулося ТОВ "Житомир-Петрол" із заявою про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 23 липня 2010 року у справі N 51/551. Заяву було мотивовано тим, що суд касаційної інстанції в цій справі виходив із відповідності іпотечного договору від 15 липня 2008 року N 219/Zin-08-3 вимогам діючого законодавства, зокрема частині 4 статті 3, частині 2 статті 7 та пункту 2 частини 1 статті 18 Закону України "Про іпотеку", а також із наявності в договорі усіх істотних умов, необхідних для даного виду угод, погоджених між сторонами згідно з генеральним договором від 4 липня 2007 року N 219-07. Відтак, Вищий господарський суд України дійшов висновку про безпідставність позовних вимог. Разом із тим, в аналогічних справах - N 37/683 (Постанова N 37/683), 37/684 (Постанова N 37/684), 37/679 (Постанова N 37/679), 37/680, 51/546 (Постанова N 51/546), 51/547 (Постанова N 51/547), 51/555, 51/559 (Постанова N 51/559) - суд касаційної інстанції за тих самих обставин, застосувавши ті самі положення закону, зробив протилежні висновки про те, що оспорювані іпотечні договори є недійсними, оскільки їх було укладено з метою забезпечення неіснуючих зобов'язань.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені заявником обставини, Верховний Суд України дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) з міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 573 ЦК заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Згідно з частиною 4 статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

За частиною 2 статті 7 цього ж Закону в разі, якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Отже, чинним законодавством встановлено, що іпотекою забезпечуються виключно реально існуючі зобов'язання та вимоги, які можуть виникнути в майбутньому на підставі чинних договорів.

Статтею 18 Закону України "Про іпотеку" визначено істотні умови, що має містити договір іпотеки.

Як установлено судами, 4 липня 2007 року Укрпромбанк та ТОВ "Пріма-Капітал" уклали між собою генеральний договір N 219-07 про здійснення кредитування та проведення інших активних банківських операцій, яким визначено загальні принципи та порядок проведення банківських операцій щодо вказаного підприємства. У подальшому між сторонами було укладено кредитний договір від 1 жовтня 2008 року N 219-13/КВ-08, що є невід'ємною частиною вказаного генерального договору, де зазначено конкретні суми кредитування, строки надання кредитних коштів, процентні ставки за користування кредитом, відповідальність сторін та інші істотні умови.

15 липня 2008 року між Укрпромбанком і ТОВ "Житомир-Петрол" було укладено іпотечний договір N 219/Zin-08-3, відповідно до умов якого забезпечувалися вимоги вказаного банку за генеральним договором N 219-07. У зазначеному договорі іпотеки сторони згідно з вимогами статті 18 Закону України "Про іпотеку" визначили всі істотні умови, необхідні для цього виду угод, зокрема: зміст і розмір основного зобов'язання, строк та порядок його виконання, опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, а також його реєстраційні дані.

Договором від 14 жовтня 2008 року про внесення змін та доповнень до вищезазначеної угоди сторони погодили нову редакцію пункту 1.1. іпотечного договору, згідно з якою ліміт генерального договору N 219-07 збільшено до 217000000 грн. 00 коп.

Отже, оспорюваний іпотечний договір містив усі істотні умови, передбачені статтею 18 Закону України "Про іпотеку", та забезпечував вимогу Укрпромбанку (як іпотекодержателя) за чинним генеральним договором N 219-07, що не суперечить вимогам частини 4 статті 3 вказаного Закону.

З урахуванням викладеного, висновок Вищого господарського суду України про те, що іпотечний договір від 15 липня 2008 року N 219/Zin-08-3 укладений з дотриманням вимог чинного законодавства, є обґрунтованим.

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи правильно застосував норми матеріального права, то в задоволенні заяви ТОВ "Житомир-Петрол" слід відмовити.

Керуючись статтями 11123 - 11124, 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви підприємства з іноземними інвестиціями в формі товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

 

Головуючий 

П. І. Колесник 

Судді: 

М. І. Балюк 

  

В. П. Барбара 

  

І. С. Берднік 

  

С. М. Вус 

  

Л. Ф. Глос 

  

Т. В. Гошовська 

  

В. С. Гуль 

  

В. І. Гуменюк 

  

М. Б. Гусак 

  

А. А. Ємець 

  

Т. Є. Жайворонок 

  

В. В. Заголдний 

  

Г. В. Канигіна 

  

Є. І. Ковтюк 

  

О. А. Коротких 

  

О. В. Кривенда 

  

В. В. Кривенко 

  

О. Т. Кузьменко 

  

Д. Д. Луспеник 

  

Н. П. Лященко 

  

В. Л. Маринченко 

  

В. В. Онопенко 

  

Л. І. Охрімчук 

  

П. В. Панталієнко 

  

М. В. Патрюк 

  

В. Ф. Пивовар 

  

П. П. Пилипчук 

  

О. І. Потильчак 

  

Б. М. Пошва 

  

О. Б. Прокопенко 

  

А. І. Редька 

  

Я. М. Романюк 

  

Ю. Л. Сенін 

  

А. М. Скотарь 

  

Т. С. Таран 

  

О. О. Терлецький 

  

Ю. Г. Тітов 

  

І. Б. Шицький 

  

А. Г. Ярема 

 

Суд апеляційної інстанції, з яким погодився касаційний суд, дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним іпотечного договору у зв'язку з тим, що укладений в забезпечення грошового зобов'язання іпотечний договір, який містить зміст і розмір основного зобов'язання, встановленого на підставі чинного генерального договору про здійснення кредитування, та кредитних договорів, укладених в межах такого генерального договору, не суперечить частині четвертій статті 3, частині другій статті 7, пункту 2 частини першої статті 18 Закону України "Про іпотеку".

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали