ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05.10.2006 р.

N К-7192/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого  - судді-доповідача Усенко Є. А., суддів - Карася О. В., Шипуліної Т. М., Маринчак Н. Є., Степашка О. І., при секретарі судового засідання - Павлушку Р. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2005 у справі N 32/140 господарського суду Одеської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Сервіс Оболонь" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановив:

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.05.2005 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2005 р., позов задоволено частково: визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 21.12.2004 р. N 0000442390/2 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі основного платежу 79927,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 35673,50 грн.; від 24.02.2005 р. N 0000442390/3 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в сумі основного платежу 79927,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 39963,50 грн.; від 24.02.2005 р. N 0000452390/3 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання за платежем з ПДВ в сумі основного платежу 61992,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 3096,00 грн.

В частині позовних вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 03.08.2004 р. N 0000442390/0 та N 0000452390/0, від 08.10.2004 р. N 0000442390/1 та N 0000452390/1, від 21.12.2004 р. N 0000452390/2 провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 частини 1 ст. 80 ГПК України, за правилами якого здійснено судовий розгляд справи.

Судові рішення в частині задоволених позовних вимог вмотивовані тим, що позивач правомірно відніс до валових витрат 312500,00 грн. нарахованих до сплати ДП "Софт Транс" ліцензійних платежів за користування знаками на товари з 01.09.2002 р. по 01.03.2004 р., та 97456,53 грн. орендних платежів за  I квартал 2002 року; а також до податкового кредиту ПДВ у сумі 62500,00 грн., нарахований у зв'язку з придбанням послуги з надання права на користування знаками на товари.

Висновок суду про відсутність підстав для визнання неправомірним донарахування позивачу контролюючим органом податкових зобов'язань з податку на прибуток за I і II квартали 2002 року в сумах 973,00 грн. та 400,00 грн. відповідно та податкових зобов'язань з ПДВ за січень, лютий, березень, листопад 2002 року в загальній сумі 3610,00 грн. обґрунтований посиланням на безпідставне віднесення до валових витрат, не підтверджених документами витрат по сплаті орендних платежів у сумі 3243,42 грн., та вартості ремонту телефонного апарату в сумі 400,00 грн., а також недоведеністю правомірності нарахування в ціні придбання товарів / послуг / ПДВ в сумі 2966,00 грн.

Підставою для часткового припинення провадження у справі слугував встановлений в судовому процесі факт відкликання спірних податкових повідомлень-рішень в силу підпункту 6.4.3 пункту 6.4 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за результатами апеляційного узгодження сум податкових зобов'язань позивача, визначених контролюючим органом.

В касаційній скарзі ДПІ у Оболонському районі м. Києва просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові в повному обсязі заявлених позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Визнаючи правомірним віднесення позивачем до складу валових витрат у IV кварталі 2002 року - I кварталі 2004 року ліцензійних платежів у загальній сумі 312500,00 грн., нарахованих в обліку позивача до сплати ДП "Софт Транс" на виконання ліцензійного договору від 01.09.2002 р. за використання знаків для товарів, та включення позивачем до податкового кредиту ПДВ у загальній сумі 62500,00 грн., нарахованого в ціні придбання послуги з надання права на користування знаками на товари, суди попередніх інстанцій виходили з того, що використання позивачем знаків на товари у власній господарській діяльності обумовлює характер вказаних платежів як таких, що відносяться до складу валових витрат відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". При цьому суди дійшли висновку, що зазначені ліцензійні платежі не є роялті, оскільки згідно з умовами ліцензійного договору ліцензіаром позивачу було надане право передавати право на користування знаками на товари третім особам.

Такий висновок, однак, не відповідає встановленим у справі обставинам та правильному застосуванню пункту 1.30 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", підпункту 3.2.7 пункту 3.2 ст. 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.1 ліцензійного договору від 01.09.2002 р. ДП "Софт Транс" /ліцензіар/ надав позивачу /ліцензіату/ на строк дії цього договору за винагороду невиключну ліцензію на використання в Україні знаків для товарів. За цим договором позивач набув права використовувати знаки за обумовленими в договорі свідоцтвами у власній господарській діяльності, пов'язаній із введенням відповідних товарів в господарський оборот /пункт 1.3 договору/.

Додатковою угодою від 10.09.2002 р. позивачу було надане право передавати права на користування знаками третім особам з обов'язковим повідомленням у письмовій формі про це ліцензіара.

Згідно пункту 1.30 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" роялті - це платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду /ноу-хау/.

Не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити /розголосити/ секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду /ноу-хау/, за винятком випадків, коли таке оприлюднення є обов'язковим згідно із законодавством України.

Оскільки умови користування позивачем знаками на товари, визначені ліцензійним договором, не надавали йому права продати або відчужити іншим способом ці знаки, платежі, які позивач згідно договору повинен сплачувати ліцензіару, за своєю сутністю є роялті.

Згідно підпункту 3.2.7 пункту 3.2 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" не є об'єктом оподаткування операції з виплат дивідендів та роялті у грошовій формі або у формі цінних паперів /корпоративних прав/.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених /нарахованих/ платником податку у зв'язку з придбанням товарів /робіт, послуг/, передбачає, що така сплата /нарахування/ мали місце з операцій, які є об'єктом оподаткування. За інших умов сплата /нарахування/ податку в ціні придбання не відповідає положенням закону щодо обов'язковості його характеру, а отже виключає право платника податку - покупця на віднесення таких сум до податкового кредиту, оскільки вони за своєю сутністю не є податком.

Як наслідок, у позивача не було законних підстав для включення до податкового кредиту сум податку, нарахованого у зв'язку з придбанням послуги з надання права на користування знаками на товари.

Згідно підпункту 5.4.2 пункту 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до валових витрат включаються, зокрема, витрати, пов'язані з виплатою роялті.

Відповідно до пунктів 5, 6 Положення /стандарту/ бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. N 318, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за N 27/4248, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства /за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власникам/, за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що дані бухгалтерського обліку беруться за основу, в тому числі, податкового обліку.

Дата збільшення валових витрат виробництва /обігу/ визначена підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" як дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів /робіт, послуг/, а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку, або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт /послуг/ - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт /послуг/.

Оскільки підпунктом 5.4.2 пункту 5.4 ст. 5 вказаного Закону не встановлено іншої, ніж визначеної наведеним підпунктом, дати збільшення валових витрат за рахунок витрат, пов'язаних із виплатою роялті, а наявні у справі письмові докази /акти приймання-передачі/ підтверджують дату фактичного отримання позивачем результатів послуги з надання права на користування знаками на товари, висновок судів попередніх інстанцій щодо правомірності віднесення позивачем до валових витрат 312500,00 грн. є правильним безвідносно до мотивів такого висновку.

З огляду на викладене та з врахуванням того, що в частині відмови в задоволенні позовних вимог та припинення провадження у справі судові рішення судів попередніх інстанцій не оскаржуються, постановлені у справі судові рішення в частині визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.02.2005 р. N 0000452390/3 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення в цій частині позовних вимог із залишенням зазначених судових рішень без змін в іншій частині.

Керуючисьст. ст. 220, 223, 224, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2005 року та рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2005 р. в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі м. Києва від 24.02.2005 року N 0000452390/3 в частині визначення податкового зобов'язання по ПДВ в сумі 61992,00 грн. та застосування штрафних санкцій по ПДВ в сумі 30996,00 грн. В задоволенні позову в цій частині позовних вимог відмовити.

В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2005 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

Є. А. Усенко

Судді:

О. В. Карась

 

Т. М. Шипуліна

 

Н. Є. Маринчак

 

О. І. Степашко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали