ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 20 червня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Гусака М. Б., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шаповалової О. А., Шицького І. Б., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автолюкс" (далі - товариство) до державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим (далі - ДПІ; правонаступник Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановив:

У листопаді 2005 року товариство звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим від 20 жовтня 2005 року N 0003822301/0, яким йому визначено податкове зобов'язання зі сплати збору на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим (далі - збір на розвиток електротранспорту) у розмірі 45000 грн., з яких 30000 - основний платіж і 15000 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Господарський суд Автономної Республіки Крим постановою від 20 січня 2006 року, залишеною без змін ухвалами Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 січня 2008 року та Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2010 року (Ухвала N К-2047/08), позов задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори. Види податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються на території України, встановлено статтями 14, 15 Закону України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування" (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 1251-XII). Оскільки збір на розвиток електротранспорту не входить до цього переліку, то відповідач безпідставно донарахував податкове зобов'язання з його сплати.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ДПІ просить скасувати оскаржуване рішення Вищого адміністративного суду України, справу направити на новий касаційний розгляд.

Заява про перегляд оскаржуваного рішення Вищого адміністративного суду України підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що в доданій до заяви ДПІ постанові Вищого адміністративного суду України від 25 лютого 2010 року по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано статтю 14 Закону N 1251-XII (чинного на час виникнення спірних відносин) та статтю 39 Закону України від 26 грудня 2002 року N 380-IV "Про Державний бюджет України на 2003 рік" (далі - Закон N 380-IV).

У справі, рішення касаційного суду в якій додано до заяви, цей суд визнав, що суб'єкти підприємницької діяльності, які надають послуги з перевезення пасажирів в автобусах, легкових таксомоторах і маршрутних таксі міського, приміського і міжміського сполучення в Автономній Республіці Крим, зобов'язані сплачувати збір на розвиток електротранспорту, передбачений Положенням про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим (додаток 10 до Постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2003 року N 434-3/03 "Про бюджет Автономної Республіки Крим на 2003 рік"; далі - Положення), затвердженим Верховною Радою Автономної Республіки Крим у межах повноважень, наданих статтею 39 Закону N 380-IV та підпунктом 14 пункту 1 статті 18, підпунктом 8 пункту 2 статті 26 Конституції Автономної Республіки Крим, затвердженої Законом України від 23 грудня 1998 року N 350-XIV "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим".

У справі ж, що розглядається, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що оскільки Законом N 1251-XII (чинним на час виникнення спірних відносин) не передбачено сплату збору на розвиток електротранспорту, то відповідач безпідставно донарахував податкове зобов'язання з його сплати.

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що ним було неоднаково застосовано вказані норми права, при цьому у справі, що розглядається, - неправильно.

За змістом пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються податки і збори.

Згідно з підпунктом 14 пункту 1 статті 18 Конституції Автономної Республіки Крим віданню останньої підлягає, зокрема, проведення експериментів у сфері оподаткування, встановлення місцевих податків та зборів.

Відповідно до підпункту 8 пункту 2 статті 26 цього Закону до компетенції Верховної Ради Автономної Республіки Крим належить встановлення податків і пільг щодо оподаткування згідно із законами України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 16 січня 2003 року N 1-рп/2003 цей Суд, вирішуючи спір щодо відповідності Основному Закону України положень, зокрема, підпункту 14 пункту 1 статті 18 Конституції Автономної Республіки Крим, а саме: "проведення експериментів у сфері оподаткування", виходячи при цьому із системного аналізу положень Конституції та законів України, якими регулюються суспільні відносини у бюджетній та податковій сферах, дійшов висновку, що вони не суперечать Основному Закону України і є такими, що відповідають Конституції України, положенням статей 1, 2 Закону України "Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим" (пункт 4 Рішення).

Статтею 39 Закону N 380-IV Верховній Раді Автономної Республіки Крим надано право у 2003 році у вигляді експерименту запроваджувати за погодженням з Кабінетом Міністрів України місцеві податки і збори, виходячи із специфіки соціально-економічного розвитку регіону.

Законами України про державний бюджет на 2004 та 2005 роки продовжено дію на відповідні роки експерименту щодо справляння запроваджених у 2003 році Верховною Радою Автономної Республіки Крим за погодженням з Кабінетом Міністрів України окремих місцевих зборів, зокрема збору на розвиток електротранспорту.

На виконання статті 39 Закону N 380-IV Кабінет Міністрів України видав постанову від 28 травня 2003 року N 875 "Про запровадження у 2003 році в Автономній Республіці Крим у порядку експерименту справляння окремих місцевих зборів" (строк дії постанови продовжено на 2004 рік згідно зпостановою Кабінету Міністрів від 18 лютого 2004 року N 179).

За змістом підпункту 1.2 пункту 1 та підпункту 6.1 пункту 6 Положення збір на розвиток електротранспорту сплачується суб'єктами підприємницької діяльності, які надають послуги з перевезення пасажирів в автобусах, легкових таксомоторах і маршрутних таксі міського, приміського і міжміського сполучення, та отримали в установленому чинним законодавством порядку дозвіл на здійснення цього виду підприємницької діяльності. Визначення розміру збору, що підлягає сплаті, здійснюється цими суб'єктами самостійно за ставками, визначеними цим Положенням.

Таким чином, Вищий адміністративний суд у справі, що розглядається, дійшов помилкового висновку про відсутність у позивача обов'язку щодо сплати збору на розвиток електротранспорту.

Ураховуючи наведене, ухвала Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2010 року (Ухвала N К-2047/08) підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до цього суду.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву державної податкової інспекції в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2010 року (Ухвала N К-2047/08) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

М. Б. Гусак

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

І. С. Берднік

 

В. Л. Маринченко

 

С. М. Вус

 

В. В. Онопенко

 

Л. Ф. Глос

 

Л. І. Охрімчук

 

Т. В. Гошовська

 

М. І. Гриців

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

В. С. Гуль

 

Б. М. Пошва

 

В. І. Гуменюк

 

О. Б. Прокопенко

 

А. А. Ємець

 

А. І. Редька

 

Т. Є. Жайворонок

 

Я. М. Романюк

 

В. В. Заголдний

 

Ю. Л. Сенін

 

Г. В. Канигіна

 

А. М. Скотарь

 

М. Р. Кліменко

 

Т. С. Таран

 

Є. І. Ковтюк

 

О. О. Терлецький

 

М. Є. Короткевич

 

Ю. Г. Тітов

 

О. А. Коротких

 

О. А. Шаповалова

 

В. І. Косарєв

 

І. Б. Шицький

 

В. В. Кривенко

 

А. Г. Ярема

 

***

Правова позиція

Вищий адміністративний суд України дійшов помилкового висновку про відсутність у товариства обов'язку щодо сплати збору на розвиток електротранспорту, передбаченого Положенням про збір на розвиток пасажирського електротранспорту в Автономній Республіці Крим, затвердженим Верховною Радою Автономної Республіки Крим у межах повноважень, наданих статтею 39 Закону N 380-IV та підпунктом 14 пункту 1 статті 18, підпунктом 8 пункту 2 статті 26 Конституції Автономної Республіки Крим.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали