ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25.11.2010 р.

N К-15117/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого - судді-доповідача - Усенко Є. А., суддів - Костенка М. І., Маринчак Н. Є., Островича С. Е., Степашка О. І., при секретарі - Патюк А. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.07.2008 у справі N 5020-3/213-12/136-7/090 господарського суду м. Севастополя за позовом закритого акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановив:

Постановою господарського суду м. Севастополя від 13.05.2008 в позові ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта" до ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 28.07.2003 N 0000082622/18375/23-0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 490516,26 грн., в тому числі 256446,71 грн. - основний платіж та 234069,55 грн. - штрафні (фінансові) санкції, накладені на підставі підпунктів 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відмовлено з підстав заниження позивачем валових доходів в IV кварталі 2001 року, I - IV кварталах 2002 року внаслідок продажу нерезидентам робіт з перевалки, транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажу за цінами, нижчими акордної ставки, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 31.10.95 N 392, яка є звичайною ціною для цих робіт.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.07.2008 постанова суду першої інстанції скасована, позов задоволений. Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що затверджені вказаним наказом тарифи на роботи і послуги поширюються лише на порт, як державне транспортне підприємство, тоді як позивач не є таким підприємством; донарахування податкових зобов'язань позивачу на підставі підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (Закон N 283/97-ВР) є незаконним, оскільки докази, що позивач і нерезиденти, яким надавались послуги, є пов'язаними особами, в судовому процесі не надані.

В касаційній скарзі ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом підпункту 1.20.5 пункту 1.20 ст. 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону N 283/97-ВР, частини 2 ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення", наказу Міністерства транспорту України від 31.10.95 N 392.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта"" просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Суд встановив, що фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток згідно з податковим повідомленням-рішенням, стосовно правомірності якого виник спір між сторонами у даній справі, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки ЗАТ "Стівідорна компанія "Авліта"" від 20.05.2003 N 088/26-216, про заниження підприємством валових доходів в податковому обліку з податку на прибуток за IV квартал 2001 року на 9541,9 тис. грн. та за I - IV квартали 2002 року на загальну суму 44373,4 тис. грн. внаслідок продажу нерезидентам робіт з перевалки, транспортно-експедиційному обслуговуванню вантажу за цінами, нижчими акордної ставки, затвердженої наказом Міністерства транспорту України від 31.10.95 N 392. Заниження ціни робіт відбулося внаслідок її формування з врахуванням вартості спеціального кріплення, яке було використано підприємством при виконанні робіт і на яке підприємство окремо оформило вантажні митні декларації в режимі експорту (всього на суму 2055897,04 грн.).

Зазначені обставини знайшли підтвердження в судовому процесі.

Оскільки нерезиденти, яким позивач продав вищевказані роботи, не є платниками податку, встановленого статтею 10 Закону N 283/97-ВР, на ці операції поширюються правила підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону, про що прямо вказано в підпункті 7.4.3 цього ж пункту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону N 283/97-ВР доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпунктом 1.20.5 пункту 1.20 ст. 1 цього Закону встановлено, що у разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна.

Частиною 2 ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" встановлено, що регулювання внутрішнього ціноутворення на експорту та імпортну продукцію (послуги) визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про визначення повноважень органів виконавчої влади і виконавчих органів місцевих рад з регулювання цін (тарифів)" від 25.12.96 N 1548 з метою вдосконалення системи державного регулювання цін (тарифів) і подальшого розвитку ринкових відносин доручено Міністерству транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України встановити тарифи на комплекс робіт, пов'язаних з обробкою зовнішньоторговельних та транзитних вантажів в морських і річкових портах, збори і платежі за послуги, які надаються іноземним суднам в морських і річкових портах України. Наказом Міністерства транспорту України від 26.03.97 N 106 (з наступними змінами і доповненнями) були внесені зміни і доповнення до Збірника тарифів на роботи і послуги, які надаються вантажовласникам морськими портами України, затвердженого наказом від 31.10.95 N 392 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.12.95 за N 476/1012) (далі за текстом - Збірник).

Роботи, що виконувались позивачем для нерезидентів, внесені до Збірника із встановленням на них тарифу (акордної ставки) (група 26 таблиці 2.1.1 розділу 2А). Відповідно до пункту 2.1.2 Збірника в акордну ставку не включається вартість спеціального кріплення та матеріалів, які використовуються при укладенні та кріпленні вантажу в трюмах та на палубі суден.

Згідно із статтею 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення" державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

Відповідно до статті 2 цього Закону він поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

Політика ціноутворення є складовою частиною загальної економічної і соціальної політики України і спрямована на забезпечення рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, організацій і адміністративно-територіальних регіонів республіки; протидії монопольним тенденціям вироблювачів продукції, товарів і послуг (стаття 3 цього Закону).

Стивідорна компанія - це фірма, що володіє причалом в порту і здійснює вантажно-розвантажувальні роботи на цьому причалі (оператор порту).

Статутом ЗАТ "Стивідорна компанія "Авліта"" серед видів діяльності компанії визначено послуги з надання механізованих вантажних причалів під стоянку та відстій кораблів та суден, виконання функцій портосховища; вантажно-розвантажувальні операції; організація та надання транспортно-експедиційних послуг під час перевезення вантажів різними видами транспорту (морським, автомобільним, річним, залізничним), в тому числі і в зовнішньоекономічній діяльності; внутрішні та міжнародні перевезення вантажів всіма видами транспорту, агентування та фрахтування морського та річкового, пасажирського та торгового флотів.

Листом від 04.04.2003 N 6/27-13-3218 Міністерство транспорту України підтвердило про поширення на роботи та послуги, що пов'язані з переробкою вантажів, які виконуються та надаються ЗАТ ""Стивідорна компанія "Авліта"", тарифів, встановлених Збірником. В період часу, за який здійснена перевірка, підприємство користувалося пільговим тарифом (акордною ставкою) за переробку металопродукції в розмірі 3,55 доларів США за 1 тонну, встановленим йому з урахуванням знижки на 50 %, про що свідчить приєднана до справи копія листа Міністерства транспорту України від 27.01.2000 N 6/19-8-11-ф (а. с. 83, т. 1).

Вище зазначеним обставинам справи суд першої інстанції дав правильну юридичну оцінку, дійшовши обґрунтованого та юридично правильного висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення, оспорюваного позивачем, оскільки позивач в порушення підпункту 1.20.5 пункту 1.20 ст. 1, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 ст. 7 Закону N 283/97-ВР в податковому обліку задекларував доходи від операцій з продажу робіт нерезидентам виходячи з ціни, що сформована з порушенням встановлених законодавством правил державного регулювання тарифів на ці роботи.

Натомість суд апеляційної інстанції внаслідок порушення цих норм, статті 2 Закону України "Про ціни і ціноутворення" дійшов до помилкового висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції та для задоволення позову. При цьому суд апеляційної інстанції безпідставно, всупереч положенням статей 2, 3, 9, частини 2 статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" звузив коло осіб, на яких поширюються норми, встановлені Збірником, обмеживши це коло лише державними підприємствами та не звернувши увагу на те, що зазначені норми встановлені підзаконним нормативно-правовим актом, який не повинен суперечити закону.

З врахуванням викладеного постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам статті 159 КАС України, із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя задовольнити, скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.07.2008, залишити в силі постанову Господарського суду м. Севастополя від 13.05.2008.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

Є. А. Усенко

Судді:

М. І. Костенко

Н. Є. Маринчак

С. Е. Острович

О. І. Степашко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали