ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 17 жовтня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Панталієнка П. В., суддів - Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Кліменко М. Р., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Мусон" (далі - ВАТ) до державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (далі - ДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, встановив:

У січні 2008 року ВАТ звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 15 січня 2007 року N 0001322310/0 про визначення йому податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 23916 грн. 14 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 11958 грн. 07 коп.

Указувало, що, на думку ДПІ, воно допустило порушення вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 334/94-ВР) у зв'язку з тим, що при списанні кредиторської заборгованості, термін позовної давності якої минув, не зменшило валові витрати.

Уважаючи свої дії правомірними, а податкове повідомлення-рішення незаконним - ВАТ просило задовольнити позов.

Постановою господарського суду м. Севастополя від 3 червня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 6 серпня 2008 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2011 року (Ухвала N К-16007/08) рішення судів першої та апеляційної інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ВАТ звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 5.1 статті 5 та підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України N 334/94-ВР у подібних правовідносинах. На обґрунтування заяви ВАТ додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2006 року, 21 та 27 травня 2008 року,2 квітня 2009 року, 28 січня, 5 жовтня та 30 листопада 2010 року, постанови цього ж суду від 1 грудня 2010 року (Постанова N К-15997/10) та постанову Вищого господарського суду України від 14 липня 2005 року, які, на його думку, підтверджують неоднакове правозастосування.

Перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що заяву слід задовольнити з таких підстав.

Вирішуючи спір, касаційний суд виходив із того, що суми безповоротної фінансової допомоги, отримані позивачем у звітному періоді, включаються до валового доходу, при цьому, такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесені витрати на цілі, передбачені пунктом 5.1 статті 5 Закону N 334/94-ВР.

Верховний Суд України не погоджується з таким висновком Вищого адміністративного суду України, оскільки він базується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Так, суди встановили факт наявності у позивача простроченої кредиторської заборгованості в сумі 95664 грн. 57 коп.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону N 334/94-ВР безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (пункт 4.1 статті 4 Закону N 334/94-ВР).

Абзацом 2 підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону N 334/94-ВР передбачено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

Таким чином, Верховний Суд України вважає, що у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, позивач повинен включити до валових доходів суми кредиторської заборгованості щодо якої закінчився строк позовної давності. Що стосується обов'язку позивача зменшити валові витрати, на чому наполягає відповідач, то, на думку Верховного Суду України, чинне законодавство України не містить застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат.

Відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд установить, що судове рішення у справі, яка переглядається, є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

За таких обставин та керуючисьстаттями 241, 242, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву відкритого акціонерного товариства "Мусон" задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 10 лютого 2011 року (Ухвала N К-16007/08) скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

П. В. Панталієнко

Судді:

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

М. Р. Кліменко

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

А. Г. Ярема

 

* * *

Правова позиція

У податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, позивач повинен включити до валових доходів суми кредиторської заборгованості, щодо якої закінчився термін позовної давності. Що стосується обов'язку позивача зменшити валові витрати, на чому наполягає відповідач, то, на думку Верховного Суду України, чинне законодавство України не містить застережень щодо обов'язку платника податку за наведених обставин здійснювати будь-яке коригування у бік зменшення валових витрат.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали