ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19.05.2011 р.

N К-31960/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Харченка В. В., Гончар Л. Я., Калашнікової О. В., Бим М. Є., Васильченко Н. В., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2009 року у справі за позовом Державного підприємства "Шахтарськантрацит" в особі Відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр" до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про визнання недійсним рішення, встановила:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 7 квітня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2009 року, позовні вимоги Державного підприємства "Шахтарськантрацит" в особі Відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр" задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Управління про застосування до Відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр" фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасну перерахуванню) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду N 855 від 18.09.2008 року про нарахування штрафу у розмірі 8941,99 грн. та пені у розмірі 1850,15 грн.

На рішення судів першої та апеляційної інстанцій надійшла касаційна скарга, у якій Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області просить ухвалені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державне підприємство "Шахтарськантрацит", є юридичною особою, зареєстровано 30.04.2003 року виконавчим комітетом Шахтарської міської ради Донецької області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи.

Відокремлений підрозділ "Інформаційно-обчислювальний центр" Державного підприємства "Шахтарськантрацит" входить до структури Державного підприємства "Шахтарськантрацит" без права юридичної особи, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ.

Відповідач УПФУ в м. Харцмзьку Донецької області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року N 121/2001, з наступними змінами та доповненнями.

УПФУ в м. Харцизьку у відношенні Відокремленого підрозділу "Інформаційно-обчислювальний центр "ДП "Шахтарськантрацит" 18 вересня 2008 року прийняте рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду N 855, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 50 % суми страхових внесків 8941,99 грн. та нарахована пеня у розмірі 1850,15 гри. за період з 20.03.2008 р. по 22.08.2008 р. Підставою прийняття вказаного рішення відповідач зазначає п. 2 ч. 9 ст. 106 Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

У платіжних дорученнях, якими позивач здійснював сплату страхових внесків, у реквізиті "Призначенні платежу" позивач вказував визначені ним періоди та певні відсотки (0,5 - 2 %, 33,2 - 4 %), та відповідно різні розрахункові рахунки, на які направлялися платежі. Відповідач сплачені суми страхових внесків зараховував без урахування їх призначення відповідно до платіжних доручень.

Спірним у справі є правомірність прийняття відповідачем оскаржуваного рішення від 18 вересня 2008 року N 855 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон N 1058) сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.

Частиною 6 ст. 20 Закону N 1058 передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

Згідно з ч. 2 ст. 106 зазначеного Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 цього Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі: 10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно: 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно; 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0.1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу:

Згідно до ч. 5 ст. 106 Закону N 1058 за рахунок сум. що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, нені та фінансових санкцій. Тобто, вказаною нормою визначений порядок зарахування поточних сум страхових внесків у певній черговості - платежі зараховуються у першу чергу в рахунок сплати недоїмки, а після цього погашається пеня та фінансові санкції.

Згідно з пп. 5.1, 5.2, 5.3 п. 5 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України N 2-4 від 19.01.2002 р. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за N 212/6500. облік надходжень платежів до органів Пенсійного фонду України в особових рахунках платників проводиться на підставі документів, перелічених у п. 2.4 цього Порядку. Для забезпечення контролю за повнотою та своєчасністю розрахунків платників за видами платежів, органи Пенсійного фонд) України проводять облік платежів згідно з кодами видів надходжень до Пенсійного фонду України. Суми донарахованих платежів за результатами документальних перевірок, розстрочених сум (при розірванні договору розстрочення) обліковуються за тими самим сумами, що й основні платежі, за якими здійснено таке нарахування. Дані про надходження платежів до відповідного органу Пенсійного фонду України повинні бути відображені в особових рахунках платників. При обробці розрахункових документів про сплату платежів до Пенсійного фонду України в автоматичному режимі з використанням електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам.

Судами попередніх інстацій встановлено, що при зарахуванні платежів до органів Пенсійного фонду України вказані положення вимагають враховувати реквізит платіжного документу "Призначення платежу". У платіжних дорученнях, якими позивач здійснював сплату страхових внесків, у реквізиті "Призначенні платежу" позивач вказував визначені ним періоди і певні відсотки (0,5 - 2 %, 33,2 - 4 %) та відповідно різні розрахункові рахунки, на які направлялися платежі. Відповідач сплачені суми страхових внесків зараховував без урахування їх призначення відповідно до платіжних доручень в рахунок погашення недоїмки, фактично здійснюючи перерозподіл сплачених сум страхових внесків між картками особового рахунку платника, що не передбачено нормами чинного законодавства.

Тобто, відповідачем неправильно застосована правова норма до даних правовідносин, оскільки другим реченням частини 5 ст. 106 Закону N 1058 передбачене послідовне погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій при здійсненні сплати поточних сум страхових внесків без порядку календарної черговості їх виникнення, як зазначено в першому реченні. Перше речення ч. 5 ст. 106 Закону N 1058 передбачає спрямування коштів на погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення у разі сплати страхувальником саме недоїмки, пені та фінансових санкцій, а не поточних страхових внесків. Зазначений Закон надає органу Пенсійного фонду право зарахувати в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій сплачені поточні суми страхових внесків. Разом з тим, в Законі N 1058 відсутня правова норма про надання органу Пенсійного фонду права і в такому випадку застосовувати фінансові санкції та нараховувати пеню, оскільки повна сума страхових внесків була сплачена платником страхових внесків у строки, визначені Законом.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують та не дають підстав вважати, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам матеріального та процесуального права, то вони не можуть бути скасованими чи зміненими з підстав, наведених в касаційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 7 квітня 2009 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали