ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21.02.2012 р.

Справа N 5021/1465/2011

Вищий господарський суд України у складі: суддя - Селіваненко В. П. - головуючий, судді: Бенедисюк І. М. і Львов Б. Ю. розглянув касаційну скаргу Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Суми (далі - відділення АМК), на рішення господарського суду Сумської області від 12.09.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 зі справи N 5021/1465/2011 за позовом підприємства Сумської облспоживспілки "Кролевецький ринок", м. Кролевець Сумської області (далі - підприємство "Кролевецький ринок"), до відділення АМК про визнання нечинним та скасування рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін: підприємства "Кролевецький ринок" - Ахроменко О. О., відділення АМК - Волосович С. К.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України встановив:

Підприємство "Кролевецький ринок" звернулося до господарського суду Сумської області з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК від 25.05.2011 N 30 у справі N 02-06/18-2011 про порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції (далі - рішення N 30).

Рішенням господарського суду Сумської області від 12.09.2011 (суддя Лугова Н. П.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 (колегія суддів у складі: суддя Фоміна В. О. - головуючий, судді Кравець Т. В., Крестьянінов О. О.), позов задоволено. Судові рішення мотивовано недоведеністю зайняття підприємством "Кролевецький ринок" монопольного становища на досліджуваному ринку, відсутністю порушень з боку останнього державної дисципліни цін, а також тим, що дане підприємства під час встановлення тарифів на послуги з обслуговування та утримання торговельних місць діяло в межах повноважень, визначеним його Статутом та відомчими актами Ради Укоопспілки.

У касаційній скарзі відділення АМК просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення названими судовими інстанціями положень конкурентного законодавства.

У відзиві на касаційну скаргу підприємства "Кролевецький ринок" заперечує проти доводів скарги і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Господарськими судами у справі встановлено, що:

- згідно з рішенням N 30:

визнано, що підприємство "Кролевецький ринок" протягом 2010 року та періоду січень - травень 2011 року займало монопольне (домінуюче) становище на досліджуваному ринку послуг з надання торговельних ринкових місць в м. Кролевець Сумської області з часткою, що перевищує 35 відсотків;

дії підприємства "Кролевецький ринок" щодо встановлення на досліджуваному ринку тарифів на послуги з обслуговування та утримання торговельних місць із застосуванням "коефіцієнту використання торговельних місць" та завищенню під час розрахунку цих тарифів статей витрат на "заробітну плату" та на "інші витрати" визнано порушенням конкурентного законодавства, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

підприємство "Кролевецький ринок" зобов'язано припинити зазначене порушення законодавства про захист економічної конкуренції та за це порушення накладено штраф у сумі 8500 грн.

Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності підстав для визнання рішення N 30 недійсним.

За приписами статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Частиною другою статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Відповідно до пункту 2 статті 50 цього Закону порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку; зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається: встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно з частиною першою статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Задовольняючи позов у даній справі господарські суди насамперед виходили з того, що в рішенні N 30 не доведено зайняття позивачем монопольного (домінуючого) становища на досліджуваному ринку. Проте будь-яких порушень відділенням АМК конкурентного законодавства під час визначення монопольного (домінуючого) становища підприємства "Кролевецький ринок" судами не встановлено та не доведено, що це підприємство зазнає значної конкуренції. Зокрема, з урахуванням того, що згідно з дослідженим у справі змістом рішення N 30 підприємству "Кролевецький ринок" в часових межах ринку належало 856 з наявних 948 торговельних місць на ринках міста Кролевець Сумської області.

Також в основу оскаржуваних судових актів покладено висновок про те, що позивач не може бути суб'єктом зловживання своїм монопольним становищем у сфері ціноутворення, оскільки тарифи на послуги з обслуговування та утримання робочих місць встановлюються централізовано відповідним органом - Центральною спілкою споживчих товариств України (Укоопспілка) відповідно до вимог чинного законодавства та погоджуються умовами укладених з орендарями торговельних місць договорів.

Такий висновок є помилковим, оскільки спір у даній справі стосується не питань встановлення цін (тарифів), а обставин, пов'язаних з установленням позивачем інших умов придбання товару, які неможливо було б встановити за існування значної конкуренції на ринку. Відтак необґрунтованими є й посилання господарських судів на дотримання позивачем державної дисципліни цін.

Отже, попередні судові інстанції не встановили фактичних обставин, пов'язаних з наявністю чи відсутністю в діях підприємству "Кролевецький ринок" ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Таким чином, місцевий та апеляційний господарські суди припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставами для скасування оскаржуваних судових рішень.

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

1. Касаційну скаргу Сумського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Рішення господарського суду Сумської області від 12.09.2011 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 зі справи N 5021/1465/2011 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Сумської області.

 

Суддя

В. Селіваненко

Суддя

І. Бенедисюк

Суддя

Б. Львов

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали