ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

01.11.2011 р.

N К-14869/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача - Рибченка А. О., суддів: Голубєвої Г. К., Костенка М. І., Федорова М. О., Шипуліної Т. М., при секретарі судового засідання - Шкляр А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2008 року у справі N А37/314-07 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про визнання недійсним рішення, встановив:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 4 вересня 2007 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську (далі - відповідач) задоволено частково. Визнано частково нечинним (недійсним) рішення N 0000508812/0/20762 від 3 липня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 49216,63 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Інтерпайп Україна" судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2008 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську задоволено. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 4 вересня 2007 року скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, ТОВ "Інтерпайп Україна", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить змінити постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2008 року, залишивши без змін постанову господарського суду Дніпропетровської області від 4 вересня 2007 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ "Інтерпайп Україна" з питань дотримання валютного законодавства згідно повідомлень уповноваженого банку про порушення термінів розрахунків за експортними операціями, за результатами якої складено акт N 261-08-02/2-33668606 від 2 липня 2007 року.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято рішення N 0000508812/0/20762 від 3 липня 2007 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 60124,73 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон N 185/94-ВР) у зв'язку з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків за контрактом N У546/2006 від 8 вересня 2006 року, укладеним між ТОВ "Інтерпайп Україна" та Компанією ology & Energy Company L. L. C." (США, м. Юджин), та контрактом N 353/2006 від 12 червня 2006 року, укладеним між ТОВ "Інтерпайп Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "AIM Group", (Казахстан, м. Актау).

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, визначалось, що зупинення нарахування пені має місце лише в разі прийняття заяви.

Так, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що терміни "прийняття позовної заяви" та "звернення до суду з позовною заявою", "подання позовної заяви", в тому числі і звернення шляхом подачі позовної заяви до суду через поштовий орган, не є тотожними поняттями і мають різний правовий зміст, а відтак і різні правові наслідки.

Колегія суддів вважає такі висновки суду апеляційної інстанції неправомірними у зв'язку з наступним.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону N 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону N 185/94-ВР порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Частиною 2 статті 4 Закону N 185/94-ВР визначено, що у разі прийняття судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом термінів, передбачених експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Згідно із статтею 17 параграфа 2 Розділу III "Арбітражне провадження" Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 17 квітня 2007 року, провадження у справі порушується постановою голови Міжнародного комерційного арбітражного суду про прийняття справи до провадження по факту подання до Міжнародного комерційного арбітражного суду належним чином оформленої позовної заяви, оплаченої реєстраційним збором у відповідності до Положення про арбітражні збори та витрати.

Днем подання позовної заяви вважається день його отримання Міжнародним комерційним арбітражним судом, а при відправленні позовної заяви поштою - дата штемпеля на конверті поштового відомства за місцем відправлення.

З системного аналізу вказаних правових норм можна зробити висновок, що дата звернення резидента з позовом до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України про стягнення з нерезидента заборгованості за експортно-імпортним контрактом або дата відправлення позову поштою є датою прийняття позовної заяви судом, внаслідок чого зупиняється нарахування пені за порушення строків здійснення розрахунків у іноземній валюті, встановлених статтями 1, 2 Закону N 185/94-ВР, та пеня за їх порушення не сплачується.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшов вірного висновку, що, оскільки, факт звернення позивача до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України підтверджується позовними заявами від 11 квітня 2007 року та від 12 липня 2007 року, а також описами поштових відправлень, поданих до Дніпропетровського поштамту з відмітками пошти про прийняття, то сума штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 49216,63 грн. застосована до позивача неправомірно.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпайп Україна" задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 6 серпня 2008 року, а постанову господарського суду Дніпропетровської області від 4 вересня 2007 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали