ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 21 лютого 2012 року

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: головуючого - Кривенка В. В., суддів: Гусака М. Б., Маринченка В. Л., Коротких О. А., Кривенди О. В., Панталієнка П. В., Прокопенка О. Б., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом державного підприємства "Шахтарськантрацит" (далі - Підприємство) до управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області (далі - управління ПФУ; ПФУ відповідно) про визнання недійсним рішення за заявою управління ПФУ про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 3 листопада 2011 року, встановила:

У лютому 2008 року Підприємство звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати недійсним рішення управління ПФУ від 7 грудня 2007 року N 708 "Про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду", яким до нього застосовано 409212 грн. 88 коп. штрафу та нараховано 124615 грн. 18 коп. пені за період із 30 червня по 22 листопада 2007 року.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 14 жовтня 2008 року позов задовольнив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 24 грудня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 листопада 2011 року, постанову суду першої інстанції скасував, позовні вимоги задовольнив частково: визнав недійсним оскаржуване рішення в частині застосування 409212 грн. 88 коп. штрафних санкцій та нарахування 93777 грн. 23 коп. пені; в іншій частині - відмовив.

Залишаючи без змін постанову апеляційного суду, касаційний суд виходив із того, що за змістом частини п'ятої статті 106 Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 1058-IV) при сплаті поточних сум страхових внесків передбачено послідовне погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій без порядку календарної черговості їх виникнення.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, управління ПФУ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23 грудня 2011 року допустив справу до провадження Верховного Суду України з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини п'ятої статті 106 Закону N 1058-IV.

Суд касаційної інстанції, допускаючи справу до провадження Верховного Суду України, обґрунтовано виходив із того, що в доданій до заяви управління ПФУ постанові цього ж суду від 20 жовтня 2011 року по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано цю норму матеріального права, а саме: касаційний суд у подібних правовідносинах дійшов висновку про те, що висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність погашення поточними платежами заборгованості по платежах до ПФУ в порядку календарної черговості її виникнення є необґрунтованими та суперечать нормам Закону N 1058-IV.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Верховний Суд України, усуваючи неоднакове застосування норм матеріального права касаційним судом, вважає неправильним висновок цього суду в оскаржуваній ухвалі про те, що в управління ПФУ відсутнє право зараховувати сплачені страхувальником поточні суми страхових внесків у рахунок погашення заборгованості зі сплати цих внесків.

Частиною шостою статті 20 Закону N 1058-IV встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

За змістом пункту 14 Прикінцевих положень Закону N 1058-IV гірничі підприємства зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніш як через 28 календарних днів з дня закінчення цього періоду.

На підставі частини другої статті 106 Закону N 1058-IV суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Суди встановили, що з липня по грудень 2007 року Підприємство сплатило страхові внески за червень - листопад цього року. Однак управління ПФУ зарахувало поточні платежі в рахунок погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій за попередні періоди. При цьому для розрахунку суми штрафу та пені відповідач брав дату самостійного погашення ним зазначеного боргу за рахунок коштів, перерахованих позивачем за інший період.

Частиною п'ятою статті 106 Закону N 1058-IV встановлено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Таким чином, маючи несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і сплачуючи при цьому поточні суми страхових внесків, страхувальник не вважається таким, що своєчасно виконав свої зобов'язання за поточний період, оскільки в силу імперативних вимог частини п'ятої статті 106 Закону N 1058-IV органи ПФУ зобов'язані направити цей платіж на погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Отже, висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, про безпідставність застосування до Підприємства штрафних санкцій та нарахування пені з урахуванням дати самостійного погашення управлінням ПФУ боргу за рахунок поточних сум страхових внесків страхувальника, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

У зв'язку з наведеним та відповідно до частини другої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України постановила:

Заяву управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 3 листопада 2011 року, постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2008 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2008 року скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

В. В. Кривенко

Судді:

М. Б. Гусак

 

В. Л. Маринченко

 

О. А. Коротких

 

О. В. Кривенда

 

П. В. Панталієнко

 

О. Б. Прокопенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали