ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17.11.2010 р.

N 17/111

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Божок В. С. - головуючого, Костенко Т. Ф., Коробенко Г. П., розглянувши матеріали касаційної скарги Київської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2010 у справі господарського суду м. Києва за позовом Служби безпеки України до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - 1. Кабінет Міністрів України, 2. Фонд державного майна України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Головне управління комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання недійсним рішення (в судовому засіданні взяли участь представники: від позивача - Свояк Д. В., дов. N 22/585-Д від 22.03.2010; Шевчук В. В., дов. N 22/591-Д від 22.03.2010, від відповідача - Шинкаренко Я. В., дов. N 225-КР-944 від 15.09.2010, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - 1. Демчук О. А., дов. від 18.03.2010 за N 29-22/82, 2. Семенюк Н. М., дов. N 257 від 25.05.2010, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - не з'явилась), встановив:

Рішенням від 26.05.2010 господарського суду міста Києва (суддя: Удалова О. Г.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення Київської міської ради від 29.11.2001 за N 151/1585 "Про затвердження переліку нежитлових будівель комунальної власності територіальної громади міста Києва" в частині включення нежитлових приміщень по вул. Ірининській, 1/3 у м. Києві до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

Постановою від 07.09.2010 Київського апеляційного господарського суду (судді: Андрієнко В. В. - головуючий, Вербицька О. В., Буравльов С. І.) рішення від 26.05.2010 господарського суду міста Києва залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що Київська міська рада приймаючи рішення від 29.11.2001 за N 151/1585 в частині включення до комунальної власності територіальної громади м. Києва нежитлових приміщень по вул. Ірининській, 1/3 у м. Києві, вийшла за межі своїх повноважень, оскільки рішення в цій частині стосується не комунального, а державного майна та порушила права власника цього майна - держави в особі органу управління майном - Служби безпеки України.

Не погоджуючись з судовими рішеннями Київська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема, положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.91 N 311, ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить необхідним у задоволенні касаційної скарги відмовити.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих за N 1315 від 28.07.65, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів УРСР відведено земельну ділянку площею 0,3 га по вул. Ірининській, 1-3 у Ленінському районі міста Києва під будівництво житлового будинку за індивідуальним проектом.

На підставі дозволу Ради Міністрів УРСР від 06.09.65 за N 634, на виділеній земельній ділянці було збудовано дев'ятиповерховий будинок, для розміщення їдальні закритого типу, приймальні КДБ і бюро перепусток, готелю, одно- та двохкімнатних квартир. Даний будинок перебував у підпорядкуванні та управлінні КДБ при Раді Міністрів УРСР.

Згідно Постанови Верховної Ради України від 20.09.91 за N 1581 ліквідовано КДБ України та передано його матеріально-технічний потенціал, у тому числі й нежитлові приміщення по вул. Ірининській, 1/3, Службі національної безпеки України.

Статтями 31, 34 Законом УРСР "Про власність" встановлено, що до державної власності в УРСР належать загально-державна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність). Загальнодержавну (республіканську) власність складають, зокрема, майно Збройних Сил, органів державної безпеки, внутрішніх військ і Державної прикордонної служби України.

Порядок розмежування майна державної та комунальної власності визначено постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.91 за N 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)".

Пунктом 2 названої постанови зобов'язано міністерства і відомства України, органам, уповноваженим управляти державним майном, здійснити до 1 січня 1992 року передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.

Як встановлено господарськими судами, порядок передачі нерухомого майна з підпорядкування органів державної влади до підпорядкування виконавчих комітетів місцевих рад, регулювався на той час постановою Ради Міністрів Української РСР від 28.04.80 за N 285.

Відповідно до підпункту "а" пункту 5 вищевказаної постанови передача будинків і споруд провадиться міністерствами, державними комітетами і відомствами УРСР міністерствам, державним комітетам і відомствам СРСР та виконавчим комітетам місцевих рад народних депутатів - за рішенням цих міністерств, державних комітетів, відомств УРСР, попередньо погодженим, відповідно, з міністерством, державним комітетом і відомством СРСР, виконавчим комітетом обласної, Київської, Севастопольської міської ради народних депутатів.

Міністерства, державні комітети і відомства УРСР, виконавчі комітети обласних. Київської, Севастопольської міських рад народних депутатів приймають будинки і споруди, які передають їм міністерства, державні комітети і відомства СРСР, за попередньо погодженими рішеннями.

Господарськими судами встановлено, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що нежитлові приміщення по вул. Ірининській. 1/3 в місті Києві були передані КДБ України чи Службою безпеки України із загальнодержавної до комунальної власності територіальної громади м. Києва в порядку, визначеному Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Господарські суди обґрунтовано дійшли висновку, що посилання позивача на акт передачі-приймання від 06.03.90 не може братися до уваги як доказ передачі нежитлових приміщень по вул. Ірининській, 1/3 у м. Києві, з загальнодержавної до комунальної власності, оскільки не відповідає вимогам постанови Ради Міністрів Української РСР від 28.04.80 за. N 285 щодо суб'єктного складу учасників передачі та порядку такої передачі.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Порядок передачі майна з державної до комунальної власності після розмежування такого майна, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.91 за N 311, регулюється Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Так, відповідно до ст. 4 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" пропозиції щодо передачі об'єктів з державної у комунальну власність, яка здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України, погоджуються з: органом, уповноваженим управляти державним майном, або відповідною самоврядною організацією; органом, уповноваженим управляти державними корпоративними правами, - щодо акцій (часток, паїв), що належать державі; державним органом приватизації.

Частинами 1, 2 ст. 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Частиною 1 ст. 1 та ч. 4 ст. 18 Закону України "Про Службу безпеки України" Служба безпеки України є державним правоохоронним органом спеціального призначення, що забезпечує державну безпеку України, яка має адміністративні приміщення та інші споруди, об'єкти охорони здоров'я, навчального, науково-дослідного, господарського та соціально-культурного призначення, відомчий житловий фонд.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або часове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Тобто, органам місцевого самоврядування, не надано повноваження щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права державної власності, та здійснювати усі майнові операції щодо таких об'єктів, за винятком випадків прямо передбачених законом.

Таким чином, господарські суди дійшли обґрунтованого висновку, що спірні нежитлові приміщення перебувають у власності держави, а управління ними від імені держави здійснює Служба безпеки України, а Київська міська рада прийнятим рішенням від 29.11.2001 за N 151/1585 в частині включення до комунальної власності територіальної громади м. Києва нежитлових приміщень по вул. Ірининській, 1/3 у м. Києві, вийшла за межі своїх повноважень та порушила права власника цього майна - держави в особі органу управління майном - Служби безпеки України.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, п. 1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову від 07.09.2010 Київського апеляційного господарського суду зі справи N 17/111 залишити без змін.

 

Головуючий

В. С. Божок

Судді:

Т. Ф. Костенко

 

Г. П. Коробенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали