ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

29.05.2007 р.

Справа N К-11590/06

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - судді Фадєєвої Н. М., суддів - Бим М. Є., Гордійчук М. П., Леонтович К. Г., Чалого С. Я., розглянувши у попередньому розгляді касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова на рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2005 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2005 р. у справі за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства до управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про визнання недійсним рішення, встановила:

Позивач - Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої революції та Трудового червоного Прапору виробниче підприємство звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення УПФУ в Київському районі м. Харкова від 29.07.2004 р. N 105 про застосування штрафних санкцій у сумі 105100 грн. 08 коп. та нарахування пені у сумі 3153 грн. на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. за N 1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.06.2005 р. частково задоволені позовні вимоги Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2005 р. апеляційна скарга УПФУ В Київському районі м. Харкова залишена без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2005 р. - без змін.

Не погоджуючись з вищезазначеними судовими рішеннями, УПФУ в Київському районі м. Харкова звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати вищезазначені судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, згідно з рішенням N 105 від 29.07.2004 р. УПФУ у Київському районі м. Харкова до позивача були застосовані штрафні санкції у сумі 105100,08 грн. та нарахована пеня у сумі 3153 грн. на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. за N 1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Як свідчить належним чином завірена копія прибуткового касового ордеру від 23.07.2004 р., позивач у встановленому законом порядку (шляхом подання заявки до банку) отримав з установи банку кошти на оплату праці за червень 2004 р. 23 липня 2004 року. Одночасно з отримання коштів на оплату праці в установі банку позивач здійснив перерахування відповідної суми страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. N 1058 та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 р. N 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2003 р. за N 64/8663, платники сплачують страхові внески одночасно з одержанням коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (п. 5.1.6).

У відповідності до приписів ч. 6 ст. 20 вказаного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг). При цьому фактичним одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу) вважається одержання відповідних сум готівкою, зарахування на банківський рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, одержання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей в рахунок зазначених виплат (доходу), фактичне здійснення із цих виплат (доходу) відрахувань, передбачених законодавством або за виконавчими документами, чи будь-яких інших відрахувань.

Аналіз змісту даної правової норми дає підстави стверджувати про те, що цей порядок на вимогу закону застосовується незалежно від періоду одержання страхувальником коштів на оплату праці (виплати доходу) - або протягом базового звітного періоду, або по його закінченні.

Отже, судами вірно зазначено, що виконання страхувальником обов'язку щодо сплати страхових внесків залежить від факту отримання коштів на оплату праці (виплату доходу).

Таким чином, у випадках, коли протягом 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду страхувальник фактично не отримав кошти на оплату праці (виплату доходу), він (страхувальник) не може мати обов'язку по сплаті страхових внесків саме до моменту отримання коштів на оплату праці (виплату доходу), оскільки відсутній факт отримання вказаних коштів, що унеможливлює дотримання страхувальником порядку сплати страхових внесків, встановленого ч. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Матеріалами справи встановлено, що позивач у встановленому порядку (шляхом подання заявки до банку) отримав з установи банку кошти на оплату праці за червень 2004 року 23 липня 2004 року (підтверджується наявністю прибуткового касового ордеру від 23.07.2004). Одночасно з отриманням коштів на оплату праці в установі банку позивач здійснив перерахування відповідної суми страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Отже, оскільки позивач отримав кошти на оплату праці 23 - 07.2004 р., то він не міг та не мав обов'язку сплатити страхові внески за червень 2004 р. до 20.07.2004 р., як про це зазначає відповідач.

Суди обґрунтовано дійшли висновку про те, що позивач виконав свій обов'язок зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування одразу з отриманням коштів в установі банку, як того вимагає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Враховуючи викладене, колегія судів вважає, що оскаржувані судові рішення законні і обгрунтовані, порушень норм матеріального чи процесуального права судами при розгляді цього спору допущено не було.

Таким чином, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 13.06.2005 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.08.2005 р. - без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали