ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

23.08.2011 р.

Справа N 5002-22/3237-2011

За позовом

Заступника прокурора м. Ялта, вул. Кірова, 18 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9

До відповідачів

1. Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, м. Ялта, пл. Радянська, 1

2. ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

- Федерації професійних спілок України, м. Київ, Майдан Незалежності, 2

Про

Визнання недійсним рішення та спонукання до повернення майна

Суддя

Калініченко А. А.

Представники:

 

Від позивача

- не з'явився

Від відповідачів

1. не з'явився; 2. ОСОБА_1, довіреність N 11-04/03 від 11.04.2011

Представник від третьої особи

- не з'явилась

Прокурор

Горна К. В., посвідчення N 11238

Обставини справи:

Заступник прокурора м. Ялта в інтересах держави в особі Фонду державного майна України звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідачів - Виконавчого комітету Ялтинської міської ради, ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", просить суд визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради N 186 (2) від 14.05.2011 року та зобов'язати ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути об'єкт нерухомості санаторію "Севастополь", а саме: спальні корпуси N 1 (літ. А), площею 685,7 кв. м, N 2 (літ. В), площею 379,5 кв. м, N 3 (літ. Б), площею 962 кв. м, клуб - їдальню літ. З, площею 2265,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. К. Маркса, 24 - державі в особі Фонду державного майна України.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 25.07.2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Федерацію професійних спілок України.

23.08.2011 року до суду надійшов відзив відповідача - ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.

23.08.2011 року до суду надійшло клопотання прокурора про збільшення позовних вимог, визнання причини пропуску строку на подачу позовної заяви поважної та поновлення строку, в якому прокурор наступним чином сформулював заявлені позовні вимоги: визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради N 186 (2) від 14.05.2011 року "Про оформлення права власності на спальні корпуси N 1, 2, 3 та клуб - їдальню санаторію "Севастополь" за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"; визнати право власності за державою в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна санаторію "Севастополь", а саме: на спальні корпуси N 1 (літ. А), площею 685,7 кв. м, N 2 (літ. В), площею 379,5 кв. м, N 3 (літ. Б), площею 962 кв. м, клуб - їдальню літ. З, площею 2265,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. К. Маркса, 24 та зобов'язати ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути об'єкти нерухомого майна санаторію "Севастополь", а саме: на спальні корпуси N 1 (літ. А), площею 685,7 кв. м, N 2 (літ. В), площею 379,5 кв. м, N 3 (літ. Б), площею 962 кв. м, клуб - їдальню літ. З, площею 2265,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. К. Маркса, 24.

Клопотання прокурора про збільшення позовних вимог (т. 2 а. с. 1) за змістом є заявою про зміну предмету позову, яку суд не може прийняти до розгляду з огляду на положення частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, в той час, як суд перейшов до розгляду позовних вимог по суті у судовому засіданні 10 серпня 2011 року.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців назву відповідача - ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" змінено на ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в порядку приведення статуту товариства у відповідність з положеннями Закону України "Про акціонерні товариства" без проведення процедури реорганізації.

Згідно п. 5 Перехідних положень Закону України "Про акціонерні товариства" статути та внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із нормами цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом.

Приведенням діяльності акціонерних товариств, створених до набрання чинності цим Законом, у відповідність із цим Законом є здійснення таких дій, зокрема, внесення змін до статуту товариства, які в тому числі передбачають зміну найменування акціонерного товариства з відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство чи з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство за умови, що кількість акціонерів на дату внесення таких змін не перевищує 100 осіб, а також виконання всіх інших вимог цього Закону у статуті товариства.

Таким чином, суд вважає за необхідне замінити найменування ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" на ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця".

Позивачі, відповідач - Виконавчий комітет Ялтинської міської ради та третя особа в судове засідання не з'явились, про причини відсутності суду не повідомили. Про дату розгляду справи повідомлені належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та думку прокурора, суд -

встановив:

Рішенням Виконавчого комітету Ялтинської міської ради N 186 (2) від 14.05.2001 року "Про оформлення права власності на спальні корпуси N 1, 2, 3 та клуб - їдальню санаторію "Севастополь" (т. 1. а. с. 5) оформлено право власності на спальні корпуси N 1, 2, 3 та клуб - їдальню санаторію "Севастополь" за ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця".

Прокурор вважає, що зазначене рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради N 186 (2) від 14.05.2001 року "Про оформлення права власності на спальні корпуси N 1, 2, 3 та клуб - їдальню санаторію "Севастополь" прийняте всупереч вимогам чинного законодавства України з огляду на те, що майно, передане до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", є державною власністю.

Відповідач - ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" проти позову заперечує, посилаючись на наступне.

В обґрунтування позовних вимог заступник прокурора м. Ялта посилається на безпідставне розпорядження майном Федерацією незалежних профспілок України шляхом передачі до статутного фонду відповідача майнового комплексу санаторію "Севастополь", яке, на думку прокурора, відноситься до державної власності, посилаючись на приписи Постанови Верховної Ради Української РСР від 29.11.90 р. N 506, щодо введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна, а саме: встановлення мораторію на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.

Однак, до видання зазначених нормативно-правових актів право власності за Федерацією незалежних профспілок України (правонаступником якої є Федерація професійних спілок України) на майно санаторно-курортних закладів, переданих до статного фонду акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця", було закріплено договором "Про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження профсоюзним майном" від 18.11.90 р. Тобто, право власності на вказане майно перейшло від загальносоюзної громадської організації до профспілок України ще до прийняття Постанови Верховної Ради Української РСР від 29.11.90 р. N 506, а тому, відповідач вважає, що дія зазначених нормативно правових актів на майно, що було передано у власність акціонерному товариству "Укрпрофоздоровниця" його засновником Федерацією незалежних профспілок України, не розповсюджується.

Крім цього, відповідач зазначив, що ані Федерація незалежних профспілок України, ані ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" до переліку об'єднань, підприємств, установ та організацій, що уклали майнові договори, пов'язані зі зміною форм власності і власника державного майна, з порушенням мораторію, віднесені не були.

Також, комплекс - санаторій "Севастополь" був переданий Відповідачу при його створенні на підставі постанови президії Ради федерації незалежних профспілок України (ФНПУ) N 11-1-1 від 22.11.91 р. "Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Факт передачі комплексу "Санаторій "Севастополь" підтверджується актом прийому-передачі майна Федерації незалежних профспілок України у власність акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" від 24.01.92 р.

20 січня 1997 року Вищим арбітражним судом України було винесено рішення по справі N 137/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та АТ "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним установчих документів АТ "Укрпрофоздоровниця", яким в позові було відмовлено.

Дане рішення перевірено колегією по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного Суду України й постановою від 17.06.97 р. N 041/18А-137/7-7/30 залишено без змін.

У касаційному поданні Генерального прокурора України ставилося питання про скасування зазначеної постанови з мотивів її невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, нормам матеріального та процесуального права, а також різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

Верховний Суд України, розглянувши дане касаційне подання Генерального прокурора України, виніс ухвалу від 22.11.2007, якою відмовив у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого арбітражного суду України від 17.06.97 р. в справі N 041/18А-137/7-7/30.

Так, Вищим арбітражним судом України, рішення від 20 січня 1997 року та постановою від 17 червня 1997 року, встановлено, що Федерація незалежних профспілок (правонаступник Укрпрофради) правомірно володіла, користувалась та розпоряджалась майном шляхом передачі до статутного фонду (у власність) закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".

Відповідач звертає увагу на те, що внесення майна до статутного капіталу в обмін на корпоративні права вважається оплатним правочином.

Правочин щодо передачі Федерацією незалежних професійних спілок України до статутного капіталу акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" нерухомого майна санаторно-курортних закладів в обмін на акції зазначеного товариства розглядався судами України.

Зокрема, відповідач посилається на справу N 137/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального України та АТ "Укрпрофоздоровниця" про визнання недійсним установчих документів АТ "Укрпрофоздоровниця" та справу N 48/202-20/191 за позовом заступника прокурора Одеської області про визнання недійсними пунктів 3.1 Статуту ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" та наступних його нових редакцій, зареєстрованих 17.04.97 р., 20.04.98 р., 17.05.99 р., 02.07.2001 р. в редакції, зареєстрованій 14.02.2002 р. - п. 4.2.1 (вказаними пунктами визначався порядок внесення і розмір часток засновників до статутного фонду відповідача).

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що на момент створення акціонерного товариства "Укрпрофоздоровниця" майно санаторно-курортних закладів не перебувало у державній власності і Федерація незалежних професійних спілок України законно розпорядилася зазначеним майном, передавши його у власність акціонерному товариству "Укрпрофоздоровниця".

Більш того, відповідач вважає, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом визнання недійсним спірного рішення не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та думку прокурора, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Під час перевірки, прокурором було встановлено порушення норм Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" від 10.09.91 N 1540-XII; постанови Ради Міністрів УРСР від 23.04.60 N 606 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР"; Постанови Верховної Ради України від 10.04.92 N 2268-XII "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України"; Постанови Верховної Ради України від 04.02.94 N 3943-XII "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР"; Постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.90 N 506.

На виконання постанови Ради Міністрів Української РСР N 606 від 23.04.60 р. "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" усі діючі госпрозрахункові санаторії, будинки відпочинку та пансіонати Міністерство охорони здоров'я УРСР зобов'язане було передати у строк до 01.05.60 р. Українській республіканській Раді профспілок з метою подальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок. Згідно п. 2  вказаної постанови майно передавалося профспілковим організаціям у відання.

Суд звертає увагу відповідача, що чинне на той час законодавство УРСР передбачало можливість існування різних форм власності, регламентувало інститут власності, правовий режим відповідної форми власності та порядок відчуження майна.

Зокрема, статтею 5 Конституції УРСР від 30.01.37 року було визначено, що соціалістична власність в УРСР має або форму державної власності (всенародне добро), або форму кооперативно-колгоспної власності (власність окремих колгоспів, власність кооперативних об'єднань).

Так, стаття 53 ЦК УРСР 1922 року, якій був чинним на момент передання майна у відання Українській республіканській Раді профспілок, передбачала, що розрізняється власність: а) державна (націоналізована і муніципалізована); б) кооперативна; в) приватна.

За таких умов, відсутність в постанові РМ УРСР N 606 від 23.04.60 р. прямої вказівки про передачу майна у власність, однозначно вказує на відсутність наміру власника - УРСР в особі уповноваженого органу - Ради Міністрів УРСР відчужувати санаторії, будинки відпочинку та пансіонати та передавати їх у власність Українській республіканській Раді профспілок.

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.90 N 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна (Постанова втратила чинність з дня затвердження Верховною Радою України Державної програми приватизації на підставі Постанови ВР N 2164-XII від 04.03.92).

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.91 N 1452-XII "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" та Законом України від 10.09.91 N 1540-XII "Про підприємства, установи та організації союзного впорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території нашої країни, є державною власністю України, а укладені після 29.11.90 майнові договори, якими змінено форму власності, визнаються недійсними.

З метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Верховна Рада України своєю Постановою від 10.04.92 N 2268-XII "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні громадських організацій.

У подальшому, Постановою Верховної Ради України N 3943-XII від 04.02.94 зобов'язано Кабінет Міністрів України визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників.

За таких обставин, саме Фонд державного майна України уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України.

Згідно статті 1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 07.07.92, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Належність профспілок до загальносоюзних громадських організацій підтверджується їх Статутом.

Так, згідно Статуту професійних спілок СРСР, який затверджено постановою XVIII з'їзду профспілок СРСР від 01.01.87, професійні союзи СРСР складали масову громадську непартійну організацію. Цілями діяльності якої у тому числі було управління соціальним страхуванням трудящих, а також управління оздоровницями, які перебували у їх віданні.

Відповідно до розділу другого Статуту, організаційна структура профспілок будувалася за територіальним та галузевим принципом. У республіках діяли республіканські, краєві, обласні ради.

Згідно розділу третьому Статуту вищим органом професійних спілок був з'їзд, а також Всесоюзна центральна рада професійних спілок, яка діяла у період між з'їздами.

Після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Таким чином, майно передане до статутного фонду ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" є державною власністю.

Позиція відповідача, щодо відсутності підстав відносити майно, передано до статутного капіталу ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" до майна загальносоюзних громадських організацій (громадської організації союзного підпорядкування) спростовується доказами, наданими безпосереднього відповідачем - копією постанови Ради конфедерації профспілок СРСР N 2-1а від 18.11.90 р. та договору про закріплення прав з володіння, користування та розпорядження майном від 18.11.90 р., з яких вбачається, що майнові комплекси санаторіїв були одержані Федерацією незалежних профспілок України саме від громадської організації союзного підпорядкування.

Також, необхідно зазначити, що рішенням Вищого арбітражного суду України від 17.06.97 N 137/7 не підтверджено факту належності ФПУ та ЗАТ ЛОЗПУ "Укрпрофоздоровниця" спірного майна на праві власності.

Ураховуючи викладене, відчуження державного майна шляхом внесення його Федерацією незалежних профспілок України до статутного капіталу ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" відбулося всупереч волі власника - держави України, та з порушенням норм діючого на той час законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Статтею 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Крім того, згідно статті 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Постановою ВСУ від 30.06.2009 року за результатами розгляду касаційної скарги ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" на постанову Вищого господарського суду України від 25.03.2009 року у справі N 2-24/4765-2008 за позовом ТОВ "Альянс КС" до ДП "Санаторій "Ударник" для дітей з батьками та ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", про визнання права власності та стягнення 12500000,00 грн. (т. 1 а. с. 48, 52) висловлено правову позицію Верховного Суду України щодо правового статусу майна ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця", згідно якої це майно є державною власністю.

Позовні вимоги щодо витребовування майна, які заявлені прокурором, задоволенню не підлягають виходячи з того, що прокурором не доведено знаходження спірних об'єктів у володіння ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" з огляду на документи, які знаходяться в матеріалах інвентарної справи та підтверджують відчуження спірних об'єктів на користь інших осіб (т. 2 а. с. 13 - 23).

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при поданні позову прокурором було подано заяву про визнання причини пропуску строку на подачу даного позову поважною з огляду на те, що про виявлені порушення прокуратурі міста Ялта стало відомо лише під час проведення перевірки за дорученням Прокуратури АР Крим, при ознайомленні 18.07.2011 року з матеріалами інвентарної справи КП ЯМР "Бюро технічної інвентаризації", однак враховуючи момент, з якого органам прокуратури стало відомо про порушення права державної власності, суд не вважає строк позовної давності пропущеним.

При поданні позову, прокурором було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на об'єкти нерухомості санаторію "Севастополь", а саме: на спальні корпуси N 1 (літ. А), площею 685,7 кв. м, N 2 (літ. В), площею 379,5 кв. м, N 3 (літ. Б), площею 962 кв. м, клуб - їдальню літ. З, площею 2265,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. К. Маркса, 24 та заборони ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" вчиняти будь - які дії щодо відчуження об'єктів нерухомості, а саме: спальні корпуси N 1 (літ. А), площею 685,7 кв. м, N 2 (літ. В), площею 379,5 кв. м, N 3 (літ. Б), площею 962 кв. м, клуб - їдальню літ. З, площею 2265,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. К. Маркса, 24.

Однак, суд вважає подану заяву про вжиття заходів до забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно ст. 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Нормами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до п. 2 роз'яснення Вищого господарського суду України від 23.08.94 р. N 02-5/611, забезпечення позову як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи може застосовуватись як за основним, так і за зустрічним позовом на будь-якій стадії процесу, включаючи перегляд рішення, ухвали, постанови (в подальшому - рішення) в апеляційному або у касаційному порядку.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Під час розгляду питання про застосування заходів до забезпечення позову господарський суд, не виконавши вимог статті 43 ГПК України, не має права робити висновки про обґрунтованість або необґрунтованість заявлених позовних вимог, але як вбачається з положень статті 66 ГПК України питання щодо забезпечення позову вирішується на підстави припущення про можливе задоволення позову.

Так, на думку суду, подана до суду заява про вжиття заходів до забезпечення позову не містить як конкретних обставин, існування яких обумовлює обґрунтовану необхідність забезпечення позову, документального підтвердження про вірогідність вчинення з боку відповідача дій, які можуть порушити права або законні інтереси позивача та, насамперед, ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду по даній справі.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене ст. 82 - 85 Господарського процесуального Кодексу України, суд вирішив:

1. Здійснити заміну найменування ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" на ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця".

2. В задоволенні заяви заступника прокурора міста Ялти про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді у вигляді накладення арешту на об'єкти нерухомості санаторію "Севастополь", а саме: на спальні корпуси N 1 (літ. А), площею 685,7 кв. м, N 2 (літ. В), площею 379,5 кв. м, N 3 (літ. Б), площею 962 кв. м, клуб - їдальню літ. З, площею 2265,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. К. Маркса, 24 та заборони ПрАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофздоровниця" вчиняти будь - які дії щодо відчуження об'єктів нерухомості, а саме: спальні корпуси N 1 (літ. А), площею 685,7 кв. м, N 2 (літ. В), площею 379,5 кв. м, N 3 (літ. Б), площею 962 кв. м, клуб - їдальню літ. З, площею 2265,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. К. Маркса, 24.

3. Позов задовольнити частково.

4. Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Ялтинської міської ради N 186 (2) від 14.05.2011 року "Про оформлення права власності на спальні корпуси N 1, 2, 3 та клуб - їдальню санаторію "Севастополь".

5. Стягнути з Виконавчого комітету Ялтинської міської ради (м. Ялта, пл. Радянська, 1) до місцевого бюджету м. Сімферополя (рахунок N 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 42,50 грн. державного мита.

6. Стягнути з Виконавчого комітету Ялтинської міської ради (м. Ялта, пл. Радянська, 1) до місцевого бюджету м. Сімферополя (одержувач: 22050000, державний бюджет м. Сімферополя, рахунок N 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, призначення платежу: за інформаційне забезпечення розгляду справи в Господарському суді АР Крим) 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

7. Стягнути з ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, ЄДРПОУ 02583780) до місцевого бюджету м. Сімферополя (рахунок N 31115095700002, МФО 824026, ЗКПО 34740405, код платежу: 22090200, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, одержувач: державний бюджет м. Сімферополя) 42,50 грн. державного мита.

8. Стягнути з ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41, ЄДРПОУ 02583780) до місцевого бюджету м. Сімферополя (одержувач: 22050000, державний бюджет м. Сімферополя, рахунок N 31218259700002 в УДК в м. Сімферополь ГУ ДКУ в АР Крим, ЗКПО 34740405, МФО 824026, призначення платежу: за інформаційне забезпечення розгляду справи в Господарському суді АР Крим) 118,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

9. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

10. В задоволенні частини позовних вимог про зобов'язання ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" повернути об'єкт нерухомості санаторію "Севастополь", а саме: спальні корпуси N 1 (літ. А), площею 685,7 кв. м, N 2 (літ. В), площею 379,5 кв. м, N 3 (літ. Б), площею 962 кв. м, клуб - їдальню літ. З, площею 2265,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Ялта, вул. К. Маркса, 24 - державі в особі Фонду державного майна України - відмовити.

Повне рішення складено 26.08.2011 року.

 

Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим

А. А. Калініченко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали