ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

25.06.2011 р.

N 3-58гс11

Верховний Суд України у складі: головуючого - Берднік І. С., суддів: Балюка М. І., Барбари В. П., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., (за участю представників: товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Дніпронафта" - Санжари О. О., товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "Резерв" - Гордієнко Т. О.), розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Дніпронафта" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 5 жовтня 2010 року у справі N 7/221-09 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Дніпронафта" до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, товариства з обмеженою відповідальності "Комерційно-виробнича фірма "Резерв", треті особи: комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий альянс "Манхеттен" - про визнання недійсним рішення та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, встановив:

У жовтні 2009 року товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Дніпронафта" (далі - ТОВ "ВФ "Дніпронафта") звернулося до суду з позовом до виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради (далі - виконком Дніпропетровської міськради) та товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційно-виробнича фірма "Резерв" (далі - ТОВ "КВФ "Резерв"), треті особи: комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Дніпропетровське МБТІ"), товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий альянс "Манхеттен" (далі - ТОВ "НВА "Манхеттен"), у якому просило визнати недійсним з моменту прийняття та скасувати рішення виконкому Дніпропетровської міськради від 19 січня 2006 року N 202 "Про оформлення права власності ТОВ "КВФ "Резерв" на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 22", та визнати недійсним видане 25 січня 2006 року свідоцтво (серія ЯЯЯ N 695350) про право власності ТОВ "КВФ "Резерв" на вказане нерухоме майно.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення його прав, оскільки за договором про участь у дольовому будівництві, укладеним 3 серпня 1998 року, між ним та ТОВ "КВФ "Резерв", він здійснив фінансування будівництва спірного об'єкта нерухомого майна (будівлі ділового центру) шляхом внесення грошових і майнових внесків та набув права власності на побудований об'єкт нерухомого майна, а за договором уступки права вимоги, укладеним 27 липня 2001 року між ним, ТОВ "КВФ "Резерв" та товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Земельний Капітал" (далі - ТОВ "КБ "Земельний Капітал"), набув прав ТОВ "КБ "Земельний Капітал" в отриманні у власність приміщень по завершенні будівництва вказаного об'єкта нерухомого майна за укладеним 27 листопада 1998 року між ТОВ "КВФ "Резерв" та ТОВ "КБ "Земельний Капітал" договором про сумісну діяльність.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25 січня 2010 року позов задоволено частково. Визнано недійсними рішення виконкому Дніпропетровської міськради від 19 січня 2006 року N 202 "Про оформлення права власності ТОВ "КВФ "Резерв" на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 22", та свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ N 695360, видане 25 січня 2006 року виконкомом Дніпропетровської міськради ТОВ "КВФ "Резерв". В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 травня 2010 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Вищий господарський суд України постановою від 5 жовтня 2010 року скасував постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 травня 2010 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності та в цій частині позовних вимог провадження у справі припинив. У решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27 травня 2010 року залишено без змін.

Свій висновок Вищий господарський суд України мотивував тим, що договори про сумісну діяльність від 3 серпня 1998 року та 27 листопада 1998 року є неукладеними, права позивача не порушено, а обраний позивачем спосіб захисту не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 5 жовтня 2010 року з підстав, передбачених статтею 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ТОВ "ВФ "Дніпронафта", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 430, 431 та 432 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР) та статей 207, 208, 355, 368, 369, 1130, 1134 ЦК України, просило скасувати цю постанову та направити справу на новий розгляд.

До поданої заяви ТОВ "ВФ "Дніпронафта" долучило копії постанов Вищого господарського суду України: від 1 жовтня 2009 року в справі N 12/598/08 (Постанова N 12/598/08), від 26 січня 2010 року в справі N 19/59пд, від 26 серпня 2008 року в справі N 17/161, від 20 січня 2010 року в справі N 50/146, від 4 лютого 2010 року в справі N 23/170, від 3 серпня 2010 року в справі N 6/186-09/4 (Постанова N 6/186-09/4), від 27 липня 2010 року в справі 3/101, - у яких, на його думку, по-іншому застосовано судом касаційної інстанції одні й ті ж норми матеріального права в подібних правовідносинах.

Ухвалою від 8 грудня 2010 року Вищий господарський суд України допустив до провадження господарську справу N 7/221-09 для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 5 жовтня 2010 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 3 серпня 1998 року ТОВ "КВФ "Резерв" як замовник будівництва та ТОВ "ВФ "Дніпронафта" підписали письмовий договір N 1-ДУ про участь у дольовому будівництві, за умовами якого ТОВ "КВФ "Резерв" приймає ТОВ "ВФ "Дніпронафта" в дольове будівництво на адміністративні приміщення, розташовані в будівлі ділового центру за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 20 (у подальшому адресу змінено на вул. Леніна, 22).

Відповідно до пункту 2 вказаного договору по закінченні будівництва приміщень та здачі їх в експлуатацію ТОВ "КВФ "Резерв" зобов'язалося передати позивачу у власність зазначені приміщення протягом 10 днів, надати всі необхідні документи на ці приміщення, а також сприяти останньому в оформленні права власності на них.

Згідно з договором попередня базисна вартість приміщень становить 1846360 грн.

У разі якщо сума коштів, перерахованих ТОВ "ВФ "Дніпронафта" в рахунок дольового будівництва, буде перевищувати фактичну вартість будівництва, яка визначається після закінчення будівництва, ТОВ "КВФ "Резерв" зобов'язалося повернути позивачу суму переплати протягом 20 днів (пункти 3 та 5 договору).

27 листопада 1998 року ТОВ "КВФ "Резерв" підписало письмовий довгостроковий договір N 1 з ТОВ "КБ "Земельний Капітал", за умовами якого його сторони на дольових засадах здійснюють будівництво адміністративних приміщень, розташованих в будівлі ділового центру за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 20, які будуть входити до складу основних фондів замовника та виконавця.

За цим договором ТОВ "КБ "Земельний Капітал" зобов'язалося за рахунок власних коштів з метою участі в дольовому будівництві внести разовий внесок у сумі 1685000 грн. На ТОВ "КВФ "Резерв" договором покладено обов'язки в повному обсязі виконувати свої функції в частині фінансування будівництва будівлі ділового центру до введення його в експлуатацію, ведення технічного нагляду за будівництвом, здійснення контролю за оформленням актів виконаних робіт, забезпечення комплектацією будівництва матеріалами та обладнанням, вирішення всіх фінансових питань, що виникають у ході будівництва, оформлення акта введення в експлуатацію тощо, а після підписання акта державної комісії - протягом одного місяця передати ТОВ "КБ "Земельний Капітал" у власність адміністративні приміщення пропорційно внесеним грошовим коштам з урахуванням приміщень загального користування та розташування корисної площі по поверхах.

27 липня 2001 року ТОВ "КБ "Земельний Капітал" передало свої права та обов'язки за договором N 1 від 27 листопада 1998 року ТОВ "ВФ "Дніпронафта".

Відповідно до пункту 2 цього договору уступки вимоги від 27 липня 2001 року права та обов'язки за цим договором новий кредитор придбаває з моменту підписання договору.

Свої зобов'язання за договорами від 3 серпня 1998 року та від 27 листопада 1998 року ТОВ "ВФ "Дніпронафта" та ТОВ "КБ "Земельний Капітал" виконали.

ТОВ "КВФ "Резерв" прийняло перераховані кошти та виконало взяті на себе зобов'язання щодо організації будівництва об'єкта та оформлення акта введення його в експлуатацію.

Рішенням державної приймальної комісії, яке оформлене актом про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 22 серпня 2005 року, будівлю ділового центру, розташовану по вул. Леніна, 22 в м. Дніпропетровську, прийнято в експлуатацію.

Відповідно до статті 153 ЦК УРСР, що діяла на час підписання договорів про сумісну діяльність від 3 серпня 1998 року та від 27 листопада 1998 року, договір вважався укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.

Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно бути досягнуто згоди.

Згідно із статтею 430 ЦК УРСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державноколгоспного підприємства чи установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і таке інше.

При цьому, для досягнення мети внески учасники такого договору можуть робити грошима чи іншим майном або трудовою участю (стаття 432 ЦК УРСР).

Статтею 431 ЦК УРСР передбачено право сторін за таким договором визначатися з порядком ведення спільних справ (за загальною згодою або доручати таке ведення одному з учасників договору на підставі довіреності).

Договори про сумісну діяльність повинні укладатись у письмовій формі, тобто шляхом складання одного документа, підписаного сторонами (стаття 44 ЦК УРСР).

Висновок Вищого господарського суду України про те, що сторони не досягли згоди стосовно всіх суттєвих умов договору, а саме: стосовно предмету договору (не визначили адміністративні приміщення, які є предметом спільної діяльності), стосовно виду та обсягу внесків кожної сторони (відсутні посилання на вид і обсяг внесків ТОВ "КВФ "Резерв") та стосовно умов ведення спільних справ (не вирішили питання доручення керівництва сумісною діяльністю одному з учасників договору про сумісну діяльність), - спростовується змістом договорів та не ґрунтується на вимогах закону.

Фактичні дії сторін свідчать про те, що договори були укладені. А визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Відповідно до статті 432 ЦК УРСР майно, створене або придбане в результаті спільної діяльності учасників договору про сумісну діяльність, є їх спільною власністю. Учасник договору про сумісну діяльність не вправі розпоряджатися своєю часткою в спільному майні без згоди інших учасників договору.

А згідно із частиною першою статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

19 січня 2006 року виконкомом Дніпропетровської міськради було прийнято рішення N 202 "Про оформлення права власності ТОВ "КВФ "Резерв" на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 22", яким на підставі звернення відповідача виконком Дніпропетровської міськради вирішив оформити право колективної власності на будівлю ділового центру з видачею свідоцтва ТОВ "КВФ "Резерв".

На підставі цього рішення свідоцтво (серія ЯЯЯ N 695350) про право власності на вказане нерухоме майно було видано ТОВ "КВФ "Резерв".

За таких обставин висновок Вищого господарського суду України про відсутність порушення прав позивача є необґрунтованим.

Оскільки суд касаційної інстанції при вирішенні даної справи неправильно застосував норми матеріального права, що суперечить висновкам цього суду в інших судових рішеннях у подібних правовідносинах, зокрема, у справах N 12/598/08 (Постанова N 12/598/08), N 23/170 та N 3/101, то заява ТОВ "ВФ "Дніпронафта" підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 11123 - 11124, 11125 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича фірма "Дніпронафта" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 5 жовтня 2010 року у справі N 7/221-09 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладання договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

 

Головуючий

І. С. Берднік

Судді:

М. І. Балюк

 

О. Т. Кузьменко

 

В. П. Барбара

 

Н. П. Лященко

 

С. М. Вус

 

В. Л. Маринченко

 

Л. Ф. Глос

 

В. В. Онопенко

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Охрімчук

 

Л. І. Григор'єва

 

П. В. Панталієнко

 

М. І. Гриців

 

В. Ф. Пивовар

 

В. С. Гуль

 

О. І. Потильчак

 

В. І. Гуменюк

 

Б. М. Пошва

 

М. Б. Гусак

 

А. І. Редька

 

А. А. Ємець

 

Я. М. Романюк

 

Т. Є. Жайворонок

 

Ю. Л. Сенін

 

Г. В. Канигіна

 

А. М. Скотарь

 

М. Р. Кліменко

 

Т. С. Таран

 

Є. І. Ковтюк

 

О. О. Терлецький

 

М. Є. Короткевич

 

Ю. Г. Тітов

 

О. А. Коротких

 

І. Б. Шицький

 

В. І. Косарєв

 

В. Ф. Школяров

 

В. В. Кривенко

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали