ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

05.10.2010 р.

N 7/221-09

Постанову скасовано(згідно з постановою Верховного Суду України від 25 червня 2011 року) (Постанова N 3-58гс11)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - І. Воліка (доповідача), суддів: Н. Капацин, О. Кролевець, розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Дніпронафта" на постанову від 27.05.2010 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі N 7/221-09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Дніпронафта" до 1) Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю комерційно-виробничої фірми "Резерв", треті особи 1) Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий альянс "Манхеттен", про визнання недійсним рішення та свідоцтва про право власності на нерухоме майно (в судове засідання прибули представники сторін: позивача Санжара О. О. (дов. від 16.11.2009 N б/н); відповідача-1 не з'явились; відповідача-2 Гордієнко Т. О. (дов. від 18.05.2009 N б/н); Рязанцев С. В. (дов. від 18.05.2009 N б/н); третьої особи-1 не з'явились; третьої особи-2 не з'явились); 21.09.2010 в слуханні справи оголошено перерву до 28.09.2010.

Відповідно до розпорядження заступника Голови Вищого господарського суду України від 27.09.2010, у зв'язку з виходом з відпустки судді Кролевець О. А., розгляд справи здійснюється колегією суддів у наступному складі: головуючий - Волік І. М. (доповідач), судді - Капацин Н. В., Кролевець О. А.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.09.2010 розгляд справи N 7/221-09 господарського суду Дніпропетровської області відкладено на 05.10.2010.

Встановив:

У жовтні 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Дніпронафта" (надалі - ТОВ Виробнича фірма "Дніпронафта") звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради (надалі - Виконком Дніпропетровської міськради) та Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційно-виробничої фірми "Резерв" (надалі - ТОВ Комерційно-виробнича фірма "Резерв") про визнання недійсним з моменту прийняття та скасування рішення Виконкому Дніпропетровської міськради N 202 від 19.01.2006 "Про оформлення права власності ТОВ Комерційно-виробничій фірмі "Резерв" на об'єкт нерухомого майна за адресою: вул. Леніна, 22", а також про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ N 695360 від 25.01.2006 ТОВ Комерційно-виробнича фірма "Резерв" Виконкомом Дніпропетровської міськради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за договором про участь в дольовому будівництві від 03.08.98 позивачем здійснено фінансування будівництва об'єкта нерухомого майна - будівлі ділового центру шляхом внесення грошових та майнових внесків. Також за договором уступки права вимоги від 27.07.2001 позивач набув прав первісного кредитора - Комерційного банку "Земельний капітал" за довгостроковим договором від 27.11.98 по отриманню у власність приміщень по завершенні будівництва будівлі ділового центру. Внаслідок укладення та виконання зазначених договорів виникло право спільної часткової власності позивача - ТОВ Виробнича фірма "Дніпронафта" та відповідача-2 - ТОВ Комерційно-виробнича фірма "Резерв" на будівлю ділового центру у м. Дніпропетровську по вул. Леніна, 22 з часткою позивача в розмірі 100 %. Втім, відповідачем-1 - Виконкомом Дніпропетровської міськради право власності на будівлю в цілому вирішено оформити на відповідача-2 - ТОВ Комерційно-виробничу фірму "Резерв" та йому видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, чим порушено права позивача.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2010 у справі N 7/221-09 (суддя: Коваль Л. А.) позов задоволено частково, визнано недійсним рішення Виконкому Дніпропетровської міськради N 202 від 19.01.2006 "Про оформлення права власності ТОВ Комерційно-виробничій фірмі "Резерв" на об'єкт нерухомого майна за адресою: вул. Леніна, 22", визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ N 695360 від 25.01.2006, видане 25.01.2006 Виконкомом Дніпропетровської міськради ТОВ Комерційно-виробничій фірмі "Резерв", в іншій частині позову відмовлено. Позов ТОВ Виробнича фірма "Дніпронафта" задоволено з підстав викладених у позовній заяві.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 (колегія суддів: Євстигнеєв О. С. - головуючий, судді - Лотоцька Л. О., Бахмат Р. М.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2010 у справі N 7/221-09 скасовано, прийнято нове рішення про відмову в позові у повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач - ТОВ Виробнича фірма "Дніпронафта" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.01.2010 залишити в силі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права та порушення процесуальних норм, що призвело до прийняття незаконного судового акту. При цьому скаржник посилається на те, що судом необґрунтовано зроблено висновок про відсутність згоди сторін по істотним умовам договору на участь в дольовому будівництві та довгострокового договору, надано неправильну оцінку наявним у справі доказам, помилково зазначено про відсутність порушеного права позивача.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач-2 - ТОВ Комерційно-виробнича фірма "Резерв" просило залишити постанову без змін, посилаючись на те, що судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, оскільки в договорі на участь в дольовому будівництві та довгострокову договорі немає згоди з істотних умов спільної діяльності, в збудованій будівлі немає адміністративних приміщень, що могли бути передані позивачеві по завершенні будівництва, внесені в дольове будівництво кошти були повернуті у зв'язку з досягненням домовленості про припинення участі в проекті, у позивача відсутнє право, що було порушено та підлягало захисту в судовому порядку.

Інші учасники судового процесу не скористалися своїм правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та не надіслали до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу позивача, що у відповідності до положень ст. 75 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового акту у касаційному порядку.

28.09.2001 до суду касаційної інстанції надійшла заява ОСОБА_1 про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2, яка колегією суддів залишена без задоволення, оскільки в силу імперативних приписів частини 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 03.08.98 між ТОВ Комерційно-виробнича фірма "Резерв" (Сторона-1, відповідач-2) та ТОВ Виробнича фірма "Дніпронафта" (Сторона-2, позивач) підписаний договір на участь в дольовому будівництві N 1-ДУ, яким передбачено прийняття позивача в дольове будівництво на адміністративні приміщення в будівлі ділового центру за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 20. Планове закінчення будівництва та здача будинку в експлуатацію: квітень 1999 року (п. 1 Договору).

Пунктом 2 цього Договору передбачено, що по завершенні будівництва приміщень та здачі їх в експлуатацію Сторона-1 зобов'язується передати у власність Стороні-2 адміністративні приміщення протягом 10 днів, надати всі необхідні документи на ці приміщення, а також сприяти в оформленні права власності на них. Попередня базисна вартість приміщень складає 1846369,00 грн. Остаточна ціна будівництва визначається після його закінчення шляхом розрахунку фактичної вартості будівництва з урахуванням коефіцієнту інфляції, остаточна ціна має бути визначена на підставі останньої процентовки (п. 3 Договору). Етапи фінансування Стороною-2 із зазначенням строків та сум грошових внесків в договорі не визначені. Пунктом 5 Договору сторони визначили, що у разі, якщо сума коштів, перерахованих Стороною-2 в рахунок дольової участі в будівництві, буде перевищувати фактичну вартість будівництва, то Сторона-1 зобов'язується повернути суму переплати на розрахунковий розрахунок протягом 20 днів.

Судами встановлено, що ТОВ Виробничою фірмою "Дніпронафта" перераховувалися грошові кошти на користь ТОВ Комерційно-виробничої фірми "Резерв" з посиланням на договір про участь у дольовому будівництві.

Крім того, 27.11.98 між ТОВ Комерційно-виробничою фірмою "Резерв" (Виконавець) та Комерційним банком "Земельний капітал" (Замовник) підписаний довгостроковий договір N 1, згідно якого сторони на дольових засадах здійснюють будівництво адміністративних приміщень у будівлі ділового центру за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 20, що будуть входити до основних фондів Замовника та Виконавця; планове закінчення будівництва - листопад 1999 року (п. 1.1 Договору). Згідно п. 2.1 Договору передбачено обов'язок Виконавця у повному обсязі виконувати свої функції в частині фінансування будівництва ділового центру до введення в експлуатацію, ведення технічного нагляду за будівництвом (згідно повного пакета документів, зареєстрованому ДАБК), здійснення контролю за оформленням актів виконаних обсягів робіт забезпечення комплектування будівництва матеріалами та обладнанням, вирішення усіх фінансових питань, що виникають в ході будівництва, оформлення акту вводу в експлуатацію; після підписання акта державною комісією протягом одного місяця передати Замовнику у власність адміністративні приміщення пропорційно внесеним грошовим коштам з урахуванням приміщень загального користування та поповерхового розміщення корисної площі. Передача має бути оформлена в установленому законодавством України порядку та відповідною реєстрацією прав власності в БТІ. Замовник зобов'язаний за рахунок власних коштів на цілі, зазначені в п. 1.1 Договору, внести разовий внесок в сумі 1685000,00 грн. протягом п'яти банківських днів після підписання Договору (п. 2.3). У разі, якщо сума коштів, перерахованих Замовником в рахунок дольового будівництва, буде перевищувати фактичну вартість будівництва, Виконавець зобов'язується передати Замовнику у власність додаткові приміщення загальною площею, пропорційно переплаченому, або повернути суму переплати протягом 20 днів після оформлення введення об'єкта в експлуатацію (п. 3.4 Договору). В пункті 5.2 Договору сторони домовилися не передавати свої права та обов'язки за договором іншим особам без письмової згоди другої сторони.

Додатковою угодою N 3 від 28.02.2001 до довгострокового договору N 1 від 27.11.98 визначено новий строк планового закінчення будівництва - грудень 2001 року.

Судами встановлено, що Комерційним банком "Земельний капітал" грошовими коштами внесено внесок в сумі 1685000,00 грн. шляхом перерахування на банківський рахунок ТОВ Комерційно-виробничої фірми "Резерв".

Згідно частини 2 статті 151 Цивільного кодексу Української РСР, що був чинним на момент підписання договору на участь у дольовому будівництві N 1-ДУ від 03.08.98 та довгострокового договору N 1 від 27.11.98, зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених в статті 4 цього Кодексу.

Згідно ст. 153 Цивільного кодексу Української РСР договір вважається укладеним, коли між сторонам в потрібній в належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди.

Частиною 2 ст. 154 Цивільного кодексу Української РСР визначено, якщо згідно із законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами і т.п., підписаними стороною, яка їх надсилає.

За змістом ст. 44 Цивільного кодексу Української РСР договори про сумісну діяльність між юридичними особами підлягали укладенню в простій письмовій формі.

Згідно ст. 430 Цивільного кодексу Української РСР за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної господарської мети, як-то: будівництво і експлуатація міжколгоспного або державно-колгоспного підприємства або установи (що не передаються в оперативне управління організації, яка є юридичною особою), будування водогосподарських споруд і пристроїв, будівництво шляхів, спортивних споруд, шкіл, родильних будинків, жилих будинків і т. ін. Положеннями частини 2 ст. 432 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що грошові чи інші майнові внески учасників договору, а також майно, створене або набуте в результаті спільної діяльності, є їх спільною власністю.

Отже, передумовою виникнення спільної власності на майно за договором про сумісну діяльність є наявність укладеного в належній формі договору, що містить згоду сторін з усіх істотних умов, а також фактичне виконання прийнятих сторонами зобов'язань.

Судом апеляційної інстанції встановлена відсутність в договорі на участь в дольовому будівництві N 1-ДУ від 03.08.98 та довгостроковому договорі N 1 від 27.11.98 необхідних істотних умов сумісної діяльності: предмету договору (адміністративних приміщень, що будуються на засадах дольового будівництва), виду та обсягу внесків відповідача-2, порядку та умов ведення спільних справ, етапів фінансування будівництва, покриття витрат учасників спільної діяльності. Оскільки згоди з істотних умов спільної діяльності в договорі на участь в дольовому будівництві N 1-ДУ від 03.08.98 та довгостроковому договорі N 1 від 27.11.98 не досягнуто, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що вказані договори не можуть вважатися укладеними навіть у зв'язку із вчиненням за ними певних фактичних дій. З цих же підстав помилковими є висновки рішення першої інстанції щодо кваліфікації підписаних правочинів як договорів сумісної діяльності.

За договором відступлення вимоги від 27.07.2001, підписаним між Комерційним банком "Земельний капітал" (Первісний кредитор), ТОВ Виробничою фірмою "Дніпронафта" (Новий кредитор) та ТОВ Комерційно-виробничою фірмою "Резерв" (Боржник), Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає його права та обов'язки за договором N 1 від 27.11.98 та додатковими угодами до нього. Права та обов'язки Новий кредитор набуває з моменту підписання договору відступлення вимоги (п. 2 Договору від 27.07.2001).

У зв'язку з відмовою ТОВ Виробничої фірми "Дніпронафта" в жовтні 2005 року від участі в дольовому будівництві адміністративних приміщень у будівлі ділового центру у м. Дніпропетровську по вул. Леніна, 22, за згодою сторін ТОВ Комерційно-виробнича фірма "Резерв" погодилося повернути отримані від позивача кошти шляхом видачі векселя або взаємозаліком. Дана домовленість оформлена письмово згідно ст. ст. 207, 208 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 604 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта нерухомого майна - будівлі ділового центру у м. Дніпропетровську по вул. Леніна, 22 (колишня адреса - вул. Леніна, 20), замовник ТОВ Комерційно-виробнича фірма "Резерв" підтверджується Актом державної приймальної комісії від 22.08.2005, який затверджений рішенням Виконкому Дніпропетровської міськради від 27.10.2005 N 4283.

Згідно пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтво про право власності органами місцевого самоврядування інвесторам, які у встановленому законодавством України порядку отримали у власність об'єкти нерухомого майна або його частини, побудовані за їх кошти, за наявності відповідного рішення місцевого органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, акта приймання-передавання об'єкта (частини) інвестору; фізичним та юридичним особам при представленні договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, акта про прийняття об'єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання цього об'єкта.

Отже, за відсутності вказаного акта приймання-передавання підстав для видачі інвестору (пайовику) свідоцтва про право власності на об'єкт нерухомого майна у органу місцевого самоврядування немає. Висновки рішення місцевого суду щодо не підписання акту з вини відповідача-2 не відповідають законодавству, оскільки за відсутності цього документа (незалежно від причин) оформлення органом місцевого самоврядування права власності на інвестора (пайовика) є неправомірним.

Рішенням Виконкому Дніпропетровської міськради N 202 від 19.01.2006 "Про оформлення права власності ТОВ Комерційно-виробничій фірмі "Резерв" на об'єкт нерухомого майна за адресою: вул. Леніна, 22" вирішено оформити право власності на будівлю ділового центру за відповідачем-2 (замовником будівництва ділового центру), будівлі ділового центру літ. Б-4 загальною площею 1735,2 кв. м, вхід у підвал літ. б1, ганки літ. б2, б4, б5, приямок літ. б3, пожежні сходи літ. б6; доручено Комунальному підприємству "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" оформити і зареєструвати право власності. На підставі вказаного рішення Виконкомом Дніпропетровської міськради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ N 695360 від 25.01.2006.

Прийняття вказаного рішення та видача свідоцтва здійснені правомірно, в межах компетенції органів місцевого самоврядування відповідно до ст. 19 Конституції України та ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно витягу N 9750969 від 04.02.2006 КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" зареєстровано право власності ТОВ Комерційно-виробничої фірми "Резерв" на вказану будівлю.

Право власності на будівлю ділового центру (частину будівлі) у м. Дніпропетровську по вул. Леніна, 22 за ТОВ Виробничою фірмою "Дніпронафта" до його оформлення за ТОВ Комерційно-виробничою фірмою "Резерв" не реєструвалося. Тобто, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача на момент прийняття Виконкомом Дніпропетровської міськради рішення N 202 від 19.01.2006 "Про оформлення права власності ТОВ Комерційно-виробничій фірмі "Резерв" на об'єкт нерухомого майна за адресою: вул. Леніна, 22" та видачі відповідачеві-2 свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ N 695360 від 25.01.2006 права власності на об'єкт, а також правових підстав його виникнення, є правильним.

Зобов'язання по поверненню грошових коштів в сумі 1684700,00 грн. припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог за заявою ТОВ Комерційно-виробничої фірми "Резерв" від 02.11.2005 в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України.

Судом апеляційної інстанції вірно зроблено висновок, що внаслідок подальшої видачі 14.05.2007 ТОВ Комерційно-виробничою фірмою "Резерв" на користь ТОВ Виробничою фірмою "Дніпронафта" простого векселя на пред'явника серії АА N 0507595 на суму 3553476,00 грн. припинилося зобов'язання відповідача-2 по сплаті позивачеві грошових коштів на відповідну суму в порядку повернення сплачених коштів. Наступне вчинення індосаменту на векселі та інші операції з ним здійснені позивачем як векселедержателем згідно норм вексельного законодавства.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, право власності на об'єкт нерухомого майна було оформлено на ТОВ Комерційно-виробничу фірму "Резерв" за згоди ТОВ Виробничої фірми "Дніпронафта", як учасника відповідача-2. В подальшому за згоди позивача Загальними зборами учасників ТОВ Комерційно-виробничої фірми "Резерв" було вирішено продати будівлю ділового центру в м. Дніпропетровську по вул. Леніна, 22.

Продаж вчинено ТОВ Комерційно-виробничою фірмою "Резерв" правомірно, в порядку реалізації права володіння, користування та розпорядження майном на власний розсуд, 04.05.2007 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу згідно ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України. Право власності за третьою особою 15.05.2007 зареєстровано КП "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" в установленому порядку, на виконання приписів ст. 182 Цивільного кодексу України.

На підставі наявних у справі доказів апеляційним судом встановлено, що при виході зі складу учасників ТОВ Комерційно-виробничої фірми "Резерв" ТОВ Виробнича фірма "Дніпронафта" нотаріально засвідченою заявою від 28.08.2007 за підписом директора Давидової О. А. підтвердило відсутність майнових, фінансових та будь-яких інший претензій до відповідача-2 та його учасників, що свідчить про відсутність кредиторських вимог внаслідок припинення усіх зобов'язань перед позивачем.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи організації мають право звертатися до господарського суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ Виробнича фірма "Дніпронафта" не було власником будівлі ділового центру у м. Дніпропетровську по вул. Леніна, 22 ні на момент прийняття відповідачем-1 спірного рішення та видачі свідоцтва про право власності, ні на момент звернення з позовом.

За викладених обставин правильним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність у ТОВ Виробничої фірми "Дніпронафта" порушеного права, що підлягало відновленню в судовому порядку шляхом визнання недійсним з моменту прийняття та скасування рішення Виконкому Дніпропетровської міськради N 202 від 19.01.2006 "Про оформлення права власності ТОВ Комерційно-виробничій фірмі "Резерв" на об'єкт нерухомого майна за адресою: вул. Леніна, 22", а також правових підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ N 695360 від 25.01.2006.

Враховуючи встановлені апеляційним господарським судом обставини, у порядку виконання вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, щодо повного і об'єктивного дослідження матеріалів справи, суд апеляційної інстанції мав підстави для скасування рішення місцевого господарського суду з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому доводи скаржника, викладені у касаційні скарзі, не спростовують висновку суду апеляційної інстанції. Окрім того, ці доводи зводяться до намагань скаржника надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить вимогам ст. 1117 ГПК України, і тому до уваги не беруться.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме виходячи з того, що свідоцтво про право власності лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто воно не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України, який може бути оскаржено до господарського суду або правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, який є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Позовна вимога про скасування свідоцтва про право власності, є вимогою другорядною (у комплексі з іншими вимогами), а тому вирішення такого питання є похідним від встановлення факту незаконності прийнятого рішення органом місцевого самоврядування. Отже, при встановленні такого оспорюваний акт є нікчемним і визнання його незаконним не вимагається.

Таким чином, обраний позивачем спосіб захисту (визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно) не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, визначених у статті 16 Цивільного кодексу України.

Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визначено, що способом захисту прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним, але свідоцтво про право власності за своїм змістом не є правочином, а лише документом, яким оформляється (підтверджується) право власності.

З огляду на таке, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 ст. 80 ГПК України.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати частково -в частині відмови в задоволенні позовних щодо визнання недійсним свідоцтва про право власності, а провадження в цій частині припинити; і іншій частині постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "Дніпронафта" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 у справі N 7/221-09 в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності скасувати, та в цій частині позовних вимог провадження у справі припинити.

В решті постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 у справі N 7/221-09 залишити без змін.

 

Головуючий суддя

І. Волік

Судді:

Н. Капацин

 

О. Кролевець

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали