ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02.11.2010 р.

N К-6508/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Рибченка А. О., суддів: Голубєвої Г. К., Карася О. В., Ланченко Л. В., Маринчак Н. Є., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 27 червня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року у справі N 9/194/07-АП за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя до Приватного підприємства "Формула-плюс", третя особа: Відділ реєстрації та Єдиного реєстру Запорізької міської ради, про визнання недійсним статуту підприємства та запису про державну реєстрацію, встановив:

В березні 2007 року Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ, позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати нечинним з моменту реєстрації статут Приватного підприємства "Формула-плюс" (далі - ПП, відповідач) та недійсним запис про державну реєстрацію ПП від 15 червня 1998 року.

Постановою господарського суду Запорізької області від 27 червня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ДПІ оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник послався на те, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами неправильно, неповно досліджені докази і встановлені обставини у справі та невірно застосовані норми права, просив скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання недійсним з моменту реєстрації свідоцтва про державну реєстрацію ПП та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Апеляційний суд підтримав дану позицію суду першої інстанції, вказавши при цьому, що погоджується з висновком суду про те, що ДПІ не навела законодавчих норм, згідно з якими їй надано право звертатись до судових органів із зазначеними в позові вимогами. В зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції визнав, що звернення ДПІ до адміністративного суду з позовом про визнання недійсними реєстраційних документів, а саме: визнання недійсним статуту з моменту державної реєстрації та визнання недійсним запису про державну реєстрацію ПП, не ґрунтується на законі.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає за необхідне відмітити, що рішення суду першої інстанції таких висновків не містить.

При цьому судова колегія вважає, що суд апеляційної інстанції помилково виходив з відсутності у ДПІ повноважень на пред'явлення позову про визнання недійсним запису про державну реєстрацію ПП.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент пред'явлення ДПІ позову та розгляду справи судами попередніх інстанцій) компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Згідно з пунктом 17 статті 11 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (далі - Закон N 509-XII) органи державної податкової служби мають право звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Позов до ПП про визнання нечинним з моменту реєстрації статуту та недійсним запису про державну реєстрацію ПП пред'явлений ДПІ в березні 2007 року, тобто в період дії Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

За змістом статей 22, 38 зазначеного Закону з підстав, передбачених цим Законом, зокрема, у разі визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути, суд може постановити рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язане з банкрутством юридичної особи.

При цьому, з Прикінцевих положень розділу VIII цього ж Закону випливає, що закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, тобто до 1 липня 2004 року, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, положення пункту 17 статті 11 Закону N 509-XII щодо права податкового органу на звернення до суду з позовом про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, пункту 2 частини першої статті 110 Цивільного кодексу України щодо можливості ліквідації юридичної особи за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, частини шостої статті 59 Господарського кодексу України щодо скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання слід розуміти як положення щодо припинення юридичної особи.

Виходячи з наведеного, заявлену позивачем вимогу про визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації ПП, яка фактично є вимогою про скасування державної реєстрації зазначеного підприємства, суду слід було розцінити як вимогу про припинення юридичної особи, яка в свою чергу відповідає повноваженням органу державної податкової служби, і внаслідок цього компетенції адміністративних судів.

При розгляді вимог ДПІ про визнання нечинним статуту ПП, суду слід було виходити з того, що такі вимоги не могли бути самостійними позовними вимогами, оскільки в силу статті 38 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" статут, свідоцтво платника податку на додану вартість, первинні документи суб'єкта господарювання підлягають правовій оцінці в справі з іншими позовними вимогами, зокрема, у справі про припинення юридичної особи. Визнання зазначених документів нечинними законом не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання нечинними статуту, свідоцтва платника податку на додану вартість, первинних бухгалтерських документів підприємства розгляду не підлягають. Висновок суду про невідповідність цих документів вимогам чинного законодавства має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

В зв'язку з наведеним, провадження у справі в частині позовних вимог про визнання нечинним статуту ПП підлягало закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, судова колегія вважає, що висновок суду про відсутність підстав для визнання недійсною державної реєстрації ПП зроблений без з'ясування всіх обставин у справі.

Так, згідно частин 1, 2, 3 статті 65 Господарського кодексу України управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили доводи податкової інспекції, що при створенні підприємства Талан В. І. мав на меті отримання грошової винагороди і не мав на меті отримання прибутку від господарської діяльності, з моменту створення підприємства самостійно не розпоряджався прибутком, йому не відомо про наявність чи відсутність такого прибутку, він не уповноважував інших осіб вести фінансово-господарську діяльність від імені ПП, місцезнаходження підприємства, а також місцезнаходження фінансово-господарських документів та печатки ПП йому не відомо, що може свідчити про невідповідність діяльності підприємства відповідача його статутним документам.

Відповідно до частин 2, 3 статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, судова колегія суду касаційної інстанції приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 КАС України, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя задовольнити частково.

Скасувати постанову господарського суду Запорізької області від 27 червня 2007 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2008 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

А. О. Рибченко

Судді:

Г. К. Голубєва

 

О. В. Карась

 

Л. В. Ланченко

 

Н. Є. Маринчак

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали