ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02.08.2011 р.

Справа N 23/70

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого - Овечкін В. Е., суддів - Чернов Є. В., Цвігун В. Л. (за участю представників: Генпрокуратури України - Орленко А. О., Кабінету Міністрів України - Нестеренко О. І., Держком. земельних ресурсів - Купріянов Б. В., Київської міської ради - Ткаченко А. Т., Голов. управління земельних ресурсів Київської міської ради - Якимець О. І., ТОВ "Будівельне об'єднання" - Томашевська М. О., ТОВ "Будівельне об'єднання" - Сторожук Т. Л., ТОВ "Тестбуд" - Іщенко Г. М.) напостанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 р. у справі N 23/70 господарського суду м. Києва за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного комітету України із земельних ресурсів до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс", ТОВ "Будівельне об'єднання", ТОВ "Кришталеве" про визнання недійсними рішень міської ради, актів на право власності, відсутності прав та зобов'язання вчинити дії, встановив:

Рішенням господарського суду м. Києва від 12.04.2011 (суддя Кирилюк Т. Ю.) позов про визнання недійсним рішення Київської міської ради N 352/3186 від 01.10.2007 року, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ NN 006302, 006303 та 006304, 011920, 011921 та 011922, встановлення відсутності у Відповідача-3, у Відповідача-4 та у Відповідача-5 права власності на спірні земельні ділянки та вимогу про визнання права власності на них держави в особі Кабінету Міністрів України задоволений частково.

Визнано недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. N 352/3186 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Житлосервіс" для житлової забудови на вул. Бродівській у Голосіївському районі м. Києва"; визнано недійсними видані обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс" державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ N 006302, серії ЯЖ N 006303 та серії ЯЖ N 006304, зареєстровані 08.01.2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за N 07-8-00196, 07-8-00197, 07-8-00198; визнано недійсними видані товариству з обмеженою відповідальністю 'Кришталеве" державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ N 011920, серії ЯЖ N 011921 та серії ЯЖ N 011922, зареєстровані 08.09.2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за N 07-8-00412, 07-8-00411, 07-8-00409; визнано відсутність у обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне об'єднання", товариства з обмеженою відповідальністю "Кришталеве" права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: вул. Бродівська у Голосіївському районі міста Києва, площею 16,6590 га, кадастровий номер: 8 000 000 000:90:066:0006; вул. Бродівська у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,6519 га, кадастровий номер: 8 000 000 000:90:184:0019; вул. Бродівська у Голосіївському районі міста Києва, площею 32,8478 га, кадастровий номер: 8 000 000 000:90:184:0017.

В іншій частині позову - відмовлено.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення міської ради суперечить вимогам ст. ст. 43, 45, 84 ЗК України, ст. ст. 7, 14, 21, 25, 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", згідно з якими на землях природоохоронного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням, та землі під об'єктами природно-заповідного фонду належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, оскільки спірні землі знаходяться в межах національного парку "Голосіївський", ботанічного заказника "Лісники" та рекреаційних земель, а також відсутність підстав для безоплатної передачі спірних земельних ділянок ОКЖК "Житлосервіс".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 (судді: Коршун Н. М., Корсак В. А., Михальська Ю. Б.) рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2011 залишено без зміни.

ТОВ "Будівельне об'єднання" в касаційній скарзі просить постанову суду апеляційної інстанції та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, в частині вимог позову про визнання недійсним рішення Київської міської ради N 352/3186 від 01.10.2007 провадження у справі припинити, в решті вимог в позові відмовити.

Скаржник доводить неправильне застосування судами до спірних правовідносин статті 133, 134, 137 Житлового кодексу УРСР, оскільки право особи вступити до житлового кооперативу не може належить лише громадянам, які постійно проживають у певному населеному пункті, тому висновок про те, що члени ОКЖК "Житлосервіс", які не були зареєстровані в місті Києві, не мали права вступати до кооперативу прямо суперечить ст. 24 Конституції України; ст. 137 Житлового кодексу УРСР та п. 4 розділу I Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу суперечать також Закону України "Про місцеве самоврядування"; висновок суду, що число громадян, необхідне для організації кооперативу не може бути меншим 5 чоловік прямо суперечить статті 7 Закону України "Про кооперацію", якою встановлено мінімальну чисельність членів кооперативу - три особи.

Відповідно до ст. 41 ЗК України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Таким чином, норма ст. 41 ЗК України, не містить прямих вимог, що право на безоплатне отримання земельної ділянки мають лише житлово-будівельні (житлові) кооперативи, створені відповідно до Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу. У такий спосіб апеляційний суд припустився розширеного та помилкового тлумачення норми ст. 41 ЗК України, що призвело до неправильного її застосування.

Обставини щодо правомірності набуття у власність спірної земельної ділянки ОКЖК "Житлосервіс" на підставі ст. 41 ЗК України встановлювались в рішенні господарського суду м. Києва від 18.01.2008 у справі N 5/10 за позовом прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОКЖК "Житлосервіс" про визнання недійсним рішення Київради від 01.10.2007 N 352/3186 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "Житлосервіс" для житлової забудови на вул. Бродівській у Голосіївському районі м. Києва". Вказаним рішенням відмовлено в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд порушив ст. 43 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", ст. 19 та ст. 123 Земельного кодексу України, ст. 47 Закону України "Про землеустрій", оскільки на дату розгляду справи проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок національному природному парку "Голосіївський" не затверджений, відповідно не встановлені і межі національного природного парку "Голосіївський", відтак посилання про передачі спірних земельних ділянок в межах території об'єктів природно-заповідного фонду є необгрунтованими та безпідставними.

Апеляційний суд порушив вимоги ст. 378 ЦК України, відповідно до якої право власності на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом, оскільки на момент розгляду справи у Відповідача-3 право власності на спірні земельні ділянки було об'єктивно відсутнє в силу передачі цих земельних ділянок до статутного капіталу Відповідача-4.

Апеляційний суд неправильно застосував п. 4 ст. 268 ЦК України та водночас порушив ст. 257 ЦК України і п. 4 ст. 267 ЦК України, оскільки, ані у заступника Генерального прокурора України, ані у Державного комітету України із земельних ресурсів, ані у Кабінету Міністрів України немає і ніколи не було права власності чи іншого речового права на спірні земельні ділянки, яке б було порушене спірним рішенням Київради; суд безпідставно не застосував наслідки пропуску прокуратурою позовної давності, передбачені ч. 4 ст. 267, про які було заявлено ТОВ "Будівельне об'єднання".

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом позову рішення Київської міської ради N 352/3186 від 01.10.2007 року, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ NN 006302, 006303 та 006304, 011920, 011921 та 011922, встановлення відсутності у Відповідача-3, у Відповідача-4 та у Відповідача-5 права власності на спірні земельні ділянки та вимогу про визнання права власності на них держави в особі Кабінету Міністрів України.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2007 р. Київською міською радою прийнято рішення N 352/3186 про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс", відповідно до якого внесено зміни до Генерального плану міста Києва та схеми планування території Голосіївського району, зменшено території зелених насаджень загального користування Голосіївського району міста Києва, змінено цільове призначення 51,18 гектарів з сільськогосподарського призначення на житлову забудову та передано їх у власність обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс". Статус житлово-будівельного кооперативу, порядок його створення, організації та вступу до нього визначено Житловим кодексом України.

Зокрема, ст. ст. 133 та 137 ЖК Української РСР встановлено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією з умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку у даному населеному пункті. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї.

Судом встановлено, що обслуговуючий кооператив житлового кооперативу "Житлосервіс", який безоплатно отримав земельні ділянки в порядку ст. 41 Земельного кодексу України, передав земельні ділянки до статутного фонду ТОВ "Будівельне об'єднання", який в свою чергу передав їх до статутного капіталу ТОВ "Кришталеве".

Засновниками обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс" є чотири особи, при цьому обставин їх перебування на квартирному обліку як таких, що потребують поліпшення житлових умов не встановлено.

Таким чином, касаційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у Київської міської ради були відсутні правові підстави для безоплатної передачі спірних земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс".

Судами встановлено, що на час прийняття рішення Київською міською радою N 352/3186 від 01.10.2007 р. спірна територія частково знаходилась в межах першої черги Національного парку "Голосіївський", ботанічного заказника "Лісники" та рекреаційних земель.

Постановою Ради Міністрів УРСР N 223 від 25.08.89 р. "Про створення ботанічного заказника загальнодержавного значення "Лісники" у віданні лісопаркового господарства "Конча-Заспа" Київського міськвиконкому створено ботанічний заказник загальнодержавного значення "Лісники" площею 1110,2 га.

Рішенням Київської міської ради від 23.12.2003 N 334/1209 "Про створення першої черги регіонального ландшафтного парку "Голосіїв" з метою збереження цінних природних комплексів Голосіїва та Конча-Заспи, а також забезпечення їх комплексної охорони, створено першу чергу регіонального ландшафтного парку "Голосіїв" місцевого значення на площі 5236,0 га.

Указом Президента України від 27.08.2007 р. N 794/2007 "Про створення національного природного парку "Голосіївський", що набрав чинності 15.09.2007 р. (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), на території міста Києва створено національний природний парк "Голосіївський" загальною площею 4521,29 га.

Обставинами справи встановлено, що у висновках Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 18.07.2007 N 05-08/4909, державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 26.09.2007 N 05.03.2002-07/47966, Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації від 17.07.2007 р. N 19-7177, що містяться в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОКЖК "Житлосервіс", вказано на розміщення спірних земельних ділянок на природно-заповідній території державного заказника "Лісники" та в межах першої черги національного парку "Голосіїв".

Статтями 60, 61 та 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ці природні території та об'єкти підлягають особливій охороні.

Частиною 1 ст. 3 Закону "Про природно-заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду України віднесено національні природні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади тощо.

За приписами ч. 3 ст. 7 Закону "Про природно-заповідний фонд України" встановлено імперативний правовий припис, яким на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього ж Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, серед якого відсутня житлова забудова.

Таким чином, суди дійшли правомірних висновків, що оскаржуване рішення Київської міської ради суперечить вимогам ст. ст. 43, 45, 84 ЗК України, ст. ст. 7, 14, 21, 25, 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", згідно з якими на землях природоохоронного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням, та землі під об'єктами природно-заповідного фонду належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

З огляду на вищезазначені обставини, а також на те, що державні акти на землю видані обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс" і Товариству з обмеженою відповідальністю "Кришталеве" на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. N 352/3186, яке визнано судом недійсним, як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства, оформлення права власності на землю зазначених юридичних осіб також відбулось з порушенням норм законодавства, а тому господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним зазначених державних актів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційна інстанція дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій при вирішенні даної справи правильно застосували норми матеріального права, наведені скаржниками доводи в якості підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не приймаються, оскільки правильності висновків суду щодо недодержання органом місцевого самоврядування, юридичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю, не спростовують, тому в задоволенні скарг слід відмовити.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2011 та рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2011 у справі N 23/70 залишити без зміни, а скаргу - без задоволення.

 

Головуючий, суддя

В. Овечкін

Судді:

Є. Чернов

 

В. Цвігун

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали