КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

08.06.2011 р.

N 23/70

Постанову залишено без змін(згідно з постановою Вищого господарського суду України від 2 серпня 2011 року) (Постанова N 23/70)

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого - Коршун Н. М., суддів (за участю представників сторін: від Генеральної прокуратури України - Гнатюк М. М., заступник начальника відділу Генеральної прокуратури України, від Кабінету Міністрів України - ОСОБА_1, представник за довіреністю, від Державного комітету України із земельних ресурсів - ОСОБА_2, представник за довіреністю, від Київської міської ради - ОСОБА_3, представник за довіреністю, від Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - ОСОБА_4, представник за довіреністю, від обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс" - представник не з'явився, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне об'єднання" - ОСОБА_5, представник за довіреністю, від Товариства з обмеженою відповідальністю "Кришталеве" - представник не з'явився), розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне об'єднання" на рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2011 року у справі N 23/70 (суддя: Кирилюк Т. Ю.) за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного комітету України із земельних ресурсів до: 1. Київської міської ради, 2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3. обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс", 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне об'єднання", 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Кришталеве", про визнання недійсним рішення, актів на право власності та зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

У березні 2011 року заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного комітету України із земельних ресурсів звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради N 352/3186 від 01.10.2007 року, про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ NN 006302, 006303 та 006304, 011920, 011921 та 011922. Крім того, Позивачем заявлено вимоги про встановлення відсутності у Відповідача-3, у Відповідача-4 та у Відповідача-5 права власності на спірні земельні ділянки та вимогу про визнання права власності на них держави в особі Кабінету Міністрів України.

В обґрунтування позовних вимог заступник Генерального прокурора України послався на те, що Київська міська рада рішенням N 352/3186 від 01.10.2007 р. в порушення приписів законодавства передала у власність спірні земельні ділянки особі, яка не мала на це відповідних прав.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2011 р. позов задоволено частково: визнано недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. N 352/3186 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житловому кооперативу "Житлосервіс" для житлової забудови на вул. Бродівській у Голосіївському районі м. Києва"; визнано недійсними видані обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс" державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ N 006302, серії ЯЖ N 006303 та серії ЯЖ N 006304, зареєстровані 08.01.2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за N 07-8-00196, 07-8-00197, 07-8-00198; визнано недійсними видані товариству з обмеженою відповідальністю "Кришталеве" державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ N 011920, серії ЯЖ N 011921 та серії ЯЖ N 011922, зареєстровані 08.09.2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за N 07-8-00412, 07-8-00411, 07-8-00409; визнано відсутність у обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс" товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне об'єднання", товариства з обмеженою відповідальністю "Кришталеве" права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: вул. Бродівська у Голосіївському районі міста Києва, площею 16,6590 га, кадастровий номер: 8 000 000 000:90:066:0006; вул. Бродівська у Голосіївському районі міста Києва, площею 0,6519 га, кадастровий номер: 8 000 000 000:90:184:0019; вул. Бродівська у Голосіївському районі міста Києва, площею 32,8478 га, кадастровий номер: 8 000 000 000:90:184:0017. В іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто з обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс" в доход державного бюджету України 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 40 (сорок) грн. 47 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Товариства з обмежене відповідальністю "Будівельне об'єднання" в доход державного бюджету України 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 40 (сорок) грн. 46 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кришталеве" в доход державного бюджету України 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 40 (сорок) грн. 47 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Київської міської ради в доход державного бюджету України 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 40 (сорок) грн. 45 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в доход державного бюджету України 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 40 (сорок) грн. 45 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне об'єднання" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині задоволення позову, як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. N 352/3186 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс" для житлової забудови на вул. Бродівській у Голосіївському районі м. Києва" - провадження у справі припинити, в решті позову - відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин неконституційні норми Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.85 р.

Крім цього, скаржник стверджує, що висновки суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах першої черги національного парку "Голосіївський", ботанічного заказника "Лісники" та рекреаційних земель є безпідставними.

Також, апелянт вважає, що рішення суду щодо визнання недійсними державних актів на землю є незаконним, оскільки не відповідає чинному законодавству.

Апелянт стверджує, що господарський суд безпідставно не застосував наслідки пропуску прокуратурою позовної давності.

Крім того, зазначає, що даний спір не підлягає розгляду у господарських судах.

Генеральна прокуратура України надала заперечення на апеляційну скаргу, в якому просила суд залишити її без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2011 р. залишити без змін.

Відповідачем-3 та відповідачем-5 не використано наданого їм законом права на участь їх представників у судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Причин неявки суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази належного їх повідомлення про час та місце розгляду справи, що підтверджується, зокрема, поштовими повідомленнями N 27931810, N 27931802 про вручення їх представникам поштових відправлень.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6 роз'яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 року N 02-5/289, із змінами та доповненнями, станом на 30.04.2009 року, "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України").

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача-3 та відповідача-5 за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що місцевий господарський суд правомірно задовольнив позов частково.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.10.2007 р. Київською міською радою прийнято рішення N 352/3186 про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс", відповідно до якого внесено зміни до Генерального плану міста Києва та схеми планування території Голосіївського району, зменшено території зелених насаджень загального користування Голосіївського району міста Києва, змінено цільове призначення 51,18 гектарів з сільськогосподарського призначення на житлову забудову та передано їх у власність обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс".

На підставі рішення N 352/3186 від 01.10.2007 р. Київська міська рада видала обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс" акти серії ЯЖ N 006302, N 006303 та N 006304 на право власності на земельні ділянки.

20.07.2008 р. на загальних зборах обслуговуючим кооперативом житлового кооперативу "Житлосервіс" та обслуговуючим кооперативом житлового кооперативу "Механізатор" прийнято рішення про створення Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне об'єднання". Внеском обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс" до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне об'єднання" є отримані на підставі рішення Київської міської ради N 352/3186 від 01.10.2007 р. земельні ділянки.

Матеріали справи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне об'єднання" прийняло рішення про їх відчуження шляхом внесення до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кришталеве".

За приписами ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до ст. 94 ГК України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Як передбачено Законом України "Про кооперацію", за напрямами діяльності кооперативи поділяються на виробничі, обслуговуючі та споживчі.

Статус житлово-будівельного кооперативу, порядок його створення, організації та вступу до нього визначено Житловим кодексом України.

Зокрема, ст. ст. 133 та 137 ЖК Української РСР встановлено, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. Однією з умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку у даному населеному пункті. Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства. Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу і зареєстрованого в установленого порядку. Кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї.

З огляду на викладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що у Київської міської ради були відсутні правові підстави для безоплатної передачі спірних земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс" та не приймає до уваги твердження апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин неконституційні норми Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.85 р., з наступних підстав.

Як вбачається з п. 2.1.1 статуту обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс" метою його створення є забезпечення житлом членів кооперативу та їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), будівництва одноквартирних і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирних блокованих жилих будинків з надвірними будівлями, або котеджів за власні кошти кооперативу або з допомогою банківського кредиту, наступної експлуатації та управління будинками кооперативу.

Як випливає з вищезазначеного положення статуту обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс", мета, завдання та види його діяльності, з урахуванням ч. 2 ст. 6 Закону України "Про кооперацію", за напрямом діяльності обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс" відповідають поняттю "житлово-будівельний кооператив".

Створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про кооперацію", а також чинними на даний час Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, що затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.85 р., зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України.

Статтею 5 Закону України "Про кооперацію" встановлено, що законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Закон України "Про кооперацію" містить загальні вимоги до створення та діяльності різних видів та типів кооперативів. Разом з тим створення та діяльність безпосередньо житлово-будівельних кооперативів як одного з видів обслуговуючих кооперативів регулюється нормами глави 5 ЖК УРСР та прийнятого на виконання ст. 137 цього Кодексу Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу.

ЖК УРСР є чинним і його дію може бути припинено виключно Верховною Радою України, як єдиним органом законодавчої влади. Разом з тим Житловий кодекс УРСР не визнавався не чинним ні Законом України "Про кооперацію", ні іншим законодавчим актом, а відтак його норми є обов'язковими до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами.

Встановлено, що відсутні відомості про те, що Верховна Рада України скасувала дію Житлового кодексу УРСР, натомість Законом України від 29.06.2010 р. N 2367-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державного регулювання у сфері будівництва житла" уточнила положення окремих норм глави 5 зазначеного Кодексу.

Крім того, згідно зі ст. 147 Конституції України єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України, який не визнав неконституційними норми глави 5 ЖК УРСР.

Вищезазначені обставини та приписи законодавства свідчать про відсутність підстав для надання обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс" земельних ділянок у власність та оренду на підставі ст. 41 Земельного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, на час прийняття рішення Київською міською радою N 352/3186 від 01.10.2007 р. спірна територія частково знаходилась в межах першої черги Національного парку "Голосіївський", ботанічного заказника "Лісники" та рекреаційних земель.

Постановою Ради Міністрів УРСР N 223 від 25.08.89 р. "Про створення ботанічного заказника загальнодержавного значення "Лісники" у віданні лісопаркового господарства "Конча-Заспа" Київського міськвиконкому створено ботанічний заказник загальнодержавного значення "Лісники" площею 1110,2 га.

Рішенням Київської міської ради від 23.12.2003 N 334/1209 "Про створення першої черги регіонального ландшафтного парку "Голосіїв" з метою збереження цінних природних комплексів Голосіїва та Конча-Заспи, а також забезпечення їх комплексної охорони, створено першу чергу регіонального ландшафтного парку "Голосіїв" місцевого значення на площі 5236,0 га.

З метою забезпечення комплексного розвитку зеленої зони м. Києва, раціонального використання зелених ресурсів та збереження зелених насаджень рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 р. N 806/3381 затверджено Програму розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, в якій наведено перелік наявних територій об'єктів природно-заповідного фонду у м. Києві. Відповідно до вказаної Програми в переліку об'єктів природно-заповідного фонду зазначено заказник загальнодержавного значення "Лісники", створений відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР N 223 від 25.08.89 р. Крім того, згідно з цією ж Програмою до об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення було віднесено регіональний ландшафтний парк "Голосіїв" (1 черга, загальна площа 5236,0 га).

Крім того, ландшафтний парк місцевого значення "Голосіїв", в тому числі заказник загальнодержавного значення "Лісники", який є заповідною зоною парку, занесено до Генерального плану розвитку м. Києва до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 р. N 370/1804.

Рішенням Київської міської ради від 09.03.2006 р. N 170/3261 "Про погодження проекту створення національного природного парку з робочою назвою "Голосіїв", з метою збереження цінних природних комплексів Голосіїва та Конча-Заспи, погоджено проект створення національного природного парку з робочою назвою "Голосіїв", в тому числі створення першої черги в межах існуючого регіонального ландшафтного парку "Голосіїв". Крім того, цим же рішенням передбачено визнати таким, що втратило чинність, рішення Київської міської ради від 23.12.2003 N 334/1209 "Про створення першої черги регіонального ландшафтного парку "Голосіїв" після виходу відповідного Указу Президента України.

Указом Президента України від 27.08.2007 р. N 794/2007 "Про створення національного природного парку "Голосіївський", що набрав чинності 15.09.2007 р. (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), на території міста Києва створено національний природний парк "Голосіївський" загальною площею 4521,29 га.

У висновках Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 18.07.2007 N 05-08/4909, державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 26.09.2007 N 05.03.2002-07/47966, Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища Київської міської державної адміністрації від 17.07.2007 р. N 19-7177, що містяться в матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ОКЖК "Житлосервіс", вказано на розміщення спірних земельних ділянок на природно-заповідній території державного заказника "Лісники" та в межах першої черги національного парку "Голосіїв".

Надання таких висновків передбачено вимогами ст. ст. 118, 123, 124 Земельного кодексу України в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення Київської міської ради. Отже, зазначені висновки є офіційними документами, надання яких передбачено законодавством, та містять у собі офіційні відомості уповноважених державних органів щодо розміщення спірних земельних ділянок в межах національного природного парку "Голосіївський" та частково на території державного заказника "Лісники".

Таким чином, оскаржуване рішення Київської міської ради суперечить вимогам ст. ст. 43, 45, 84 ЗК України, ст. ст. 7, 14, 21, 25, 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", згідно з якими на землях природоохоронного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням, та землі під об'єктами природно-заповідного фонду належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

На підставі вищевикладеного, судова колегія відхиляє твердження апелянта про те, що висновки суду першої інстанції про те, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах першої черги національного парку "Голосіївський", ботанічного заказника "Лісники" та рекреаційних земель є безпідставними.

З огляду на вищезазначені обставини, а також на те, що державні акти на землю видані обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс" і Товариству з обмеженою відповідальністю "Кришталеве" на підставі рішення Київської міської ради від 01.10.2007 р. N 352/3186, яке визнано судом недійсним, як таке, що суперечить вимогам чинного законодавства, оформлення права власності на землю зазначених юридичних осіб також відбулось з порушенням норм законодавства, а тому господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання недійсним зазначених державних актів.

При цьому, судова колегія вважає необґрунтованими твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне об'єднання" про незаконність рішення суду щодо визнання недійсними державних актів на землю з огляду на наступне.

В п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (Постанова N 6) зазначено, що у спорах, пов'язаних з правом власності або постійного користування земельними ділянками, недійсними можуть визнаватися як рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти про право власності чи постійного користування.

Зазначене свідчить про те, що позовні вимоги про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку можуть бути предметом судового розгляду. Це не суперечить змісту ст. 12 ГПК України, якою передбачено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.

Статтями 60, 61 та 63 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ці природні території та об'єкти підлягають особливій охороні.

Частиною 1 ст. 3 Закону "Про природно-заповідний фонд України" до природно-заповідного фонду України віднесено національні природні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади тощо.

За приписами ч. 3 ст. 7 Закону "Про природно-заповідний фонд України" встановлено імперативний правовий припис, яким на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього ж Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, серед якого відсутня житлова забудова.

Враховуючи встановлені обставини, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що, приймаючи рішення N 352/3186 від 01.10.2007 р. в частині відведення спірної території під житлову забудову, Київська міська рада порушила вимоги Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про природно-заповідний фонд України", що відповідно до ст. 393 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України, ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є підставою для визнання його недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі оскаржуваного рішення Київської міської ради обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс" видано державні акти на право власності на земельні ділянки, зареєстровані 08.01.2008 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за NN 07-8-00196, 07-8-00197 та 07-8-00198. У подальшому право власності на вказані земельні ділянки визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельне об'єднання" у зв'язку з їх внесенням до його статутного капіталу.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельне об'єднання" внесло вказані земельні ділянки до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кришталеве", і в подальшому останньому видано державні акти на право власності на ці землі, зареєстровані 08.09.2010 р. за NN 07-8-00412, 07-8-00411 та 07-8-00409.

Разом з тим, за даними Головного управління земельних ресурсів КМДА, перші примірники державних актів на право власності на земельні ділянки, обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс", а також державні акти, видані Товариству з обмеженою відповідальністю "Кришталеве" до Головного управління не повертались. Записи щодо повернення цих державних актів чи анулювання (скасування) записів про їх видачу (реєстрацію) до книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю не вносились.

Таким чином, на час прийняття господарським судом м. Києва рішення у даній справі право власності на спірні земельні ділянки посвідчені державними актами, виданими як Товариству з обмеженою відповідальністю "Кришталеве", так і обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс", є чинними.

Зазначені обставини, які свідчать про те, що стосовно одних і тих самих земельних ділянок є чинні державні акти, видані різним юридичним особам, вказують на необхідність визнання недійсними цих державних актів у судовому порядку.

Судова колегія, відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно порушення господарським судом м. Києва правил застосування позовної давності, оскільки відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Крім того, згідно з ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважною причини пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Наведені у позовній заяві порушення чинного законодавства, які свідчать про незаконність набуття обслуговуючим кооперативом житлового кооперативу "Житлосервіс" земельних ділянок на підставі ст. 41 ЗК України, Генеральною прокуратурою України виявлено у лютому 2011 року в ході проведення перевірки з цих питань, що підтверджено доданими до позовної заяви документами.

З огляду на це, встановлений ст. 257 ЦК України строк позовної давності порушено з поважних причин, що відповідно до ст. 267 цього Кодексу є підставою для захисту порушених прав та державних інтересів.

Судова колегія зазначає, що посилання в апеляційній скарзі на те, що прокуратурі було відомо про оскаржуване рішення Київської міської ради ще у грудні 2007 року, не спростовує доводи прокурора щодо поважності причин пропущення позовної давності, оскільки такими причинами є не час, з якого прокуратурі стало відомо про рішення Київської міської ради, а викладені у позовній заяві порушення, які свідчать про незаконність набуття обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Житлосервіс" земельних ділянок на підставі ст. 41 ЗК України та які виявлено в лютому 2011 року в ході перевірки з цих питань.

Необґрунтованими є також твердження апелянта про те, що спірне рішення Київської міської ради не порушує інтереси держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів та Кабінету Міністрів України, оскільки, відповідно до ст. ст. 122, 149, 150 ЗК України Кабінет Міністрів України є розпорядником спірних земельних ділянок, а на Державний комітет України із земельних ресурсів згідно зі ст. 15 ЗК України, ст. 6 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", пп. 3, 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 N 224, покладено здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Посилання апелянта на те, що на момент прийняття спірного рішення Київради прийнято до затвердження постановою Кабінетом Міністрів України від 19.03.2008 р. N 224 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки, вказаною постановою Кабінету Міністрів України, яка є чинною, визнано такою, що втратила чинність, постанову Кабінету Міністрів України від 04.04.2007 N 614 "Про затвердження Положення про Державне агентство земельних ресурсів України".

Таким чином, судова колегія, погоджується з судом першої інстанції про те, що на даний час чинною є саме вказане Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів.

Твердження апелянта про порушення господарським судом м. Києва правил підвідомчості справ не заслуговують на увагу, оскільки, як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України в п. 1.3 постанови від 17.05.2011 N 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" (Постанова N 6), у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають, зокрема, такі категорії спорів, як спори щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки та спори про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих земельних ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

Зважаючи на викладене, а також ураховуючи те, що позовні вимоги стосуються визнання недійсними рішень та актів щодо одного й того ж майна - спірних земельних ділянок, що має наслідком їх повернення з незаконного володіння юридичних осіб, безпідставним є також твердження про порушення судом першої інстанції приписів ст. 58 ГПК України щодо об'єднання позовних вимог в одну позовну заяву.

Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.

Судова колегія, погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовної вимоги про визнання права власності держави в особі Кабінету Міністрів України на спірні земельні ділянки, оскільки не наділений матеріальним та процесуальним правом втручатись у господарську діяльність та приймати рішення про відчуження майна від імені його власника (у даному випадку -від імені територіальної громади міста Києва).

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого суду, яким позов задоволено частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд постановив:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельне об'єднання" на рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2011 р. у справі N 23/70 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2011 р. у справі N 23/70 залишити без змін.

3. Матеріали справи N 23/70 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

 

Головуючий, суддя

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали