ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

30.11.2011 р.

Справа N 11/58

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів: Жукової Л. В. - головуючий, Грека Б. М., Студенця В. І., розглянувши касаційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Чернігівській області на рішення господарського суду Чернігівської області від 06.06.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р. у справі N 11/58 господарського суду Чернігівської області за позовом першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Чернігівській області до: 1. Комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Буд-7", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 - Чернігівська міська рада, про визнання недійсними договорів (в судовому засіданні взяли участь представники від: позивача: не з'явилися; відповідачів: 1) не з'явилися; 2) ОСОБА_1 (дов. від 08.11.2011 р.); 3-ї особи: не з'явилися; прокурора: Ходаківський М. П. - прокурор відділу ГПУ), встановив:

Перший заступник прокурора м. Чернігова звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Державного комітету із земельних ресурсів у Чернігівській області до Комунального підприємства "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Основа-Буд-7" про визнання недійсними договорів 03.10.2008 р. N 01/44-08 від про співробітництво, від 03.10.2008 р. N 01/45-08 про надання послуг, укладених між відповідачами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок укладення спірних договорів, фактично мав місце факт передачі від відповідача-1 в користування відповідачу-2 земельної ділянки для подальшого будівництва на ній об'єкта нерухомості, а таке використання відповідачем земельної ділянки суперечить ст. ст. 123, 126 Земельного кодексу України, оскільки у відповідача-2 відсутнє рішення органу місцевого самоврядування або будь-які правовстановлюючі документи на земельну ділянку, яка фактично ним використовується. З огляду на те, що укладені договори були реально спрямовані на перехід права користування на земельну ділянку через посередника третій особі з метою здійснення останньою господарської діяльності для власних потреб, внаслідок чого порушені державні інтереси, у відповідності до ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України вищевказані договори мають бути визнані недійсними.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 06.06.2011 р. (суддя - Бобров Ю. М.) у справі N 11/58 у позові відмовлено повністю, оскільки прокурором не підтверджено належними і допустимими доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу заявлених вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.08.20111 р. у справі N 11/58 (головуючий суддя: Зубець Л. П., судді: Новіков М. М., Шипко В. В.) апеляційну скаргу першого заступника прокурора м. Чернігова в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Чернігівській області залишено без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 06.06.2011 р. у справі N 11/58 залишено без змін.

Заступник прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Чернігівській області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 06.06.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р. у справі N 11/58 скасувати, прийняти нове рішення, згідно якого позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що господарськими судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені всі обставини справи, крім того неправильно застосовані норми чинного законодавства.

Головне управління Держкомзему у Чернігівській області надіслало до Вищого господарського суду України лист від 23.11.2011 р. N 07-06/7851, в якому просить суд касаційної інстанції касаційну скаргу у справі N 11/58 розглянути без участі представника Головного управління Держкомзему у Чернігівській області.

Відповідачі не скористалися правом, наданим ст. 1112 ГПК України та не надіслали до Вищого господарського суду України відзиви на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржених судових актів.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.10.2008 р. між відповідачем-2 (Сторона-1) та відповідачем-1 (Сторона-2) було укладено договір про співробітництво N 01/44-08, згідно з умовами якого сторони домовилися здійснювати співробітництво в питаннях, пов'язаних з будівництвом багатоповерхового житлового будинку в кварталі вилиць Толстого та Музикальній в м. Чернігові, та надавати взаємну допомогу з визначених цим договором направлень. Для досягнення цілі за цим договором Сторона-1 зобов'язалася на протязі 30 днів підписати договір про надання послуг та перерахувати узгоджену суму.

03.10.2008 р. між відповідачем-2, як замовником, та відповідачем-1, як виконавцем, було укладено договір про надання послуг N 01/45-08, за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався на виконання умов договору про співробітництво від 03.10.2008 р. N 01/44-08 за винагороду і за рахунок замовника виконати підготовчі та проектні роботи, консультативні та інформаційні послуги в порядку, обсязі та на умовах визначених цим договором.

Як уже зазначалось вище, прокурор звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів від 03.10.2008 р. N 01/44-08 про співробітництво та від 03.10.2008 р. N 01/45-08 про надання послуг, укладених між відповідачами, зазначаючи про порушення статей 123, 126 Земельного кодексу України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що в позові підставою для недійсності спірних договорів прокурор визначив частини 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, однак прокурором не вказано, яким саме актам цивільного законодавства і моральним засадам суспільства суперечить зміст оспорюваних договорів. Доказів на підтвердження того, що оспорювані договори при їх укладенні не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, які обумовлювалися ними, не надано.

Однак приймаючи рішення про відмову у позові господарський суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції не дослідили умов спірних договорів.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У відповідності до ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

В п. "а" ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України передбачено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, що належать до комунальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до Статуту відповідача-1 власником підприємства є територіальна громада міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради, а саме підприємство створено з метою залучення інвестицій в будівництво житла, об'єктів соціально-культурної та комунальної сфери та одержання на цій основі прибутків в інтересах власника і трудового колективу. Предметом діяльності підприємства, зокрема, є виконання будівельних і монтажних робіт, розширення, реконструкція, переобладнання, реставрація та ремонт будівель, споруд, житла, об'єктів соціально-культурної та комунальної сфери.

Тобто відповідач-1 є підприємством комунальної власності і відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України може набути права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності.

Згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

14.11.2008 р. Чернігівською міською радою було прийнято рішення "Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова", у відповідності з яким відповідачу-1 затверджено проект відведення та надано земельну ділянку у постійне користування площею 0,4424 га в кварталі вулиць Толстого та Музикальній для будівництва житлового будинку. Затрати з відселення та знесення будинків покладено на відповідача-1 за умови комплексної розробки забудови мікрорайону (том справи - 1, аркуш справи - 15).

09.02.2009 р. на підставі рішення Чернігівської міської ради від 14.11.2008 р. відповідачу-1 було видано Державний акт на право постійного користування вищевказаною земельною ділянкою.

Положенням ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу, є підставою для визнання правочину недійсним. При цьому за змістом ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 16.04.2004 р. "Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ" судам необхідно при розгляді земельних і майнових спорів, пов'язаних із земельними відношеннями, неухильно дотримуватися норм Конституції та законів України, прийнятих відповідно до них інших нормативно-правових актів про землю та її охорону, захищати права всіх суб'єктів права власності на землю та господарювання на ній.

Приймаючи судові рішення у даній справі, суди попередніх інстанцій в порушення приписів ст. ст. 43, 84 ГПК України не спростували та не відхилили доводи прокурора, викладені у позовній заяві щодо фіктивності спірних договорів.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що спір було розглянуто попередніми судовими інстанціями без дослідження в повному обсязі обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що в касаційній скарзі стверджуються факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що оцінка доказів не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 постанови від 29.12.76 р. N 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Отже, суди попередніх судових інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень у справі.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, судові рішення, ухвалені у справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Чернігівській області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 06.06.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.08.2011 р. у справі N 11/58 скасувати. Справу N 11/58 направити на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

 

Головуючий

Л. В. Жукова

Судді:

Б. М. Грек

 

В. І. Студенець

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали