ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

29.03.2011 р.

N К/9991/379/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі - Калашнікової О. В. (головуюча), Бим М. Є., Васильченко Н. В., Гончар Л. Я., Черпіцької Л. Т., секретаря судового засідання - Шпикуляк В. Г., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за касаційною скаргою Східної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті" до Східної митниці та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання дій протиправними, рішення недійсним та стягнення коштів, встановила:

У жовтні 2010 року ЗАТ "Виробниче об'єднання "Конті" звернулося до суду з позовом до Східної митниці (Митниця) та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання недійсними картки відмови в прийнятті митної декларації та рішення про визначення митної вартості товарів, визнання дій відповідача протиправними, та стягнення надмірно сплаченої суми податку на додану вартість.

В позові зазначали, що 01.10.2009 р. брокер ЗАТ "Укрсервіс" подав до Митниці декларацію митної вартості N 700000005/9/010823, якою задекларував імпорт позивачем товару - Пектину Grindsted Penctin LA 210 у кількості 750 кг. за ціною 13,84 доларів США за 1 кг., загальною вартістю 10380 доларів США або 83081, 52 грн. 5 жовтня 2009 року відповідач видав картку відмови N 700000024/2009/020508 в прийнятті цієї декларації а також рішення N 700000024/2009/000660/1 про визначення митної вартості, яким самостійно визначив вартість зазначеного товару в розмірі 16,90 доларів США за 1 кг на загальну суму 12675,00 доларів США. Внаслідок цього, на думку позивача, надмірно сплачена сума податку на додану вартість склала 2929, 86 грн. Також, 04.11.2009 р. співробітниками Митниці було відмовлено Позивачу в прийнятті декларації митної вартості, якою було задекларовано чергову партію цього ж товару - Пектин Grindsted, у кількості 3000,00 кг за ціною 13,840 доларів США за 1 кг на загальну вартість 41520,00 доларів США, або 332641,63 грн. за курсом НБУ на 04.11.2009 р. Внаслідок цього, на думку позивача, надмірно сплачена сума податку на додану вартість склала 11722,39 грн. Пізніше, 01.02.2010 р. співробітниками Митниці було відмовлено Позивачу в прийнятті декларації митної вартості, якою було задекларовано чергову партію цього ж товару - Пектин Grindsted, у кількості 2250 кг за ціною 13,840 доларів США за 1 кг, на загальну митна вартість товару з урахуванням транспортних послуг (12074,14 грн.) 261163,00 грн., або 32649,46 доларів США (за курсом НБУ на 01.02.2010 р.). Внаслідок цього, на думку позивача, надмірно сплачена сума податку на додану вартість склала 8599,79 грн. та загальна сума у жовтні 2009 р. - лютому 2010 р. при здійсненні митного оформлення товару Пектин Grindsted - 23252,05 грн.

Посилаючись на безпідставність самостійного визначення відповідачем митної вартості товарів просили позов задовольнити.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2010 року, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2010 року, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши доповідача, представника позивача, здійснивши перевірку доводів касаційної скарги, матеріалів справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 1 жовтня 2009 року брокер позивача ЗАТ "Укрсервіс" подав до Митниці декларацію митної вартості N 700000005/9/010823, якою задекларував імпорт позивачем товару - Пектину Grindsted Penctin LA 210 у кількості 750 кг. за ціною 13,84 доларів США за 1 кг., загальною вартістю 10380 доларів США або 83081,52 грн. Зазначений товар придбаний позивачем за зовнішньоекономічним контрактом N DK-2009 з компанією "Danisko A/S" (як подавцем).

На вказаній декларації митницею зроблено відмітку з пропозицією додатково надати для підтвердження митної вартості наступні документи: висновок спеціалізованої установи про вартість товару, експортну ВМД, відповідну бухгалтерську документацію, прайс-лист виробника, калькуляцію виробника товару, інформацію мережі Інтернет щодо вартості товару, з чим представник позивача ознайомлений під розписку 01.10.2009 р. (арк. справи 71 - 72, 236).

5 жовтня 2009 року Митниця видала картку відмови в прийнятті спірної декларації а також рішення N 700000024/2009/000660/1 про визначення митної вартості, яким самостійно визначила її в розмірі 16,90 доларів США за 1 кг. пектину Grindsted.

Внаслідок цього, ЗАТ "Виробниче об'єднання "Конті" сплатило суму податку на додану вартість на 23252,05 грн. більше задекларованої за період у жовтні 2009 р. - лютому 2010 р. при здійсненні митного оформлення товару Пектин Grindsted.

Також встановлено, що 10 вересня 2009 року позивачем задекларовано імпорт аналогічного товару (ВМД позивача N 700000005/2009/9753), придбаного за тим самим контрактом за ціною 16,9 доларів США за 1 кг.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що у зв'язку з сумнівами у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості та відсутністю додаткових документів відповідно до вимог постанови КМУ N 1766, а також не підтвердження зниження ціни товару за контрактом, митницею правомірно використані наявні в неї відомості, зокрема цінова інформація, що й стало підставою для самостійного визначення митної вартості.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції Апеляційний суд, виходив з того, що у Митниці не було підстав для самостійного визначення митної вартості товарів, а документи, надані позивачем для її підтвердження, достатні для спростування будь-яких сумнівів у її достовірності.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України з такими висновками суду апеляційної інстанції не погоджується.

Порядок декларування митної вартості товарів при їх ввезенні в Україну регулюється статтями 259 - 273 Митного кодексу України (МК України) та постановою КМУ "Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження" від 20 грудня 2006 року N 1766 (Порядок N 1766).

Відповідно до частин першої та другої статті 258 МК України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 266 МК України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимогстатей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Судами встановлено, що Митницею самостійно визначено митну вартість товару з використанням третього методу - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, а саме за ціною, за якою позивач імпортував аналогічний товар за тим самим контрактом за місяць до подання спірної декларації.

Колегія суддів вважає обґрунтованим сумнів митного органу щодо достовірності задекларованої митної вартості товару та можливості її визначення з використанням першого методу, оскільки заявлена позивачем митна вартість товару (пектин Grindsted) під час митного контролю товару за контрактом від 2 березня 2009 року на рівні 13,84 дол. США за кг. є нижчою у порівнянні із рівнем цін на аналогічний товар, ввезений на митну територію України також позивачем за цим же контрактом, а саме 16,9 дол. США., та митне оформлення якого здійснене за першим методом.

Виходячи з цього, пропозиція Митниці надати додаткові відомості для підтвердження задекларованої митної вартості є доречною та такою, що ґрунтується на вимогах законодавства.

Так, за правилами пункту 11 Порядку N 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу". Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.

Оскільки позивачем не надано жодних документів, запитуваних митним органом, колегія суддів вважає, що відповідач дійшов правильного висновку про неможливість застосування першого методу визначення митної вартості за ціною контракту, та обґрунтовано застосував третій метод за ціною на аналогічні товари, які, до того ж, ввезені тим же суб'єктом.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про необов'язковість подання позивачем додаткових документів на вимогу митниці, і, відповідно, про незаконність відмови останньої у митному оформленні товару та самостійного визначення його вартості.

За правилами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Східної митниці задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2010 року скасувати. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 листопада 2010 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Судді:

О. В. Калашнікова

 

М. Є. Бим

 

Н. В. Васильченко

 

Л. Я. Гончар

 

Л. Т. Черпіцька

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали