ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

16.02.2012 р.

N К-25143/08

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М. І. - головуючий, судді: Маринчак Н. Є., Усенко Є. А., розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі - ДПІ) на постанову господарського суду міста Києва від 07.08.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008 у справі N 28/41-А за позовом закритого акціонерного товариства "Разнобитпродукт" (далі - Товариство) до ДПІ про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України встановив:

Постановою господарського суду міста Києва від 07.08.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008, позов задоволено; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ від 24.11.2005 N 232, від 30.01.2006 N 0002322303/1, від 03.04.2006 N 2322303/2 та від 19.04.2006 N 2322303/3. У прийнятті цих судових актів попередні інстанції виходили з того, що податковий кредит позивача сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від товариства з обмеженою відповідальністю "Сотис" (далі - ТОВ "Сотис"), яке на момент здійснення господарських операцій з поставки будівельних робіт позивачеві мало необхідний обсяг податкової правосуб'єктності.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення та відмовити в позові, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість". До того ж, за твердженням скаржника, судами не було надано належної правової оцінки факту засудження керівника ТОВ "Сотис" ОСОБА_1 згідно з вироком Деснянського районного суду міста Києва від 10.07.2006 у кримінальній справі N 1-469/2006 за статтею 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво).

Справу розглянуто у письмовому провадженні в порядку статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що фактичною підставою для визначення Товариству податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 22500 грн. (у тому числі 15000 грн. за основним платежем та 7500 грн. за штрафними санкціями) згідно з оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 15.11.2005 N 119/23-3/23494973, про незаконне включення позивачем до податкового кредиту у червні, жовтні 2004 року сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Сотис" за наслідками виконання операцій з поставки будівельно-оздоблювальних робіт за договором підряду від 05.05.2004 N 1/ст.

Судами також з'ясовано, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08.06.2005 у справі N 2-2206/1 було скасовано державну реєстрацію ТОВ "Сотис", визнано недійсними його установчі документи та свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ з підстав реєстрації цього товариства на підставну особу - ОСОБА_1, який не підписував жодного документу від імені ТОВ "Сотис", не укладав від його імені угод, не уповноважував інших осіб на здійснення цих та інших юридично значимих дій від імені вказаного підприємства та від імені якого невстановлені особи здійснювали фінансові операції з метою ухилення від оподаткування. Однак в подальшому назване рішення було скасовано за наслідками його перегляду за нововиявленими обставинами. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 07.09.2006 N 2-1077/1 у позові прокуратури Деснянського району міста Києва в інтересах держави в особі державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва до ТОВ "Сотис" та ОСОБА_1 про визнання недійсними установчих документів ТОВ "Сотис" відмовлено.

Відповідно до пункту 1.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 цієї ж статті Закону (у редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 названого Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними (Наказ N 1379) чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку - продавцем, наведені у підпункті 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 вказаного Закону.

Згідно із Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 N 165, податкова накладна (Наказ N 1379) складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (пункт 6); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (пункт 18).

Задовольняючи позов, обидві попередні інстанції виходили з того, що в червні, жовтні 2004 року між позивачем та ТОВ "Сотис" здійснювались господарські операції з поставки будівельно-оздоблювальних робіт, у зв'язку з придбанням яких позивач включив до податкового кредиту у відповідних звітних періодах сплачений (нарахований) податок на додану вартість, підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, виданими особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість.

Однак такий висновок зроблений без врахування фактів, встановлених вироком Деснянського районного суду м. Києва від 10.07.2006, відповідно до якого ОСОБА_1 - засновник ТОВ "Сотис", чиє прізвище вказане в актах виконаних робіт та податкових накладних, виписаних на поставку позивачу будівельно-монтажних робіт, як особи, що підписала податкові накладні, визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, за ознаками сприяння у фіктивній підприємницькій діяльності, яка полягала у створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності. В силу вимог частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України цей вирок є обов'язковим для адміністративного суду при вирішенні даного спору щодо правових наслідків дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок.

Встановлені вироком факти свідчать, що ТОВ "Сотис" засноване на підставну особу, яка не мала наміру здійснювати підприємницьку діяльність, фактично у господарських операціях діяла особа, яка не мала законних повноважень на здійснення господарських операцій та підписання документів податкового обліку, до яких відноситься і податкова накладна (Наказ N 1379).

Однак ці обставини судом при вирішенні спору до уваги взяті не були.

Крім того, суди не звернули увагу і на те, що хоча рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08.06.2005 у справі N 2-2206/1 (за яким було скасовано державну реєстрацію ТОВ "Сотис" та його установчі документи) було в подальшому скасовано, однак факти, покладені в основу цього рішення, стосовно відсутності здійснення засновником цього товариства будь-яких дій та юридично значимих дій від імені останнього було відображено і в рішенні названого суду від 07.09.2006 у справі N 2-1077/1.

За таких обставин спірні податкові накладні та акти складених робіт не можна визнати належними доказами на підтвердження факту виконання поставки спірних робіт позивачеві. Інші докази, на підставі яких можна було б зробити висновок про реальність виконання зазначених операцій з поставки підрядних робіт, у справі відсутні, так само, як відсутнє посилання позивача на наявність таких доказів.

За таких обставин (а саме - за відсутності доказів фактичного виконання спірних будівельних робіт) підписані невідомою особою податкові накладні від імені постачальника не можуть бути підставою для нарахування податкового кредиту. Таке застосування норм підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 21.01.2011 (Постанова N 21-37а10) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СІБ" до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, яка в силу вимог частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх судів України.

Зазначені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права призвели до ухвалення судових рішень, що не відповідають статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в позові з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України постановив:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва задовольнити.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 07.08.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2008 у справі N 28/41-А скасувати.

3. У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

М. І. Костенко

Судді:

Н. Є. Маринчак

 

Є. А. Усенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали