ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

17.07.2007 р.

Справа N 26/178-34/138

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: В. Овечкін - головуючий, Є. Чернов - доповідач, В. Цвігун (за участю представників сторін: ТОВ "Цукровий комбінат"  - Гриньковський С. П., дор. від 16.03.2007), розглянувши касаційну скаргу ТОВ "Цукровий комбінат" на рішення Київського апеляційного господарського суду від 15 травня 2007 року у справі N 26/178-34/138 господарського суду м. Києва за позовом ТОВ "Цукровий комбінат" до ТОВ "Український промисловий банк" Приватного підприємства "Лаванда Плюс" про визнання недійсними правочинів, встановив:

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.01.2007 (суддя Р. Сташків) в позові про визнання недійсними договору поруки, додаткової угоди до договору поруки, договору застави відмовлено.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що оспорювані правочини були укладені відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема, у письмовій формі, дієздатною особою, на підставі вільного волевиявлення сторін, за відсутності будь-яких тяжких чи невигідних для сторони обставин.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 (судді: Б. Отрюх, А. Верховець, А. Тищенко) рішення господарського суду першої інстанції залишено без зміни з аналогічних мотивів та підстав.

Позивач в касаційній скарзі просить судові рішення та апеляційну постанову скасувати з підстав порушення господарськими судами норм процесуального права, оскільки висновки господарських судів не відповідають дійсним обставинам, позовні вимоги про визнання оспорюваних правочинів недійсними задовольнити.

Позивач стверджує, що оспорювані угоди були укладені внаслідок протиправного впливу посадових осіб відповідача шляхом штучного створення для позивача важких обставин, а тому за приписами ст. 231 ЦК України, ст. 233 ЦК України повинні бути визнані недійсними як такі, що вчинені проти справжньої волі позивача, під впливом важких обставин на вкрай невигідних умовах.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Господарськими судами встановлено, що 25.04.2003 між ТОВ "Український промисловий банк" та Приватним підприємством "Лаванда Плюс" було укладено договір на відкриття кредитної лінії N 31/Кв-03.

Згідно протоколу N 18 зборів учасників позивача від 16.05.2005 він надав згоду виступити поручителем перед ТОВ "Український промисловий банк" за виконання Приватним підприємством "Лаванда Плюс" своїх кредитних зобов'язань.

16.05.2005 між Приватним підприємством "Лаванда Плюс" та позивачем укладено договір поруки N 31/Z-пор-05 за умовами якого позивач поручився перед ТОВ "Український промисловий банк" за виконання зобов'язань за договором від 25.04.2003 N 31/Кв-03.

22.09.2005 між позивачем та ТОВ "Український промисловий банк" було укладено додаткову угоду N 1 до договору поруки N 31/Z-пор-05.

22.09.2005 між позивачем та ТОВ "Український промисловий банк" був укладений договір застави N 31/Zкв-05.

Позивач, звертаючись з позовом вказував, що вищевказані договори були укладені внаслідок застосування до нього психічного тиску з боку ТОВ "Український промисловий банк" за обставин, що пов'язані з укладенням між позивачем та ТОВ "Український промисловий банк" договору N 14/К-05 від 08.04.2005 на відкриття безвідкличної кредитної лінії.

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Господарськими судами встановлено, що позивач не надав документів, якими підтверджуються обставини на які він посилається, а саме щодо створення важких для нього обставин.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести в суді ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Висновок суду відповідає наведеним вимогам закону, оскільки відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів застосування до нього фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи, вчинення правочину проти справжньої волі та наявність причинного зв'язку між фізичним або психічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.

Відповідно до частини першої ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Апеляційна інстанція встановила, що укладення оспорюваних договорів поруки та застави вирішувалося за зверненням Приватного підприємства "Лаванда Плюс" до позивача.

Договір поруки укладено 16.05.2005 а питання розірвання договору N 14/К-05 від 08.04.2005 на відкриття безвідкличної кредитної лінії вирішувалося в вересні 2005, на що вказує відповідне листування, тому немає підстав вважати, що оспорювані договори були укладені за обставин, що створені договором N 14/К-05 від 08.04.2005.

Додаткова оцінка чи переоцінка наведених скаржником обставин, відповідно до частини другої ст. 1117 ГПК України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 та рішення господарського суду м. Києва від 18.01.2007 у справі N 26/178-34/138 господарського суду м. Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення.

 

Головуючий

В. Овечкін

Судді:

Є. Чернов

 

В. Цвігун

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали