ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 13 лютого 2012 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Терлецького О. О., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кривенка В. В., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом закритого акціонерного товариства "Райз-Максимко" (далі - Товариство) до управління Пенсійного фонду України в Буринському районі Сумської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про визнання недійсними рішень та скасування вимоги про сплату боргу, встановив:

У листопаді 2009 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило скасувати вимогу управління ПФУ від 12 серпня 2009 року N Ю-123 про сплату боргу зі сплати страхових внесків у сумі 692077 грн. 98 коп., визнати недійсними рішення від 12 серпня 2009 року N 94 про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку ПФУ, у сумі 54884 грн. 53 коп. та N 95 про застосування фінансових санкцій за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків у сумі 164670 грн. 97 коп.

На обґрунтування позову Товариство послалося на те, що управлінням ПФУ була проведена планова перевірка Буринської філії Товариства з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів до органів ПФУ за період з 8 лютого 2008 року по 1 липня 2009 року.

За результатами перевірки складено акт та прийнято оспорюванні вимогу і рішення.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 27 травня 2010 року відмовив у задоволенні позову.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 25 жовтня 2010 року скасував постанову суду першої інстанції та прийняв нову, якою позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18 травня 2011 року скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі постанову суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, із висновком якого погодився Вищий адміністративний суд України, виходив із того, що Буринська філія Товариства як страхувальник у вищезгаданий період часу нараховувала та сплачувала управлінню ПФУ страхові внески в передбаченому абзацом сьомим пункту 1 статті 4 Закону України від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 400/97-ВР) пільговому розмірі за спеціальною ставкою 19,92 відсотків у 2008 році та 26,56 відсотків у 2009 році як платник фіксованого сільськогосподарського податку.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове, мотивував рішення тим, що позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку, тому у 2008 та 2009 роках і його структурні підрозділи, яким є і Буринська філія Товариства, мали право здійснювати нарахування та сплату страхових внесків за спеціальною ставкою у відповідних роках.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Товариство просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий розгляд до цього суду.

На обґрунтування заяви Товариство додало постанову Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2010 року (справа К-38507/09) (Постанова N К-38507/09), в якій, на його думку, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано одні й ті самі норми матеріального права у подібних правовідносинах.

Заява про перегляд оскаржуваної ухвали Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

У судовому рішенні, на яке заявник посилається як на підставу для допуску справи до провадження Верховного Суду України, суд виходив із того, що оскільки Товариство є платником фіксованого сільськогосподарського податку, то його структурні підрозділи, яким є філія, мали право у 2008 році здійснювати нарахування та сплату страхових внесків за спеціальною ставкою.

У справі, що розглядається, касаційний суд, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, виходив із того, що Буринська філія Товариства не зареєстрована платником фіксованого сільськогосподарського податку, а тому не може бути платником цього податку в силу приписів статті 2 Закону України від 17 грудня 1998 року N 320-XIV "Про фіксований сільськогосподарський податок" (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 320-XIV).

Вирішуючи питання про усунення неоднакового застосування зазначених норм права, Верховний Суд України виходить із такого.

Абзацом першим частини першої статті 2 Закону N 320-XIV визначено, що особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку, якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, а також рибницькі, рибальські та риболовецькі господарства, які займаються розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах), у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.

Відповідно до статі 4 Закону України від 25 червня 1991 року N 1251-XII "Про систему оподаткування" (чинного на час виникнення спірних відносин) платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Згідно з абзацом сьомим пункту 1 статті 4 Закону N 400/97-ВР для платників фіксованого сільськогосподарського податку збір на обов'язкове пенсійне страхування визначається окремо за спеціальною ставкою від об'єкта оподаткування.

Зі змісту преамбули Закону України від 9 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон N 1058-IV) вбачається, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Пунктом 5 частини дев'ятої статті 106 Закону N 1058-IV передбачено, що за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Питання нарахування та сплати страхових внесків до ПФУ врегульовані вищезгаданими законами N 400/97-ВР, N 1058-IV, відповідними підзаконними актами, зокрема Положенням про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 1999 року N 658 (чинним на час виникнення спірних відносин).

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що до суб'єктів права на користування спеціальною пільговою ставкою нарахування страхових внесків віднесені платники фіксованого сільськогосподарського податку. Закон не дає підстав для розширеного тлумачення поняття платника такого податку за рахунок його філій, що не є юридичними особами.

Таким чином, на думку Верховного Суду України, висновок Вищого адміністративного суду України з урахуванням вищенаведеного ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального прав.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви закритого акціонерного товариства "Райз-Максимко" відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

О. О. Терлецький

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

В. В. Кривенко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема





 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали