ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

від 19 січня 2011 року

Колегія суддів Верховного Суду України в складі: головуючого Яреми А. Г., суддів: Балюка М. І., Охрімчук Л. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними та скасування державних актів на право власності на земельну ділянку, встановила:

У травні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними та скасування державних актів: серії НОМЕР_1 від 30 січня 2007 року на право власності на земельну ділянку площею "4/11 від 0, 11 га" (так зазначено в державному акті) на вул. АДРЕСА_1 (ділянка N 214 у садовому товариства "Будівельник-1" (далі - СТ "Будівельник-1")) у Дарницькому районі м. Києва, виданого на ім'я ОСОБА_8 та серії НОМЕР_2 від 30 січня 2007 року на право власності на земельну ділянку площею "7/11 від 0, 11 га" (так зазначено в державному акті) на вул. АДРЕСА_1 (ділянка N 214 у СТ "Будівельник-1") у Дарницькому районі м. Києва, виданого на ім'я ОСОБА_7 Зазначав, що оспорювальні державні акти видані відповідачам на підставі скасованого рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2006 року у справі N 2-1897/06. Указував, що Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації відмовляється без рішення суду анулювати державні акти, видані на ім'я відповідачів. Вважав порушеним своє право суміжного землекористувача, оскільки наявність оспорювальних державних актів позбавляє його права звернутися до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації з питанням про надання йому у власність частини спірних земельних ділянок.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2009 року позов задоволено частково: визнано недійсними та скасовано державний акт серії НОМЕР_1 від 30 січня 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 4/11 від 0,1111 га на вул. АДРЕСА_1 (ділянка N 214 у СТ "Будівельник-1") у Дарницькому районі м. Києва, виданий на ім'я ОСОБА_8 на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2006 року N 2-1897/06; визнано недійсним та скасовано державний акт серії НОМЕР_2 від 30 січня 2007 року на право власності на земельну ділянку площею 7/11 від 0,1111 га на вул. АДРЕСА_1 (ділянка 73 N 214 уСТ "Будівельник-1") у Дарницькому районі м. Києва, виданий на ім'я ОСОБА_7 на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2006 року N 2-1897/06.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 порушує питання про скасування рішення апеляційного суду в зв'язку з порушенням апеляційним судом норм матеріального й процесуального права та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_6 у судовому засіданні не довів факту порушення, невизнання або оспорювання відповідачами його прав, свобод чи інтересів, позивач не мав і не має права власності чи права користування земельними ділянками, на які видані державні акти на право приватної власності ОСОБА_7 і ОСОБА_8, а бажання ОСОБА_6 одержати земельну ділянку у власність не є доказом порушення його прав чи інтересів.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно із ч. 5 ст. 116 ЗК України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України, що діяв у період видачі державних актів, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

З огляду на вищенаведені положення закону громадянин може порушувати питання про одержання ним безоплатно у власність чи в користування земельної ділянки, яка є вільною, тобто такою, що не перебуває у власності чи в користуванні іншої особи.

Надання громадянину в користування чи у власність земельної ділянки, що вже перебуває у власності або у користуванні іншої особи, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому ЗК України.

Таким чином, завідомо безпідставним є ініціювання громадянином питання про одержання ним у власність чи в користування земельної ділянки, яка не є вільною.

З урахуванням положень ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,047 га на вул. АДРЕСА_1 а (ділянка N 233 у СТ "Будівельник-1") у Дарницькому районі м. Києва; суміжною з його ділянкою є земельна ділянка N 214 загальною площею 0,1111 га у СТ "Будівельник-1" на вул. АДРЕСА_1

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2006 року задоволено позови ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування й ухвалено визнати за ОСОБА_8 право власності на частину земельної ділянки N 214 загальною площею 0,1111 га у СТ "Будівельник-1" на вул. АДРЕСА_1 та визнати за ОСОБА_7 право власності на частину цієї земельної ділянки.

На підставі зазначеного рішення суду 30 січня 2007 року відповідачі одержали державні акти на право власності на відповідні земельні ділянки.

У подальшому рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2006 року в частині визнання за ОСОБА_7 та ОСОБА_8 права власності на земельну ділянку в порядку спадкування скасоване рішенням апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2009 року й в задоволенні позовів ОСОБА_7 і ОСОБА_8 відмовлено.

Також установлено, що між сторонами існує спір із приводу влаштування ОСОБА_6 проїзду до його земельної ділянки N 233 за рахунок частини площі ділянки N 214.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Київської міської ради із заявою про передачу йому у власність земельної ділянки, але одержав лише інформативну відповідь (а. с. 29), а представник ОСОБА_6 - до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації з приводу скасування виданих відповідачам державних актів на право власності на земельні ділянки, однак управління відмовилося скасувати такі акти без відповідного рішення суду (а. с. 8-9).

Суд першої інстанції визнав порушеними інтереси позивача щодо вирішення питання про надання йому земельної ділянки й задовольнив позов частково виходячи з того, що державні акти на право власності на земельні ділянки від 30 січня 2007 року підлягають скасуванню, оскільки підставою їх видачі відповідачам стало рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 вересня 2006 року.

Під час встановлення зазначених фактів судом не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального права.

Апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції; у порушення вимог ст. ст. 303, 316 ЦПК України не навів достатніх мотивів, за якими він вважає неправильними висновки цього суду; не встановив і не зазначив у рішенні, у чому полягає порушення судом першої інстанції встановленого порядку дослідження доказів або в дослідженні яких доказів було неправомірно відмовлено; не визначився з тим, яку ж норму матеріального права суд неправильно застосував, і безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Єдиною підставою для відмови в задоволенні позову апеляційний суд зазначив те, що ОСОБА_6 не довів факту порушення, невизнання або оспорювання відповідачами його прав, свобод чи інтересів, проте такий висновок суду апеляційної інстанції є помилковим.

Згідно ст. ст. 81, 116, 118, 125 ЗК України наявність не скасованих у встановленому законом порядку державних актів на право власності ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на земельні ділянки є прямою перешкодою як для ініціювання ОСОБА_6, так і для вирішення міською радою питання про наявність підстав для одержання позивачем у власність чи користування земельної ділянки, яка як юридично, так і фактично не є вільною, а питання щодо правомірності вимог ОСОБА_6 про передачу йому земельної ділянки у власність перебуває за межами спору, що розглядався судами.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 1 ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 14 квітня 2010 року скасувати, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

А. Г. Ярема

Судді:

М. І. Балюк

 

Л. І. Охрімчук

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали