ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

22.11.2011 р.

N К-13370/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді-доповідача - Рибченка А. О., суддів: Голубєвої Г. К., Карася О. В., Федорова М. О., Шипуліної Т. М., при секретарі судового засідання - Шкляр А. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області на постанову господарського суду Чернівецької області від 24 січня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року у справі N 6/260 за позовом Державної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області до Державного підприємства "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів", Приватного підприємства "С.А.С." про визнання недійсними угод та стягнення недоплачених податків в сумі 12235,20 грн., встановив:

Державна податкова інспекція у Кіцманському районі Чернівецької області (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Державного підприємства "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" (відповідач-1) та Приватного підприємства "С.А.С." (відповідач-2), в якому просила визнати недійсними договори N 11 від 26 лютого 2004 року та N 12 від 27 лютого 2004 року, укладені між відповідачами, та стягнути з ДП "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" недоплачену суму податків згідно цих договорів в сумі 12235,20 грн.

Постановою господарського суду Чернівецької області від 24 січня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року, в задоволенні позову відмовлено у зв'язку з його безпідставністю.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, ДПІ у Кіцманському районі Чернівецької області ставиться питання про скасування постанови господарського суду Чернівецької області від 24 січня 2008 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач-1 просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДП "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" та ПП "С.А.С." укладено договір N 11 від 26 лютого 2004 року, відповідно до умов якого відповідач-2 зобов'язався поставити на адресу відповідача-1 стрічку норійну та трос на загальну суму 32620,00 грн.

В свою чергу за договором N 12 від 27 лютого 2004 року ДП "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" зобов'язався поставити на адресу відповідача-2 неліквідні матеріали на суму 27537,51 грн., а також котел КПЕ-160 та електротельфер на суму 5082,95 грн.

Виконання сторонами зобов'язань за договорами підтверджується відповідними накладними та податковими накладними.

Позивач просив суд визнати недійсними договори як такі, що вчинені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, посилаючись при цьому на наявність протиправного умислу у відповідачів, а саме: на ухилення ДП "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" від сплати податків.

Наявність протиправного умислу обґрунтовано тим, що рішенням Луганського арбітражного суду від 25 травня 2001 року скасовано державну реєстрацію ПП "С.А.С.", а актом ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська N 282 від 26 травня 2005 року ПП "С.А.С." виключено з реєстру платників податку на додану вартість.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що вирішуючи питання щодо визнання спірних угод недійсними, судами попередніх інстанцій не враховано того, що вимоги про визнання недійсними господарських зобов'язань, які завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, не можуть бути предметом позову, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в цій частині.

Адже, за змістом частини 1 статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України), якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Разом з тим, органи державної податкової служби, вказані в абзаці 1 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. Висновок суду стосовно нікчемності правочину має бути викладений у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, суд закриває провадження у ній.

З огляду на викладене, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції слід скасувати в частині вимог про визнання недійсними спірних угод, із закриттям провадження.

Що стосується позовних вимог ДПІ у Кіцманському районі Чернівецької області про стягнення з ДП "Неполоковецький комбінат хлібопродуктів" недоплаченої суми податків згідно цих договорів в сумі 12235,20 грн. то, відповідно до частини 1 статті 208 ГК України, передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки, зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать до адміністративно-господарських як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині 1 статті 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 ГК України.

Таким чином, звернення з позовом в листопаді 2006 року з вимогою про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення правил здійснення господарської діяльності внаслідок укладання договорів в лютому 2004 року, здійснено поза межами строків, встановлених статтею 250 ГК України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Кіцманському районі Чернівецької області задовольнити частково.

Постанову господарського суду Чернівецької області від 24 січня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання угод недійсними скасувати із закриттям провадження у справі, а в решті - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали