ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

27.09.2010 р. 

N 16/2430 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого Кота О.В., суддів: Демидової А. М., Шевчук С. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Черкаської обласної спілки споживчих товариств (позивач) на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р. (залишено без змін рішення господарського суду Черкаської області від 22.01.2010 р.) у справі N 16/2430 за позовом Черкаської обласної спілки споживчих товариств до: 1. ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (відповідач-1); 2. ТОВ "Фаворит-2003" (відповідач-2), про визнання недійсними договорів іпотеки (за участю представників: від позивача - Патова А. І., від відповідача-1 - Воїна С. М., від відповідача-2 - Сурай С. В., Худолій В. М.), встановив:

У вересні 2009 року Черкаська обласна спілка споживчих товариств звернулась до господарського суду Черкаської області з позовом до ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Фаворит-2003" про визнання недійсними з моменту укладення договорів іпотеки нерухомого майна від 27.08.2007 р. N 1-41-2006 (реєстровий номер 7424) та від 20.01.2006 р. (реєстровий номер 333), укладених між відповідачем-2 та відповідачем-1 на забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальника.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що іпотекодавець (ТОВ "Фаворит-2003") не є належним власником майна, а тому не має права передавати його в іпотеку, тоді як належним власником переданого в іпотеку майна є позивач, оскільки вказане майно було збудовано Черкаською облспоживспілкою, але неправомірно привласнено іншими підприємствами протягом тривалого періоду часу та різними способами. У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що спірні договори не відповідають вимогам ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 22.01.2010 р. у справі N 16/2430 (суддя Спаських Н. М.), залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р. (колегія суддів у складі: Рудченка С. Г. - головуючого, Корсакової Г. В., Гаврилюка О. В.), у задоволенні позову відмовлено повністю, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою від 25.09.2009 р.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Черкаської області від 22.01.2010 р. та постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р., Черкаська обласна спілка споживчих товариств звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначені рішення і постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані судові акти є незаконними та такими, що ухвалені з численними порушеннями норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 58 Конституції України, ст. 328 ЦК України, ст. ст. 66, 77 ГПК України.

Оскаржувачем заявлено клопотання про відновлення строку подання касаційної скарги.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.09.2010 р. колегією суддів у складі: Демидової А. М. - головуючого, Кролевець О. А., Шевчук С. Р. відновлено Черкаській обласній спілці споживчих товариств строк для подання касаційної скарги на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р., прийнято касаційну скаргу Черкаської обласної спілки споживчих товариств до касаційного провадження та призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 27.09.2010 р. о 12 год. 25 хв.

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 24.09.2010 р. N 02.02-10/482 для розгляду касаційної скарги Черкаської обласної спілки споживчих товариств у справі N 16/2430 сформовано колегію суддів у складі: Кота О. В. - головуючого, Демидової А. М. (доповідача), Шевчук С. Р.

24.09.2010 р. до Вищого господарського суду України надійшов відзив ТОВ "Фаворит-2003" на касаційну скаргу, у якому відповідач-3 просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги Черкаської обласної спілки споживчих товариств та залишити в силі рішення і постанову попередніх судових інстанцій.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Статтею 215 ЦК України визначено підстави визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Частинами 1 - 3, 5 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ТОВ "Фаворит-2003" були укладені іпотечні договори N 1-41-2006 від 27.08.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Мисан А. О. за реєстровим N 7424, та N 3-2-2006 від 20.01.2006 р., також посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Мисан А. О. за реєстровим N 333.

Предметами іпотеки за даними договорами є майновий комплекс торгівельно-закупівельної бази облспоживспілки за адресою: вул. Смілянська, 159 у м. Черкаси та нежитлове приміщення за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 209, які передавалися в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих ТОВ "Фаворит-2003" за кредитним договором N К-2-2006 від 20.01.2006 р.

Відповідно до пунктів 4 вказаних договорів предмети іпотеки належать ТОВ "Фаворит-2003" на праві власності на підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 2005 та 2007 років.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про іпотеку" предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умов, що нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, матеріали справи не містять будь-яких реєстраційних документів позивача на майно, яке складає предмет іпотеки за спірними договорами.

Водночас, суди встановили, що відповідачем-2 були надані копії правовстановлюючих документів на спірне майно, зокрема, договору купівлі-продажу нежитлового приміщення б/н від 17.09.2007 р., за яким ТОВ "Фаворит-2003" купило у ТОВ "Черкаська виробничо-торгівельна компанія" нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 209, а також договору купівлі-продажу комплексу будівель від 01.11.2005 р. та свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.11.2006 р., а саме нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 159, оригінали яких були оглянуті судом апеляційної інстанції.

При цьому апеляційним господарським судом встановлено, що вищевказані документи не були визнані недійсними в установленому законом порядку.

За таких обставин, обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав вважати, що спірне майно було набуте ТОВ "Фаворит-2003" з порушенням приписів діючого законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, з яким погодився апеляційний господарський суд, про недоведеність позовних вимог.

При цьому колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом ухвалою від 18.01.2010 р. було обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі до розгляду справи N 8-03-11-05/2306 за позовом Черкаської спілки споживчих товариств до Виконавчого комітету Черкаської міської ради та ТОВ "Черкаська виробничо-торгова компанія" про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсними рішень виконавчого комітету Черкаської міської ради та часткове визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників товариства та ст. 3 установчого договору товариства з огляду на встановлення судом у справі N 16/2430 факту відсутності у позивача належного і допустимого доказу щодо права власності на предмет іпотеки.

Також, колегією суддів визнається підставним висновок суду першої інстанції про скасування заходів забезпечення позову, вжитих згідно з ухвалою від 25.09.2009 р. відповідно до ст. 68 ГПК України, оскільки при відмові позивачеві в позові потреба збереження заходів забезпечення позову є такою, що відпала.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та чч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом правильно застосовано приписи процесуального законодавства та матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та правомірно відмовлено повністю у задоволенні позову.

У свою чергу, висновки апеляційного господарського суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України.

Твердження оскаржувача про порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України постановив:

Касаційну скаргу Черкаської обласної спілки споживчих товариств залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.03.2010 р. та рішення господарського суду Черкаської області від 22.01.2010 р. у справі N 16/2430 залишити без змін.

 

Головуючий, суддя 

О. В. Кот 

Судді: 

А. М. Демидова 

  

С. Р. Шевчук 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали