ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03.02.2011 р.

N К-40607/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів: Васильченко Н. В., Калашнікової О. В., Леонтович К. Г., Чалого С. Я., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщені суду справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року у справі N 2-а-8313/10/0570 за позовом ТОВ "Меркурій" до Східної митниці про визнання дій неправомірними, визнання недійсною картки відмови та скасування рішення про визнання митної вартості товарів, встановила:

У липні 2010 року ТОВ "Меркурій" звернулося в суд з позовом до Східної митниці про визнання дій неправомірними, визнання недійсною картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України N 700000024/9/020649 від 27.11.2009 р. та скасування рішення про визнання митної вартості товарів N 700000024/2009/000848/1 від 27.11.2009 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за вантажно-митною декларацією Товариством був задекларований товар за зовнішньоекономічним контрактом, а саме, петролатум у кількості 52,767 т. за ціною 26383,50 доларів США, 0,499 доларів США за 1 кг. Однак, відповідачем безпідставно була видана оскаржувані картка відмови з підстав не подання додаткових документів та рішення про визначення митної вартості, відповідно яких відповідач самостійно визначив вартість товару по ціні 1,08 доларів США за 1 кг.

Позивач вважає, що у митниці були відсутні підстави для самостійного визначення митницею вартості товару, оскільки ціна товару була визначена позивачем відповідно зовнішньоекономічного контракту та наданих документів щодо його вартості.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року відмовлено в задоволені позовних вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Меркурій" звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Меркурій" звернулося до Східної митниці про митне оформлення вантажу петролатум у кількості 52,767 т за ціною 0,499 доларів США за 1 кг на загальну суму 26383,50 доларів США. Відповідач відмовив у прийнятті ВМД з підстав не надання додаткових документів з видачею оскаржуваних картки відмови та прийняв рішення про визначення митної вартості товару за третім методом. Позивач вважає спірні картки відмови та рішення відповідача про визначення митної вартості товару незаконними, оскільки товар ввозився за ціною, визначеною контрактом.

Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог послалися на ті обставини, що відповідач у зв'язку із сумнівами правильності заявленої декларантом митної вартості товару, яка згідно цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби, була значно заниженою, запропонував надати додаткові документи щодо підтвердження заявленої митної вартості товару, оскільки позивач відмовився їх надавати, то митний орган відповідно митного законодавства обґрунтовано прийняв картку відмови у прийнятті митної декларації та рішенням визначив митну вартість товару за з ціною угоди щодо аналогічних товарів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно обставин справи позивачеві було відмовлено у митному оформленні вантажу за зовнішньоекономічним контрактом з підстав заявленої митної вартості товару, який значно нижчий від аналогічного товару, в видачею картки відмови та ухвалене рішення про визначення митної вартості спірного товару. При цьому позивачеві митними органами надавалася можливість надати додаткові документи щодо підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару, однак, останній не надав відповідні додаткові документи. Наведені обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 5 ст. 3 Митного кодексу України порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Митного кодексу України безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Тобто відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції відносно декларантів - юридичних чи фізичних осіб, інших суб'єктів, які здійснюють декларування або перевезення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Колегія суддів вважає, що відмовляючи позивачу у митному оформлені товарів, Східна митниця діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 70 Митного кодексу України встановлено, що метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

Операції митного оформлення, порядок їх здійснення, а також форми митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, визначаються Кабінетом Міністрів України.

За статтею 72 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Тобто, особи, які переміщують товари через митний кордон України зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Відповідно до ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року N 1766 затверджений Порядок декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, яким визначено, що визначення митної вартості це сукупність дій, які вчиняються декларантом та/або митним органом з метою визначення вартості товарів відповідно до положень МК України та інших нормативно-правових актів.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1.

Для заявлення митної вартості товарів, визначеної із застосуванням одного з передбачених статтями 268 - 273 Митного кодексу України методів визначення такої вартості: за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, на основі додавання вартості (обчислена вартість) та резервного подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 2.

Згідно п. 7 Порядку для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Згідно ст. 266 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При митному оформленні товару петролатуму у митного органу виник сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару відповідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. Згідно даних цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи, ціна спірного товару була вища ніж задекларована позивачем у декларації, по якій відповідачем прийнята оскаржувана картка відмови та рішення. Враховуючи наведене у митного органу були обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті.

Як зазначалося раніше, позивачем надані відповідачу документи для митного оформлення товару.

Згідно ч. 2 ст. 265 МК України митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Відповідно до ст. 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

При цьому в рамках положень п. 11 Порядку N 1766 для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Термін подання додаткових документи становить 10 календарних днів після ознайомлення із записом митного органу про їх надання, за вмотивованою заявою декларанта такий строк продовжується.

Позивач на вимогу митного органу не надав жодного документу, що були витребувані, без обґрунтувань і мотивації та письмово повідомив про відмову в їх наданні митниці.

Згідно п. 4 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою КМУ від 09.06.97 року N 574, митний орган не приймає ВМД для оформлення, якщо вона подається без повного пакета документів, в тому числі ненадання додаткових документів.

Згідно Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ВМД, затвердженого наказом ДМСУ N 314 від 20.04.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005 року за N 439/10719, та Порядку оформлення й використання Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, затвердженого наказом ДМСУ N 1227 від 12.12.2005 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2005 року за N 1562/11842, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадовій особі митного органу надано право відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови, зазначивши в ній вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, та митного оформлення.

Оскільки митним органом неможливо здійснити завершення митного оформлення за наданими позивачем ВМД, на підставі п. 11 Порядку, Східною митницею обґрунтовано було відмовлено у митному оформленні і запропоновано позивачу скоригувати митну вартість згідно рішення про визначення митної вартості, що в подальшому позивачем було зроблено.

Якщо декларантом не надані в установлений законодавством термін вищезазначені додаткові документи або якщо він відмовився від їх надання, то митний орган відповідно до статті 265 МКУ, п. 14 Порядку N 1766 визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі норми відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару, за наявності підстав сумніву митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України. З урахуванням наведеного митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку N 1766 та норм митного законодавства. При цьому відповідач відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи коригування митної вартості шляхом надання додаткових документів, однак, позивач відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

У зв'язку з безмотивним ненаданням позивачем додаткових документів, відмовою надання додаткових документів, у митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем.

Таким чином, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення про проведення митної оцінки і відмови в митному оформлені, Східна митниця діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції прийшли до вірних висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки Східна митниця діяла в межах та на підставі чинного законодавства, оскаржувані картка відмови та рішення митниці винесені в межах компетенції, а позивачем без обґрунтування не надані документи, що витребовувалися Східною митницею, для підтвердження або визначення митної вартості товарів для митного оформлення.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судами першої та апеляційної інстанції винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України ухвалила:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій" залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених ст. ст. 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали