ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

09.12.2011 р.

Справа N 2а-0870/9826/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Максименко Л. Я., при секретарі судового засідання Приймаку Є. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя, до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області, м. Запоріжжя, про визнання недійсною податкової консультації та зобов'язання вчинити дії (за участю представників сторін: від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 12.03.2011, від відповідача - ОСОБА_3, довіреність N 2190/10/10-013 від 13.05.2011), встановив:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати недійсною податкову консультацію ДПА у Запорізькій області від 01.09.2011 за N 531/14/17-214 щодо роз'яснення податкового законодавства, надану ФОП ОСОБА_1; зобов'язати ДПА у Запорізькій області надати ФОП ОСОБА_1 нову податкову консультацію, чітко по суті порушених питань та з урахуванням обставин, викладених у листі позивача від 09.08.2011, згідно норм чинного законодавства.

В обґрунтування позову посилається на те, що, зареєструвавшись суб'єктом підприємницької діяльності, позивачем здійснювалась підприємницька діяльність за спрощеною системою оподаткування. Відповідно до вимог Указу Президента України N 727/98 від 03.07.98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" підприємцем велась книга обліку доходів та витрат, в якій не відображались витрати за придбаний товар. Розрахунки з постачальниками здійснювались через каси банківських установ, підтверджуючі документи стосовно придбання товару не зберігались, що, на думку позивача, не суперечить Указу. Позивач не погоджується з ДПА у Запорізькій області в частині тлумачення законодавства щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а саме: "у разі не підтвердження приватним підприємцем первинними документами факту закупівлі товару у інших приватних підприємців, вважається, що приватний підприємець виплатив дохід фізичній особі, яка не є суб'єктом підприємництва. У цьому випадку приватний підприємець з виплачених доходів за закупівлю товарів зобов'язаний утримати податок на доходи за ставкою 15 % (17 %) та перерахувати його в бюджет". Також посилається на те, що всупереч діючого законодавства в податковій консультації зазначено, що громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, зобов'язані мати підтверджуючі документи щодо придбання товарів (робіт та послуг), які використовуються у підприємницькій діяльності. В свою чергу стверджує, що Указ Президента України N 727/98 від 03.07.98 не містить такої вимоги. Крім того зазначає, що встановленою формою звітності суб'єкта підприємницької діяльності не передбачено відображення витрат, пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності, а тим саме не має необхідності зберігати документи стосовно придбання товарів (робіт та послуг).

23 листопада 2011 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд визнати недійсною податкову консультацію ДПА у Запорізькій області від 01.09.2011 за N 531/14/17-214, надану ФОП ОСОБА_1, як таку, що суперечить нормам та змісту податкового законодавства, стосовно податку на доходи фізичних осіб та обов'язковості збереження документів щодо придбання товарів (робіт, послуг); зобов'язати ДПА у Запорізькій області надати ФОП ОСОБА_1 нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду, чітко по суті порушених питань та з урахуванням обставин, викладених у листі позивача від 09.08.2011.

В судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених вище.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 18.11.2011, вх. N 45619, посилається на те, що Податковим кодексом України на законодавчому рівні закріплений обов'язок ведення платниками податків обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (п. 44.1 ст. 44 ПК України). Вказує, що п. 44.3 ст. 44 ПК України передбачений обов'язок платників податків забезпечити зберігання зазначених документів, а також документів, пов'язаних з виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менше 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складання якої використовуються зазначені документи. Посилаючись на положення пп. 4.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України відповідач зазначає, що приватний підприємець, незалежно від способу оподаткування одержаних доходів, в тому числі і на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, є податковим агентом стосовно нарахування, утримання податку при виплаті доходів як найманим працівникам, так і іншим громадянам, в тому числі приватним підприємцям. При цьому податок на доходи не утримується, якщо фізична особа, у якої закуповується товари, є також приватним підприємцем та підтвердить це копією документів, що підтверджують її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Незалежно від факту утримання чи не утримання податку на доходи фізичних осіб, приватний підприємець, який виплачує дохід іншому підприємцю, зобов'язаний відобразити такий дохід у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1 ДФ. У разі не підтвердження приватним підприємцем первинними документами факту закупівлі товару у інших приватних підприємців, вважається, що приватний підприємець виплатив дохід фізичній особі, яка не є суб'єктом підприємництва. Крім того вважає, що покладення судом обов'язку на податковий орган прийняти нову податкову консультацію є неможливим, оскільки такий обов'язок визначений в силу законодавства. На підставі викладеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заперечення з підстав, викладених вище.

В судовому засіданні 09.02.2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Листом від 09.08.2011 ФОП ОСОБА_1 звернулась до ДПА України з вимогою про надання роз'яснень з наступних питань:

1) Чи може ДПІ зобов'язати надання первинних документів стосовно придбання товарів, робіт та послуг для позапланової перевірки, у зв'язку з припиненням діяльності, відповідно до вимог діючого законодавства, що регулюють спрощену систему оподаткування, враховуючи той факт, що вони не зберігались та можливість їх відновлення відсутня;

2) Які штрафні санкції, та за які порушення, якщо вони були, відповідно до вимог діючого законодавства (у т. ч. згідно Кодексу про адміністративні правопорушення та ін.) можуть бути застосовані, виходячи з питання N 1, при проведенні позапланової документальної перевірки.

ДПА України направила вказаний лист до ДПА у Запорізької області, яка листом від 01.09.2011 N 531/14/17-214 надала ФОП ОСОБА_1 податкову консультацію. В оскаржуваній консультації зокрема зазначено, що "громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, зобов'язані мати підтверджуючі документи щодо придбання товарів (робіт, послуг), які використовуються у підприємницькій діяльності. Приватний підприємець, незалежно від способу оподаткування одержаних доходів, в тому числі і на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, є податковим агентом стосовно нарахування, утримання податку при виплаті доходів як найманим працівникам, так і іншим громадянам, в тому числі приватним підприємцям. При закупівлі товарів (робіт, послуг) у інших громадян, які також є суб'єктами підприємництва, приватний підприємець є податковим агентом стосовно виплачених доходів. При цьому податок на доходи не утримується, якщо фізична особа, у якої закуповуються товари, є також приватним підприємцем та підтвердить це копією документа, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Незалежно від факту утримання чи неутримання податку на доходи фізичних осіб, приватний підприємець, який виплачує дохід іншому підприємцю, зобов'язаний відобразити такий дохід у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1 ДФ, який затверджений наказом ДПА України від 24.12.2010 N 1020. У разі не підтвердження приватним підприємцем первинними документами факту закупівлі товару у інших приватних підприємців, вважається, що приватний підприємець виплатив дохід фізичній особі, яка не є суб'єктом підприємництва. У цьому випадку приватний підприємець з виплачених доходів за закупівлю товарів зобов'язаний утримати податок на доходи за ставкою 15 % (17 %) та перерахувати його в бюджет".

Не погоджуючись із податковою консультацією від 01.09.2011 N 531/14/17-214, ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 03.07.98 N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

У п. 1 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України зазначено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва застосовуються Указ Президента України від 3 липня 1998 року N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян".

Згідно з п. 4 Указу Президента України від 3 липня 1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" форма Книги обліку доходів та витрат, що підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, і порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Відповідно до п. 8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.10.99 N 599, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.99 за N 752/4045, для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій, платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком N 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 N 12 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 09.06.93 за N 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи "період обліку", "витрати на виробництво продукції", "сума виручки (доходу)", "чистий доход".

У графі "витрати на виробництво продукції" відображаються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу, на підставі первинних документів про здійснення витрат. Витратами суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку вважаються тільки оплачені витрати, тобто документами, які підтверджують понесення витрат, будуть документи про оплату (належним чином оформлені платіжні доручення, касові чеки, розрахункові квитанції та ін.).

Частиною 6 ст. 128 Господарського кодексу України передбачено, що громадянин-підприємець зобов'язаний, зокрема: вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати податковим органам декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Пунктом 44.5 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.

Таким чином, вищенаведеним нормам законодавства не суперечить податкова консультація відповідача в частині того, що "громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності, зобов'язані мати підтверджуючі документи щодо придбання товарів (робіт, послуг), які використовуються у підприємницькій діяльності".

Згідно з ст. 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення не ведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

І в цій частині посилання податкового органу на положення ст. 1641 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо визначення відповідальності за відсутність належного обліку доходів та витрат відповідає вимогам чинного законодавства.

В той же час, відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Приватний підприємець, незалежно від способу оподаткування одержаних доходів, в тому числі і на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, є податковим агентом стосовно нарахування, утримання податку при виплаті доходів як найманим працівникам, так і іншим громадянам, в тому числі приватним підприємцям. При закупівлі товарів (робіт, послуг) у інших громадян, які також є суб'єктами підприємництва, приватний підприємець є податковим агентом стосовно виплачених доходів. При цьому податок на доходи не утримується, якщо фізична особа, у якої закуповуються товари, є також приватним підприємцем та підтвердить це копією документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Незалежно від факту утримання чи неутримання податку на доходи фізичних осіб, приватний підприємець, який виплачує дохід іншому підприємцю, зобов'язаний відобразити такий дохід у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1 ДФ, який затверджений наказом ДПА України від 24.12.2010 N 1020. Згідно з п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України ставка податку на доходи фізичних осіб становить 15 % (17 %).

Вищезазначені вимоги чинного законодавства в повній мірі можуть стосуватися позивача у справі в тому випадку, коли він здійснював таке придбання у фізичних осіб. Однак, відсутність у приватного підприємця первинних документів, що підтверджують факт закупівлі товару, не є беззаперечним фактом того, що приватний підприємець виплатив дохід фізичній особі, яка не є суб'єктом підприємництва. В даному випадку можливо існування принаймні двох ситуацій - товар придбавався у іншого суб'єкта підприємницької діяльності, однак підтверджуючі документи з різних причин у позивача відсутні; та товар дійсно придбавався у фізичних осіб.

Отже, податковий орган, говорячи про виплату приватним підприємцем доходу фізичній особі у разі відсутності первинних документів щодо факту придбання товару, вдається лише до припущень про ймовірність здійснення позивачем таких операцій. Такі висновки не ґрунтуються на нормах податкового законодавства.

В свою чергу, визначення об'єкта та бази оподаткування, а також розміру податку на доходи фізичних осіб, який має утримати податковий агент, повинно ґрунтуватися на відповідних підтверджуючих документах (наприклад, Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1 ДФ, письмовими поясненнями самого підприємця, наданням підтверджуючих документів тощо), а не лише на припущеннях щодо можливості здійснення таких операцій.

Таким чином, абз. 17 податкової консультації Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 01.09.2011 N 531/14/17-214, наданої фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, а саме: "У разі не підтвердження приватним підприємцем первинними документами факту закупівлі товару у інших приватних підприємців, вважається, що приватний підприємець виплатив дохід фізичній особі, яка не є суб'єктом підприємництва. У цьому випадку приватний підприємець з виплачених доходів за закупівлю товарів зобов'язаний утримати податок на доходи за ставкою 15 % (17 %) та перерахувати його в бюджет" суперечить нормам та змісту податкового законодавства.

Позовні вимоги в частині зобов'язання ДПА у Запорізькій області надати ФОП ОСОБА_1 нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду, чітко по суті порушених питань та з урахуванням обставин, викладених у листі позивача від 09.08.2011, суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з п. 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка на думку такого платника податків суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Таким чином, зміст вказаної норми покладає на податковий орган обов'язок надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду у разі визнання судом такої податкової консультації недійсною.

Отже, вимоги позивача про зобов'язання податкового органу надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду наразі є передчасними, оскільки відсутній факт ігнорування (невиконання) з боку ДПА у Запорізькій області рішення суду.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи те, що абз. 17 податкової консультації Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 01.09.2011 N 531/14/17-214, наданої фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, суперечить нормам та змісту податкового законодавства, в цій частині вона (податкова консультація) є недійсною. Позовні вимоги в цій частині суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє з підстав, викладених вище.

У відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд постановив:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації у Запорізькій області про визнання недійсною податкової консультації та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати недійсним абз. 17 податкової консультації Державної податкової адміністрації у Запорізькій області від 01.09.2011 N 531/14/17-214, наданої фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1, а саме: "У разі не підтвердження приватним підприємцем первинними документами факту закупівлі товару у інших приватних підприємців, вважається, що приватний підприємець виплатив дохід фізичній особі, яка не є суб'єктом підприємництва. У цьому випадку приватний підприємець з виплачених доходів за закупівлю товарів зобов'язаний утримати податок на доходи за ставкою 15 % (17 %) та перерахувати його в бюджет", як такий, що суперечить нормам та змісту податкового законодавства.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 1,70 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

 

Суддя

Л. Я. Максименко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали