ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15.11.2011 р.

N К-11009/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - Смоковича М. І, суддів: Горбатюка С. А., Мироненка О. В., Мороз Л. Л., Чумаченко Т. А., розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом К. Н. Ф. до прокурора Солом'янського району міста Києва Шулякової В. Ф. про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито, за касаційною скаргою прокуратури Солом'янського району міста Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2009 року, встановила:

У січні 2007 року К. Н. Ф. звернулася до суду з адміністративним позовом до прокурора Солом'янського району міста Києва Шулякової В. Ф. про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

Просила визнати неправомірною бездіяльність прокурора щодо ненадання їй копій протесту від 27 травня 2006 року, принесеного на розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації N 308 від 10 березня 2006 року про відмову в зарахуванні її та її неповнолітньої доньки на квартирний облік, а також письмової вимоги про повторний розгляд цього протесту; зобов'язати відповідача направити на її адресу копії зазначених документів.

В ході судового розгляду справи доповнила позов вимогами щодо визнання неправомірною бездіяльності прокурора Солом'янського району міста Києва Шулякової В. Ф, яка виразилася в порушенні процесійного порядку оформлення документів прокурорського реагування, а саме непринесення протесту за нових обставин на розпорядження N 1022 від 22 червня 2006 року про внесення змін в розпорядження N 308 від 10 березня 2006 року Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, а також зобов'язання відповідача принести протест за нових обставин на розпорядження райдержадміністрації N 1022 від 22 червня 2006 року і протест на розпорядження N 308 від 10 березня 2006 року з внесеними змінами розпорядженням N 1022 від 22 червня 2006 року Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 13 вересня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано, а адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність прокурора Солом'янського району міста Києва Шулякової В. Ф., що виразилась у ненаданні копії протесту, винесеного прокуратурою Солом'янського району міста Києва від 27 травня 2006 року на розпорядження N 308 від 10 березня 2006 року Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації і копії вимоги про повторний розгляд протесту від 27 травня 2006 року; зобов'язано прокурора Солом'янського району міста Києва Шулякову В. Ф. направити на адресу позивача повну копію протесту, винесеного прокуратурою Солом'янського району міста Києва від 27 травня 2006 року на розпорядження N 308 від 10 березня 2006 року, Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації про відмову в зарахуванні К. Н. Ф. і її неповнолітньої доньки на квартирний облік; зобов'язано прокурора Солом'янського району міста Києва Шулякову В. Ф. направити на адресу К. Н. Ф. повну копію вимоги, винесеної прокуратурою Солом'янського району міста Києва про повторний розгляд протесту на розпорядження N 308 від 10 березня 2006 року Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації про відмову в зарахуванні позивача і її неповнолітньої доньки на квартирний облік. У задоволенні решти позовних вимог К. Н. Ф. відмовлено.

В касаційній скарзі прокуратура Солом'янського району міста Києва, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його постанову та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

За приписами частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що відповідач оскаржує постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову, а тому скарга переглядається судом касаційної інстанції лише в межах заявлених у ній вимог.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації N 308 від 10 березня 2006 року відмовлено в прийнятті К. Н. Ф. на квартирний облік у зв'язку із штучним погіршенням нею своїх житлових умов. 27 травня 2006 року на зазначене розпорядження прокурором Солом'янського району міста Києва було принесено протест.

У зв'язку із тим, що вказаний протест не було розглянуто прокурор Солом'янського району міста Києва направив до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації вимоги про повторний його розгляд.

Розпорядженням Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації N 1022 від 22 червня 2006 року було внесено зміни до розпорядження N 308 від 10 березня 2006 року щодо підстав для відмови у зарахуванні К. Н. Ф. на квартирний облік. При цьому райдержадміністрація посилалася на підпункти 5, 7 постанови виконавчого комітету Київської міської ради і президії Київської міськради профспілок N 234 від 30 квітня 1991 року, оскільки позивач не проживає більше 5 років у комунальній квартирі.

Бажаючи ознайомитись із змістом протесту та вимоги про повторний його розгляд К. Н. Ф. чотири рази (21 червня 2006 року, 14 липня 2006 року, 5 серпня 2006 року та 20 вересня 2006 року) зверталася до прокурора Солом'янського району міста Києва із інформаційними запитами щодо надання їй копій вищезазначених документів. Однак, відповідач не надіслав К. Н. Ф. копії документів, які вона просила їй надати, мотивуючи свої дії тим, що відповідно до Закону України "Про прокуратуру" надання копій документів на запити приватних осіб не належить до компетенції органів прокуратури. Вважаючи такі дії неправомірними позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій частині суд першої інстанції виходив з того, що на кожне звернення позивача прокуратурою Солом'янського району міста Києва вчасно надавалися аргументовані відповіді, сама К. Н. Ф. в судовому засіданні не заперечувала, що в приміщенні прокуратури Солом'янського району міста Києва знайомилася з матеріалами справи та результатами прокурорського реагування, що не суперечить вимогам Закону України "Про інформацію".

Задовольняючи позов в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до статті 32 Закону України "Про інформацію" громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документа, незалежно від того, стосується документ його особисто чи ні, а державний орган зобов'язаний представити цей документ запитувачу.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 21 Закону України від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII "Про інформацію" (далі - Закон про інформацію) інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування. Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою України та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування.

Закон України від 5 листопада 1991 року N 1789-XII "Про прокуратуру" (далі - Закон про прокуратуру) передбачає наступні акти прокурорського реагування: протест, подання, припис та постанову.

Згідно із статтею 21 Закону про прокуратуру протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи.

У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.

Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов'язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.

У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Отже, за змістом цих правових норм безпосередньо протест прокурора та документи, пов'язані з його виконанням, відносяться до офіційних документів, які створюються в процесі поточної діяльності органів прокуратури.

Відповідно до статті 32 Закону інформацію під інформаційним запитом щодо доступу до офіційних документів розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит подається у письмовій формі і може бути індивідуальним або колективним.

Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом.

У запиті повинно бути зазначено прізвище, ім'я та по батькові запитувача, документ, письмова або усна інформація, що його цікавить, та адреса, за якою він бажає одержати відповідь.

Стаття 33 Закону про інформацію передбачає, що термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів. Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення.

За приписами статті 35 Закону про інформацію відмову або відстрочку задоволення запиту може бути оскаржено. У разі відмови в наданні документа для ознайомлення або відстрочки задоволення запиту запитувач має право оскаржити відмову або відстрочку до органу вищого рівня. Якщо на скаргу, подану до органу вищого рівня, дається негативна відповідь, запитувач має право оскаржити цю відмову до суду. У разі, коли запитувач звернувся до суду, обов'язок доводити законність відмови чи відстрочки задоволення запиту покладається на відповідача - державну установу. Запитувачі мають право робити виписки з наданих їм для ознайомлення офіційних документів, фотографувати їх, записувати текст на магнітну плівку тощо. Власник документів має право за відповідну плату виготовляти за бажанням запитувача копії запитуваних документів.

З аналізу наведених норм вбачається, що запитувачі офіційних документів мають право на отримання їх копій, а тому ненадання позивачу прокурором Солом'янського району міста Києва копій протесту від 27 травня 2006 року, принесеного на розпорядження Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації N 308 від 10 березня 2006 року про відмову в зарахуванні К. Н. Ф. та її неповнолітньої доньки на квартирний облік, а також письмової вимоги про повторний розгляд цього протесту, які є офіційними документами, з мотивів відсутності відповідної компетенції у органів прокуратури є надуманим, необґрунтованим і неправомірним.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на норми Закону про прокуратуру і Закону України "Про звернення громадян" колегія суддів не приймає, оскільки усі чотири інформаційні запити К. Н. Ф. щодо надання офіційних документів були оформлені відповідно до Закону про інформацію, а тому повинні були розглядатися за вимогами саме цього Закону.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують указаних висновків Київського апеляційного адміністративного суду.

З урахуванням викладеного рішення суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування чи зміни немає.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу прокуратури Солом'янського району міста Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 9 січня 2009 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали