ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04.10.2011 р.

N К-19006/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - Смоковича М. І., суддів - Весельської Т. Ф., Горбатюка С. А., Малиніна В. В., Мироненка О. В., розглянувши у попередньому розгляді в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом Д. Є. Ф. до Генеральної прокуратури України про визнання дій неправомірними, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Генеральної прокуратури України на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2009 року, встановила:

У листопаді 2007 року Д. Є. Ф. звернулась до Деснянського районного суду міста Чернігова з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України про визнання дій неправомірними.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що він неодноразово звертався до Деснянського районного суду міста Києва із заявами про порушення кримінальної справи, а саме ним було подано заяви: 15 серпня 2007 року, дві заяв 28 серпня 2007 року, 5 вересня 2007 року, дві заяви 18 вересня 2007 року, 26 вересня 2007 року, дві заяви 26 жовтня 2007 року та 3 грудня 2007 року, усі ці заяви були направлені за належністю до Генеральної прокуратури України, однак Генеральна прокуратура України за даними заявами у встановлений законом строк рішення передбаченого статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України не прийняла.

Тому позивач просив визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо розгляду його заяв від 15 серпня 2007 року, двох заяв від 28 серпня 2007 року, від 5 вересня 2007 року, двох заяв від 18 вересня 2007 року, від 26 вересня 2007 року, двох заяв від 26 жовтня 2007 року, від 3 грудня 2007 року, та зобов'язати відповідача прийняти по вказаних заявах рішення відповідно до вимог згідно статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 грудня 2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2009 року, позовні вимоги Д. Є. Ф задоволено в повному обсязі.

У касаційній скарзі представник Генеральної прокуратури України, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції, та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченнях на касаційну скаргу Д. Є. Ф. зазначає, що постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції постановлені відповідно до норм як матеріального так і процесуального права, є законними та відповідають обставинам справи, а тому просив залишити касаційну скаргу Генеральної прокуратури України без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Постановляючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.

Проте з такими висновками погодитися неможливо виходячи з нижченаведеного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Згідно статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Нормами статті 99 Кримінально-процесуального кодексу України передбачено, що при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.

Якщо в результаті перевірки заяви чи повідомлення, що надійшли, не встановлено підстав для порушення кримінальної справи, але матеріали перевірки містять дані про наявність у діянні особи адміністративного або дисциплінарного проступку чи іншого порушення громадського порядку, прокурор, слідчий, орган дізнання, суддя вправі, відмовивши в порушенні кримінальної справи, надіслати заяву або повідомлення на розгляд громадській організації, службі у справах дітей, трудовому колективу або власнику підприємства, установи, організації чи уповноваженому ним органу для вжиття відповідних заходів впливу або передати матеріали для застосування в установленому порядку заходів адміністративного стягнення.

Згідно статті 991 Кримінально-процесуального кодексу України постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві, а якщо таку постанову винесено прокурором - вищестоящому прокуророві. Скарга подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови.

Постанову прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до суду в порядку, передбаченому статтею 2361 Кримінально-процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до суду із заявами про злочин та про порушення кримінальної справи, які були направлені для проведення відповідної перевірки за належністю до відповідача, позивач просив прийняти рішення в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, однак необхідні процесуальні дії в рамках кримінального процесу працівниками прокуратури проведені не були.

Тобто, фактичним предметом позовних вимог Д. Є. Ф. є визнання незаконними дій і рішень органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури.

Порядок оскарження дій та рішень зазначених суб'єктів владних повноважень під час проведення дізнання та досудового слідства встановлений чинним Кримінально-процесуальним кодексом України.

З огляду на зазначене, цей спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, розгляд зазначених позовних вимог можливий лише в порядку кримінального судочинства.

Відповідно пункту першого частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 27 грудня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2009 року скасувати та закрити провадження у справі.

Роз'яснити Д. Є. Ф., що така справа відноситься до юрисдикції кримінального суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали