ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04.10.2011 р.

N К-15630/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі: головуючого - Смоковича М. І., суддів - Весельської Т. Ф., Горбатюка С. А., Малиніна В. В., Мироненка О. В., розглянувши у попередньому розгляді в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом Б. К. В. до прокуратури Полтавської області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про визнання дій неправомірними, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Б. К. В. на постанову Київського районного суду міста Полтави від 3 листопада 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2009 року, встановила:

У лютому 2007 року Б. К. В. звернулась до суду з адміністративним позовом до прокуратури Полтавської області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про визнання дій неправомірними.

А саме, позивачка просила, визнати неправомірними дії та бездіяльність прокуратури Полтавської області і Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області стосовно розгляду її заяви про порушення кримінальної справи по факту розлиття в квартирі N [...] по вулиці Леніна будинок [...] в місті Полтаві, 17 листопада 2004 року ртуті, а також стягнути з Управління державного казначейства у Полтавській області у відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю відповідачів в розмірі 117000 гривень.

Постановою Київського районного суду міста Полтави від 3 листопада 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2009 року, у задоволенні позовних вимог Б. К. В. було відмовлено.

У касаційній скарзі Б. К. В. посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і ухвалу суду апеляційної інстанції, та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У запереченнях на касаційну скаргу представники прокуратури Полтавської області та Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області зазначають, що постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції постановлені відповідно до норм як матеріального так і процесуального права, є законними та відповідають обставинам справи, а тому просили залишити касаційну скаргу Б. К. В. без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Постановляючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції.

Проте з такими висновками погодитися неможливо виходячи з нижченаведеного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Згідно статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.

По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

1) порушити кримінальну справу;

2) відмовити в порушенні кримінальної справи;

3) направити заяву або повідомлення за належністю.

Нормами статті 99 Кримінально-процесуального кодексу України передбачено, що при відсутності підстав до порушення кримінальної справи прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.

Якщо в результаті перевірки заяви чи повідомлення, що надійшли, не встановлено підстав для порушення кримінальної справи, але матеріали перевірки містять дані про наявність у діянні особи адміністративного або дисциплінарного проступку чи іншого порушення громадського порядку, прокурор, слідчий, орган дізнання, суддя вправі, відмовивши в порушенні кримінальної справи, надіслати заяву або повідомлення на розгляд громадській організації, службі у справах дітей, трудовому колективу або власнику підприємства, установи, організації чи уповноваженому ним органу для вжиття відповідних заходів впливу або передати матеріали для застосування в установленому порядку заходів адміністративного стягнення.

Згідно статті 991 Кримінально-процесуального кодексу України постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві, а якщо таку постанову винесено прокурором - вищестоящому прокуророві. Скарга подається особою, інтересів якої вона стосується, або її представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови.

Постанову прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено особою, інтересів якої вона стосується, або її представником до суду в порядку, передбаченому статтею 2361 Кримінально-процесуального кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка звернулась до Октябрського РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області із заявою про злочин скоєний проти неї та про порушення кримінальної справи, позивачка просила прийняти рішення в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, однак необхідні процесуальні дії в рамках кримінального процесу працівниками міліції та прокуратури проведені не були.

Згідно статті 25 Кримінально-процесуального кодексу України нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство, здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокуратурами.

Прокурор зобов'язаний в усіх стадіях кримінального судочинства своєчасно вживати передбачених заходів до усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не виходили.

Тобто, фактичним предметом позовних вимог Б. К. В. є визнання незаконними дій і рішень органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури.

Порядок оскарження дій та рішень зазначених суб'єктів владних повноважень під час проведення дізнання та досудового слідства встановлений чинним Кримінально-процесуальним кодексом України.

З огляду на зазначене, цей спір не відноситься до компетенції адміністративних судів і не може бути розглянутий за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, розгляд зазначених позовних вимог можливий лише в порядку кримінального судочинства.

Відповідно пункту першого частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Керуючись статтями 157, 223, 228, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну Б. К. В. задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду міста Полтави від 3 листопада 2008 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2009 року скасувати та закрити провадження у справі.

Роз'яснити Б. К. В., що така справа відноситься до юрисдикції кримінального суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали