ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

01.07.2010 р.

N 2а-6309/10/2670

Постанову залишено без змін(згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року) (Ухвала N 2а-6309/10/2670)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого - судді Донця В. А., суддів - Баранова Д. О. та Костенка Д. А. (за участю секретаря судового засідання - В. А. В.) вирішив адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України із земельних ресурсів про визнання незаконним (нечинним) та скасування наказу від 04.12.2009 р. N 633.

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Державного комітету України із земельних ресурсів (далі - Відповідач) з адміністративним позовом про визнання незаконним (нечинним) та скасування наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 04.12.2009 р. N 633 "Про введення в дію Переліку відомостей, віднесених до конфіденційної інформації, що є власністю держави і якій надається гриф обмеженого доступу "Для службового користування".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний наказ звужує права Позивача на доступ до інформації, графічного матеріалу, на отримання безоплатно у власність земельної ділянки. На думку Позивача, надання статусу конфіденційної інформації картам (графічним матеріалам) є неправомірним.

Позивач в судове засідання не прибув, про місце, дату та час повідомлявся належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник Відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що оскаржуваний наказ прийнятий Відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На думку Відповідача, наказ жодним чином не порушує прав Позивача, позаяк ним врегульовані правовідносини щодо діяльності посадових осіб, структурних підрозділів Державного комітету України із земельних ресурсів та визначено, на підставі чинного законодавства, перелік інформації, якій надається гриф з обмеженим доступом.

Заслухавши пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 04.12.2009 р. N 633 "Про введення в дію Переліку відомостей, віднесених до конфіденційної інформації, що є власністю держави і якій надається гриф обмеженого доступу "Для службового користування" (далі - Наказ) затверджено "Перелік конфіденційної інформації, що є власністю держави, в системі Держкомзему" (далі - Перелік).

Наказом передбачено, зокрема, введення в дію Переліку, покладено відповідальність за забезпечення виконання Наказу на керівників структурних підрозділів центрального апарату, територіальних органів Держкомзему та державних підприємств, зобов'язано відповідні підрозділи надати перелік та ознайомити з ним суб'єктів господарювання, які отримали ліцензію на проведення робіт із землеустрою, землеоціночних робіт.

В свою чергу Переліком визначено конфіденційну інформацію, що є власністю держави в системі Держкомзему, в тому числі: технічна документація з делімітації та демаркації державного кордону України; матеріали інвентаризації, інспекційних перевірок земель військових частин, установ та організацій Міністерства оборони України, Чорноморського флоту Російської Федерації, Департаменту з питань виконання покарань, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України та Державної прикордонної служби; відомості, що розкривають зміст угод, договорів, контрактів, які за домовленістю сторін вважаються конфіденційними; проекти землеустрою та технічна документація із землеустрою; технічна документація з нормативної грошової оцінки земель населених пунктів; топографічні, цифрові карти (плани), фотокарти і фотоплани, ортофотоплани, спеціальні тематичні карти та атласи (незалежно від форми та виду носія інформації) масштабів 1:200000 з описом місцевості і 1:100000 в державній системі координат та масштабу 1:50000 і крупніше в системі координат 1963 року чи іншій місцевій системі координат; індексні кадастрові карти у паперовому та електронному вигляді; поземельна книга; поземельна книга; книга записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі; інформація про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами та видами економічної діяльності, яка складається на рівні району, міста обласного значення (базовий рівень); база даних автоматизованої системи державного земельного кадастру; Інформація в базі підсистеми обліку державних службовців "Картка" єдиної державної комп'ютерної системи "Кадри"; документи з питань мобілізаційної підготовки; відомості про виконання законів, інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки; відомості про виділення будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів Збройним Силам України, іншим військовим формуванням в особливий період; відомості про довгострокові та річні програми з мобілізаційної підготовки; відомості про потребу в асигнуваннях та фактичні фінансові витрати на мобілізаційну підготовку; документи про службові розслідування при виявлені втрати документів, що містять інформацію "Для службового користування".

Судом встановлено, що Наказ не був оприлюднений, оскільки, як зазначила представник Відповідача, є розпорядчим актом, не містить обов'язкових для виконання норм для необмеженого кола осіб, не є міжвідомчим, тому реєстрації та оприлюдненню не підлягає.

Чинним законодавством не надано визначення нормативно-правового акту. Разом з тим у Рішенні Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) висловлена правова позиція, за якою до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію (абзац перший пункту 4 мотивувальної частини Рішення). Відповідна правова позиція висловлена Конституційним Судом України в пункті 1 мотивувальної частини Рішення від 23 червня 1997 року N 2-зп (справа про акти органів Верховної Ради України).

Проаналізувавши Наказ, колегія суддів дійшла висновку, що вказаний акт не є нормативно-правовим актом, позаяк містить норми розпорядчого характеру щодо визначених у Наказі суб'єктів, не встановлює, не змінює, не припиняє прав, обов'язків для невизначеного кола суб'єктів.

Частиною першою статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Обґрунтовуючи порушене право, Позивач послався на лист Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Чернігівській області від 27.01.2010 р., N М-253/255/260/07-07/585, яким ОСОБА_1 повідомлено про неможливість надання інформації у відповідь на звернення щодо земельних ділянок, оскільки "управління Держкомзему у Козелецькому районі, так і Головне управлінні Держкомзему в Чернігівській області не наділені повноваженнями щодо розпорядження землею як в межах населених пунктів, так і за їх межами, а отже і повноваженнями щодо виділення фізичним та юридичним особам земельних ділянок володінням інформацією щодо наявності вільних земель з їх безпосереднім схематичним зображенням на картографічних матеріалах (зокрема, відображення всіх вільних земельних ділянок для ведення садівництва, особистого селянського господарства та індивідуального дачного будівництва за межами населених пунктів та для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах населених пунктів з координатами або без на території Омелянівської, Крехаївської, Свминської, Білейківської, Берлозівської, сільських рад та Козелецької селищної ради)".

Крім того, Позивач як на підставу порушеного права посилається на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 р. у справі N 2а-1256/09/2570 за позовом ОСОБА_1 до Заступника начальника Головного управління Державного комітету земельних ресурсів у Чернігівській області про визнання незаконною та протиправною бездіяльності щодо неналежною розгляду скарг та неподання відповідної інформації про наявність вільних (не наданих у власність чи користування) земель, яким Позивачу було відмовлено у задоволенні адміністративного позову. При цьому Позивач звертає увагу на те, що адміністративний суд, мотивуючи своє рішення, керувався Наказом.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (частина друга). Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя).

Правові основи інформаційної діяльності, правовідносини щодо права громадян на інформації врегульовані в Законі України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII (з наступними змінами та доповненнями). Під інформацією згідно зі статтею 1 цього Закону розуміється документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Відповідно до статті 30 вказаного Закону конфіденційна інформація - це відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов (частина друга). Стосовно інформації, що є власністю держави і знаходиться в користуванні органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності, з метою її збереження може бути відповідно до закону встановлено обмежений доступ - надано статус конфіденційної. Порядок обліку, зберігання і використання документів та інших носіїв інформації, що містять зазначену інформацію, визначається Кабінетом Міністрів України (частина третя).

Згідно з цією нормою Закону постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. N 1893 затверджено Інструкцію про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави. Відповідно до пункту 1 цієї Інструкції вона є обов'язковою для всіх центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності щодо порядку обліку, зберігання, використання та знищення документів, справ, видань, магнітних та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави (абзац перший). Переліки відомостей, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, і яким надається гриф обмеження доступу "Для службового користування", розробляються експертними комісіями згідно з орієнтовними критеріями віднесення інформації до конфіденційної (додаток 13) і затверджуються міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, в яких утворюються або у володінні, користуванні чи розпорядженні яких перебувають ці відомості.

Пунктом 1 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 2008 р. N 224, встановлено, що Державний комітет із земельних ресурсів є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (абзац перший). Держкомзем забезпечує реалізацію державної політики та управління у сфері регулювання земельних відносин, використання, відтворення, охорони та проведення моніторингу земель, ведення державного земельного кадастру, провадження топографо-геодезичної та картографічної діяльності, а також міжгалузеву координацію та державне регулювання у сфері встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища (абзац другий).

На підставі протоколу N 3 експертної комісії Відповідачем було прийнято Наказ та затверджено Перелік. Слід звернути увагу, що відповідно до Додатка 13 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави інформація, що включається до переліків відомостей, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, повинна відповідати таким вимогам: створюватися за кошти державного бюджету або перебувати у володінні, користуванні чи розпорядженні організації; використовуватися з метою забезпечення національних інтересів держави; не належати до державної таємниці; унаслідок розголошення такої інформації можливе: - порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина; настання негативних наслідків у внутрішньополітичній, зовнішньополітичній, економічній, військовій, соціальній, гуманітарній, науково-технологічній, екологічній, інформаційній сферах та у сферах державної безпеки і безпеки державного кордону; створення перешкод у роботі державних органів.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що Наказ прийнятий в межах повноважень Відповідача, а інформація, віднесена Переліком до конфіденційної, що є власністю держави в системі Держкомзему, відповідає вимогам Закону України "Про інформацію", критеріям встановленим статтею 30 вказаного Закону, зокрема в частині четвертій щодо інформації, яка не може бути віднесена до конфіденційної, а також Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави.

На думку Позивача, Наказ також не відповідає вимогам статей 118, 193 Земельного кодексу України щодо права на отримання відповідної графічної документованої інформації, відповідно порушує його право та право інших осіб на отримання інформації згідно з Законом України "Про інформацію".

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 05.11.2009 р. N 1702-VI), на яку посилається Позивач, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства) (частина шоста).

Проте з наведеної норми не вбачається, що віднесення певної інформації до Переліку конфіденційної, що є власністю держави в системі Держкомзему, порушує право Позивача на отримання інформації (в тому числі документів картографічного характеру) про наявність вільних земельних ділянок на певній території з метою реалізації свого права на одержання земельної ділянки. Як вже зазначалось, віднесення певної інформації до конфіденційної передбачено чинним законодавством.

Також суд вважає безпідставним посилання Позивача на статтю 193 Земельного кодексу України, за якою Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

За висновком суду, матеріали справи не містять доказів того, що саме кадастрова інформації стосовно земель, які можуть бути отримані Позивачем безоплатно в користування, віднесена до конфіденційної. Водночас чинне законодавство, зокрема Закон України "Про інформацію", не містить обмежень щодо можливості віднесення певної інформації, яка згідно з Земельним кодексом України належить до кадастрової, до інформації з обмеженим доступом.

Разом з тим Позивач у своїй позовній заяві, додаткових поясненнях констатує лише факт про ненадання йому певної картографічної інформації щодо наявності вільних земель на відповідній території. Проте, як вбачається з листа Головного управління Державного комітету України із земельних ресурсів у Чернігівській області від 27.01.2010 р. N М-253/255/260/07-07/585, постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 р. у справі N 2а-1256/09/2570, які Позивач надав на підтвердження свого порушеного права, запитувана інформація була відсутня у відповідних органах, що унеможливлює зробити висновок про наявність порушеного права стосовно доступу до інформації.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що Позивачем не доведено факту порушеного права, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, відсутність підстав для його задоволення.

Керуючись статтями 9, 69 - 71, 94, 97, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва постановив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова виготовлена в повному обсязі 08.07.2010 р.

 

Головуючий

В. А. Донець

Судді:

Д. О. Баранов

 

Д. А. Костенко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали