ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02.06.2011 р.

N К-7853/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: головуючого - судді Бутенка В. І., суддів - Лиски Т. О., Малиніна В. В., Мойсюка М. І., Штульмана І. В., при секретарі - Мацюк Т. С. (за участю позивача - ОСОБА_4 та його представника - ОСОБА_5), розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради про визнання незаконним рішення Харківської міської ради від 06.03.2006 р. N 43/06 "Про російську мову в місті Харкові", встановив:

У березні 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив визнати незаконним рішення сесії Харківської міської ради від 06.03.2006 р. N 43/06 "Про російську мову в місті Харкові", яким:

визнано російську мову у м. Харкові регіональною мовою в означенні Європейської хартії регіональних мов або мов меншин;

встановлено, що Харківська міська рада, її виконавчі органи в своїй роботі та в офіційних документах, повідомленнях, оголошеннях використовують поряд з українською (державна мова) російську мову (регіональна мова) - мови роботи, діловодства і документації (робочі мови);

враховано, що згідно із Законом УРСР "Про мови в Українській РСР" та Законом України "Про звернення громадян" громадяни мають право звертатися до будь-яких державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій українською, російською або мовою, прийнятною для сторін;

доручено виконавчим органам міської ради розробити та здійснити заходи по виконанню вимог чинного законодавства стосовно застосування регіональної мови в м. Харкові. Контроль за виконанням цього рішення покладено на постійні комісії Харківської міської ради та секретаря Харківської міської ради.

Позовні вимоги мотивував тим, що прийняте відповідачем рішення не відповідає вимогам Конституції та законам України і порушує його конституційні права та свободи, перешкоджає вільному розвитку його особистості як особи, яка користується у спілкуванні виключно українською мовою.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_4 просив задовольнити позов.

Постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 2 квітня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року це рішення скасовано і справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

В касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати зазначене судове рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення місцевого суду, задовольнивши позов.

Відповідач - Харківська міська рада, у запереченнях на цю касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість викладених у ній доводів.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та повертаючи справу на новий розгляд, апеляційний суд виходив з того, що у даному випадку судом не було дотримано встановленого статтею 171 КАС України порядку провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування.

Так, особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування регулюються ст. 171 КАС України.

Відповідно до ч. 3 цієї статті у разі відкриття провадження в адміністративній справі щодо оскарження нормативно-правового акта суд зобов'язує відповідача опублікувати оголошення про це у виданні, у якому цей акт був або мав бути офіційно оприлюднений.

Вказані дії вчиняються для того, щоб кожна заінтересована особа могла, при бажанні, вступити у справу. Такою заінтересованою особою може бути будь-хто, на кого поширює дію оскаржений нормативно-правовий акт, оскільки судове рішення може вплинути на його права, свободи чи інтереси.

Неопублікування оголошення щодо оскарження нормативно-правового акту є грубим порушенням норм процесуального права, оскільки за наслідками розгляду справи суд ухвалює рішення, яке може вплинути на права, свободи чи інтереси осіб, на яких поширює дію оскаржений нормативно-правовий акт.

З матеріалів справи видно, що позивачем оскаржується правовий акт органу місцевого самоврядування, який має нормативний характер, проте зазначені вище вимоги закону судом першої інстанції в повній мірі не виконані.

Зокрема, апеляційним судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів опублікування відповідачем оголошення про оскарження рішення Харківської міської ради від 06.03.2006 р. N 43/06 "Про російську мову в місті Харкові", незважаючи на те, що ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 листопада 2006 року було задоволено клопотання ОСОБА_4 та зобов'язано відповідача опублікувати відповідне оголошення.

Відсутні будь-які докази ознайомлення суду та сторін у справі із опублікуванням відповідачем оголошення про оскарження рішення Харківської міської ради від 06.03.2006 р. N 43/06 "Про російську мову в місті Харкові" і у протоколах судових засідань від 23 березня 2007 року, 28 січня та 15 лютого 2008 року, технічних записах судових засідань Дзержинського районного суду м. Харкова, здійснених 15 та 22 лютого, 3 та 28 березня, а також 2 квітня 2008 року.

Таким чином, при розгляді справи апеляційний суд зробив правильний висновок, що невиконання місцевим судом положеньч. 3 статті 171 КАС України є значним порушенням норм процесуального права, яке порушило право інших осіб взяти участь у справі з метою захисту своїх прав, які можуть бути порушені оскарженим рішенням та унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У зв'язку з наведеним судом апеляційної інстанції було прийнято правильне рішення про скасування постанови місцевого суду.

Однак при цьому апеляційний суд допустив помилку, повернувши справу до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.

У відповідності ізстаттями 198, 204 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції скасовує постанову чи ухвалу суду і направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо:

справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;

в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою;

судове рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглянув справу.

Колегія суддів зазначає, що з огляду на визначені статтями 195, 198 - 204 КАС України повноваження суду апеляційної інстанції та правовий зміст і призначення інституту апеляційного перегляду справи, перелік випадків, у яких апеляційний суд має право скасувати рішення місцевого суду і повернути справу на новий розгляд, є вичерпним.

Порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягали у неповному з'ясуванні обставин справи чи недотриманні особливого порядку розгляду окремих категорій адміністративних справ щодо порушення права осіб, які є суб'єктами певних правовідносин, на участь у судовому розгляді справи, не може бути підставою для направлення справи на новий розгляд, оскільки ці порушення можуть бути усунуті судом апеляційної інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції, скасувавши постанову місцевого суду, мав би розглянути з дотриманням вимог статті 171 КАС України дану справу по суті позовних вимог, а не повертати її на новий судовий розгляд.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційним судом були допущені порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

В касаційній скарзі ставиться також питання про скасування рішення апеляційного суду та зміну рішення суду першої інстанції шляхом задоволення позовних вимог, але виходячи з положеньч. 1 ст. 220, ст. 229 КАС України воно не може бути вирішено, оскільки судом апеляційної інстанції не зроблено правових висновків по суті спору і з цього приводу ним не застосовувались норми матеріального та процесуального права, не встановлювались обставини і не досліджувались докази, якими ці обставини мають обґрунтовуватись. Отже, наведене позбавляє суд касаційної інстанції можливості здійснити перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі та ухвалити рішення по суті спору.

При таких обставинах суд касаційної інстанції здійснює перевірку правильності застосування норм матеріального або процесуального права лише судом апеляційної інстанції.

За правиламич. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати таким, що відповідає вимогам закону і воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час розгляду апеляційному суду слід звернути увагу на наведене і у відповідності із вимогами закону вирішити цей спір.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 КАС України, суд ухвалив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2009 року скасувати.

Справу направити до суду апеляційної інстанції на новий судовий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали