ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

08.02.2012 р.

N 2а-14945/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі: головуючого - судді  Качура І. А., суддів: Шарпакової В. В., Келеберди В. І., при секретарі - Хрімлі К. О., за участю представників сторін: від позивача - Бєлкін Л. М.; від відповідача - ОСОБА_2 (дов. від 08.06.2011 р. N 110/0/22-11); від відповідача - ОСОБА_3 (дов. від 02.12.2011 р. N 284/0/22-11), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газета" до Міністерства соціальної політики України про визнання незаконним та нечинним наказу в частині, на підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.02.2012 року в 14 год. 01 хв. проголосив вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України, суд  встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газета" (надалі - Позивач) звернулось до суду з позовом до Міністерства соціальної політики України (надалі - Відповідач) про визнання незаконним та нечинним пункту 1 наказу Міністерства соціальної політики України від 14.07.2011 N 279 "Про затвердження форми звітності N 5-ПН "Звіт про прийнятих працівників" та інструкції щодо її заповнення" (Форма N 279).

Позивач в обґрунтування зазначає, що оскаржуваний нормативно-правовий акт не відповідає вимогам чинного законодавства України, порушує охоронювані законом права та інтереси Позивача, а відтак підлягає скасуванню. Позов просив задовольнити у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що спірний нормативно-правовий акт прийнятий з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, унаслідок чого не порушує законні права та інтереси Позивача. У задоволення позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що наказ Міністерства соціальної політики України від 14.07.2011 N 279 "Про затвердження форми звітності N 5-ПН "Звіт про прийнятих працівників" та інструкції щодо її заповнення" (Форма N 279), зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.08.2011 р. за N 946/19684.

В ході судового розгляду справи з'ясовано, що прийняття оспорюваного акта обумовлено суттєвими змінами в законодавстві у сфері регулювання правових відносин у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Зокрема з 01.01.2011 р. відповідно до підпункту другого частини 2 статті 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" на власників підприємств, установ, організацій або уповноважені ними органи, незалежно від форми власності, господарювання та виду діяльності, а також фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників (далі - роботодавці), покладено обов'язок подавати виконавчій дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відомості про прийняття на роботу працівників.

Крім того, відповідно до вищезазначених змін, роботодавці, винні у несвоєчасному поданні або неподанні відомостей про прийняття на роботу працівників, несуть адміністративну відповідальність, передбачену статтею 165 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, форма звітності N 5-ПН, яка діяла у редакції наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 N 420 "Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення", після внесених змін до законодавства, у практичній діяльності викликала складності при подачі роботодавцями таких звітів.

Так, форма та інструкція щодо її заповнення містила багато розбіжностей із чинним законодавством, а саме: - в адресній частині подачі звітності було передбачено подання звіту до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків, в той же час з 01.01.2011 р. роботодавці не реєструються у центрах зайнятості як платники страхових внесків; - строки, передбачені для подачі звіту про прийнятих працівників, не співпадають із строками, визначеними у пункті 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення", що на сьогоднішній день, з урахуванням накладення адміністративного штрафу, є важливою вимогою; - попередня редакція не передбачала подачі звіту від фізичних осіб, які використовують найману працю, в той же час вони несуть відповідальність за несвоєчасну подачу або не подачу відомостей про прийняття на роботу працівників, крім того не було враховано багато інших важливих роз'яснювальних норм, які виникають під час складання звіту.

Окрім того, доводи Позивача про відсутність у Відповідача правових підстав для прийняття оспорюваного акта є необґрунтованими, що підтверджується таким.

Відповідач діє в межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство соціальної політики України, яке затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 389/2011 (Положення N 389/2011) (далі - Положення), та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Зазначеним Положенням (Положення N 389/2011) визначено права, основні завдання Відповідача та порядок діяльності відповідно до них, порядок взаємодії з іншими органами виконавчої влади та інше.

Так, відповідно до розділів першого (Положення N 389/2011) та другого Положення (Положення N 389/2011), Відповідач є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

У своїй діяльності Відповідач керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Пунктом 5 розділу четвертого Положення (Положення N 389/2011) визначено, що Відповідач відповідно до покладених на нього завдань здійснює нормативно-правове регулювання у сферах зайнятості та трудової міграції; трудових відносин; оплати і умов праці; загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Нормативно-правові акти Відповідача підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

Рішення Відповідача, прийняті у межах його повноважень, обов'язкові до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами та місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності і громадянами.

Також слід зазначити, що питання подання відомостей про прийнятих працівників передбачено Законами України "Про зайнятість населення" (п. 4 ст. 20) та "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (абз. 2 п. 2 ч. 2 ст. 35), які є спеціальними законами та визначають відповідно правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття та правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Виходячи з меж заявленого позову, системного аналізу норм чинного законодавства України колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог, а відтак позов задоволенню не підлягає.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, суд приймає до уваги те, що Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність оспорюваного наказу, а відтак останній скасуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, 94, 160 - 165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Газета" до Міністерства соціальної політики України про визнання незаконним та нечинним наказу в частині - відмовити.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

І. А. Качур

Судді:

В. В. Шарпакова

 

В. І. Келеберда

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали