ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 19 грудня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Панталієнка П. В., суддів - Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Колесника П. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенди О. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Онопенка В. В., Охрімчук Л. І., Патрюка М. В., Пивовара В. Ф., Пилипчука П. П., Потильчака О. І., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шицького І. Б., Школярова В. Ф., Яреми А. Г., розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Зигзаг удачі - Україна" (далі - ТОВ) до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (далі - МДПІ) про визнання незаконним та скасування рішення, встановив:

У липні 2008 року ТОВ звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати незаконним та скасувати рішення МДПІ від 11 липня 2008 року N 0002572311/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4150 грн.

На обґрунтування позову послалося на те, що Порядком реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року N 614, не визначений порядок реєстрації розрахункових операцій для гральних автоматів, а відтак законне використання розрахункових книжок і книг обліку розрахункових операцій є неможливим.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 2 жовтня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2009 року, позовні вимоги задовольнив: скасував рішення МДПІ від 11 липня 2008 року N 0002572311/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Вищий адміністративний суд України постановою від 21 липня 2011 року скасував рішення судів попередніх інстанцій й ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із постановою суду касаційної інстанції, ТОВ звернулося із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування касаційним судом статті 17 Закону України від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265/95-ВР) у подібних відносинах. На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 4 серпня 2011 року, яка, на думку ТОВ, підтверджує неоднакове правозастосування.

Перевіривши наведені заявником доводи, Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

В ухвалі, наданій на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що податковим органом неправомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції, оскільки на момент здійснення перевірки був відсутній зареєстрований у Державному реєстрі РРО, який міг використовувати позивач.

Приймаючи постанову про скасування рішень судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні позову, суд касаційної інстанції у справі, що переглядається, виходив із того, що відповідно до пункту 6 додатка до постанови Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року N 121 "Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій" (далі - постанова N 121) на час проведення перевірки (25 червня 2008 року) настав термін застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) при наданні послуг із використанням гральних автоматів, а тому наявна вина позивача у незастосуванні РРО.

Висновок касаційного суду у справі, що переглядається, не відповідає правильному застосуванню ним норм матеріального права.

Так, пунктом 6 додатка до постанови N 121 встановлено термін переведення суб'єктів господарювання залежно від форм та умов їх діяльності на розрахунки із застосуванням РРО. Для суб'єктів підприємницької діяльності, які працювали у сфері грального бізнесу із використанням гральних автоматів, було встановлено термін до 31 грудня 2006 року.

Водночас згідно зі статтею 12 Закону N 265/95-ВР на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті РРО вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови N 121 на Мінпромполітики було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть зазначеним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 липня 2008 року N 430 "Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції" до Державного реєстру було включено комп'ютерно-касову систему "Фіскал", яка призначена для фіскалізації гральних автоматів, автоматизації збору, обліку і контролю даних про функціонування залів гральних автоматів.

За таких обставин до вказаної дати у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримуватися вимог Закону N 265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення їх до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру комп'ютерно-касової системи "Фіскал", тобто з 1 липня 2008 року.

У справі, що переглядається, суди встановили, що перевірку було проведено 25 червня 2008 року, тобто до дати реєстрації вищезазначеної комп'ютерно-касової системи, а відтак вина позивача у порушенні ним порядку використання РРО відсутня.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постановах від 16 травня, 6, 20 червня та 4 липня 2011 року (справи N 21-38а11 (Постанова N 21-38а11), N 21-93а11 (Постанова N 21-93а11), N 21-86а11 (Постанова N 21-86а11) та N 21-161а11).

Оскільки при вирішенні спору суд касаційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, то заява ТОВ підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України постановив:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Зигзаг удачі-Україна" задовольнити.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 21 липня 2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий

П. В. Панталієнко

Судді:

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

П. І. Колесник

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

О. В. Кривенда

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

В. В. Онопенко

 

Л. І. Охрімчук

 

М. В. Патрюк

 

В. Ф. Пивовар

 

П. П. Пилипчук

 

О. І. Потильчак

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

І. Б. Шицький

 

В. Ф. Школяров

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали