КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05.07.2011 р.

Справа N 2а-10557/10/2670

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Василенка Я. М., суддів: Кузьменка В. В., Шурка О. І., при секретарі Гоцику О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2011 (Постанова N 2а-10557/10/2670) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання незаконним та скасування розпорядження Держфінпослуг від 08.02.2005 N 3519, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.02.2005 за N 265/10545, та зобов'язання відповідача оприлюднити інформацію про це, встановив:

14.11.2010 ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції із вищезазначеним позовом.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2011 (Постанова N 2а-10557/10/2670) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеною постановою (Постанова N 2а-10557/10/2670) позивачем подана апеляційна скарга, в якій вона просить скасувати її, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.2005 Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України було прийнято розпорядження "Про затвердження Кваліфікаційних вимог до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками" N 3519, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.02.2005 за N 265/10545.

30.10.2009 позивачу був виданий диплом про закінчення Державного вищого навчального закладу "Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана" і отримання повної вищої освіти за спеціальністю "Облік і аудит".

Після отримання диплома позивач вирішила отримати свідоцтво на право займатись розрахунками відповідно до вимог статті 10 Закону України "Про страхування".

Доводи апелянта полягають у тому, що розпорядження Держфінпослуг N 3519 від 08.02.2005, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 27.02.2005 за N 265/10545, прийнято відповідачем з порушенням норм статей 19, 21, 22 Конституції України, статті 10 Закону України "Про страхування", статті 15 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", Положення про визнання іноземних документів про освіту, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України N 563 від 20.08.2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.09.2003 за N 878/8199.

Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З аналізу ч. 4 ст. 10 Закону України "Про страхування", п. 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України та затвердженого Указом Президента України N 292/2003 від 04.04.2003, п. 2.1 розділу 2, п. п. 3.1 та 3.2 розділу 3 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України "Про затвердження Кваліфікаційних вимог до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками" N 3519 від 08.02.2005, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 24.02.2005 за N 265/10545, та п. п. 1.6 та 1.7 розділу 1 Положення про навчання, перепідготовку, підвищення кваліфікації та складання екзаменів особами, які провадять діяльність на ринках фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України N 183 від 25.12.2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.01.2004 за N 122/8721, вбачається, що особа, яка бажає займатися актуарними розрахунками перш ніж отримати свідоцтво про право на зайняття актуарними розрахунками та посвідчувати їх, порядок видачі якого передбачений вищезазначеним розпорядженням N 3519, повинна скласти кваліфікаційний екзамен та отримати кваліфікаційне свідоцтво, яке видається при успішному складанні екзамену. При цьому, обов'язковою умовою для видачі свідоцтва на право займатися актуарними розрахунками та посвідчувати їх є звернення особи з відповідною заявою до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилання позивача на те, що вона отримала вищу освіту за економічним напрямом не може бути достатньою підставою вважати, що вона є суб'єктом правовідносин, у яких застосовується оскаржуване розпорядження, а також того, що оскаржуване розпорядження порушує її права та інтереси, оскільки дія розпорядження N 3519 поширюється не на всіх осіб, які отримали вищу освіту за економічним напрямом, а лише на тих, які вжили всіх необхідних заходів для отримання свідоцтва на право займатися актуарними розрахунками та посвідчувати їх.

В свою чергу, позивачем не надано ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції доказів того, що вона складала екзамени для отримання кваліфікаційного свідоцтва, як і не надано доказів того, що вона зверталась до відповідача з заявою про видачу свідоцтва на право займатися актуарними розрахунками та посвідчувати їх.

Відповідно до частини 2 статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин у яких буде застосовано цей акт.

Отже, позивачем не доведений факт застосування до неї оскаржуваного розпорядження або того, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього розпорядження, що це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Отже, апелянтом в порушення вимог ч. 1 статті 71 КАС України не надано жодних доказів на спростування правомірності оскаржуваної постанови (Постанова N 2а-10557/10/2670) суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2011 (Постанова N 2а-10557/10/2670) - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 11.07.2011.

 

Головуючий

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали