ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02.08.2011 р.

N К-21156/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів: головуючого - судді Штульман І. В., суддів - Бутенка В. І., Гашицького О. В., Малиніна В. В., Ситникова О. Ф., при секретарі - Олійник І. В. (за участю: ОСОБА_1 - представника позивача ОСОБА_2; Мартинюка В'ячеслава Юрійовича - представника відповідача Ющенка Віктора Андрійовича; ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_8, представника ОСОБА_7; Кударенка Степана Вікторовича - представника Всеукраїнського об'єднання "Свобода"), розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Президента України Ющенка Віктора Андрійовича про визнання незаконним та зобов'язання скасувати Указ Президента України від 12 жовтня 2007 року N 965/2007 "Про присвоєння ОСОБА_10 звання Герой України", за касаційними скаргами Президента України Ющенка Віктора Андрійовича, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року, встановив:

ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 05.10.2009 р. звернувся в Донецький окружний адміністративний суд з позовом до Президента України Ющенка В. А. про визнання незаконним та скасування Указу від 12.10.2007 р. N 965/2007 "Про присвоєння ОСОБА_10 звання Герой України". У позовній заяві зазначає, що відповідно до положень Конституції України відповідач наділений повноваженнями щодо нагородження громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства державними нагородами України згідно до Закону України "Про державні нагороди України", однак згаданий Указ N 965/2007 видано в порушення діючого законодавства, оскільки відсутні будь-які підстави для присвоєння ОСОБА_10 звання "Герой України". У позові відмічає, що однією із найголовніших умов отримання цієї нагороди є громадянство України, а ОСОБА_10 помер у 1950 році, не будучи громадянином України. Вважає нагородження таким, що не відповідає моральним якостям та наслідкам діяльності нагородженого як за його життя, так і в теперішній час. Позивач стверджує, що оспорюваним Указом порушено його права, оскільки він є громадянином України та за наявності відповідних підстав має право бути нагородженим однією з державних нагород України, визначених Законом України "Про державні нагороди України".

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2009 р. відмовлено в задоволені позову ОСОБА_2 до Президента України Ющенка В. А. про визнання незаконним та зобов'язання скасувати Указ Президента України від 12.10.2007 р. N 965/2007 "Про присвоєння ОСОБА_10 звання Герой України".

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю порушень будь-яких прав ОСОБА_2 у зв'язку з виданням зазначеного Указу.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 р. прийнято відмову ОСОБА_2 від позову в частині покладення на Президента України Ющенка В. А. обов'язку по скасуванню Указу Президента України від 12.10.2007 р. N 965/2007 "Про присвоєння ОСОБА_10 звання Герой України". Закрито провадження в адміністративній справі N 2а-16337/09/0570 в частині позовних вимог про зобов'язання Президента України Ющенка В. А. скасувати Указ Президента України від 12.10.2007 р. N 965/2007 "Про присвоєння ОСОБА_10 звання Герой України".

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 р. скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2009 р. у справі N 2а-16337/09/0570 за позовом ОСОБА_2 до Президента України Ющенка В. А. про визнання незаконним та зобов'язання скасувати Указ Президента України від 12.10.2007 р. N 965/2007 "Про присвоєння ОСОБА_10 звання Герой України".

Задоволено позов ОСОБА_2 до Президента України Ющенка В. А. про визнання незаконним Указу Президента України від 12.10.2007 р. N 965/2007 "Про присвоєння ОСОБА_10 звання Герой України". Визнано незаконним Указ Президента України від 12.10.2007 р. N 965/2007 "Про присвоєння ОСОБА_10 звання Герой України". Стягнуто на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в сумі 5,10 грн.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Президент України Ющенко Віктор Андрійович, а також ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, кожен окремо, звернулися до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 р. Разом з тим, Ющенко Віктор Андрійович, ОСОБА_3, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 просять суд касаційної інстанції залишити в силі рішення суду першої інстанції, а ОСОБА_6 - закрити провадження у справі.

При цьому, Ющенко Віктор Андрійович у поданій касаційній скарзі вказує на те, що:

1) оспорюваний Указ від 12.10.2007 р. N 965/2007 "Про присвоєння ОСОБА_10 звання Герой України" було видано ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з грубим порушенням положень чинного законодавства України, необґрунтована та ухвалена за позовом особи, права якої не порушено внаслідок видання зазначеного Указу;

3) розгляд справи здійснений з порушення правил територіальної підсудності, в порушення приписів ч. 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України;

4) мало місце порушення вимог чинного законодавства в частині об'єктивності рішення, внаслідок ухвалення постанови без дослідження юридичної позиції Президента України - відповідача по справі;

5) рішення апеляційного суду має негативний вплив на його права, передбачені ст. ст. 297, 299 Цивільного кодексу України, оскільки Президент України є гарантом додержання Конституції України, прав та свобод людини і громадянина, а тому не має права порушувати Конституцію та закони України.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилається на порушення Донецьким апеляційним адміністративним судом у зв'язку з прийняттям постанови від 21.04.2010 р. його прав та обов'язків, як сина та спадкоємця ОСОБА_10. Підставами для скасування зазначеної постанови визначає прийняття її із грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, які полягають в наступному:

1) зазначений акт Глави держави стосувався окремої фізичної особи - ОСОБА_10 і був розрахований на персональне (індивідуальне) застосування, а отже не стосується прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів інших осіб (в тому числі позивача);

2) обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили (а саме постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2009 р. у справі N 2-а-25336/08/0570 за позовом ОСОБА_1 до Президента України, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12.05.2009 р.), мають преюдиційне значення в розумінні положень ч. 1 ст. 72 КАС України, яке полягає у тому, що судовими рішеннями вирішено Указ Президента України від 12.10.2007 р. N 965/2007 "Про присвоєння ОСОБА_10 звання Герой України" вважати таким, що стосується лише прав та інтересів ОСОБА_10, а тому вважає порушеними судом у даній справі норми процесуального права;

3) судом апеляційної інстанції допущено порушення приписів ст. 171 КАС України в частині обраного позивачем та прийнятого судом способу відновлення його порушеного права, окресленого п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, зокрема, судом визнано незаконним Указ Президента України, який є актом індивідуальної дії, у той час коли це притаманно виключно нормативно-правовим актам;

4) порушення норм матеріального права також полягає у невідповідності висновків суду положенням ст. ст. 5, 6 Закону України "Про державні нагороди України", за приписами яких нагородження державними нагородами може бути проведено посмертно. Відтак, нагородження державною нагородою України, в тому числі і званням Герой України, може бути застосовано до осіб, які не є громадянами України - внаслідок смерті.

ОСОБА_9 у касаційній скарзі вказує на те, що визнання судом незаконним спірного Указу Президента України позбавило його права на вшанування ОСОБА_10, як Героя України і видатної особистості, заслуги якої перед Україною визнано на державному рівні. Незаконність рішення суду апеляційної інстанції ОСОБА_9 доводить відсутністю обставин, які б підтверджували порушення оспорюваним Указом прав, свобод та інтересів позивача, внаслідок чого рішення суду є необґрунтованим і немотивованим, таким що порушує норми матеріального та процесуального права. Посилаючись на приписи ч. 3 ст. 5 Закону України "Про державні нагороди України", яка передбачає можливість нагородження посмертно, ОСОБА_9 спростовує висновок суду про наявність у нагороджуваної особи правового статусу, оскільки правовий статус є ознакою тільки живої особи, а не померлої. Вважає порушеним порядок позбавлення державних нагород, передбачений ст. 16 Закону України "Про державні нагороди України", з огляду на відсутність підстав та порушення порядку такого позбавлення.

У касаційній скарзі, поданій представником ОСОБА_3, ОСОБА_11, на обґрунтування незаконності рішення суду апеляційної інстанції наводяться наступні доводи:

1) оспорюваний Указ Президента України є актом індивідуальної дії, не порушує прав та законних інтересів позивача, який не є ні родичем ОСОБА_10, ні особою, яку зачіпають наслідки (правового та соціального характеру) нагородження ОСОБА_10. Як наслідок цього вважає помилковим висновок суду про те, що право позивача у даному випадку порушено;

2) судом допущено неправильне тлумачення процесуальних норм, які регулюють право звернення до суду із позовом про захист порушеного права (об'єкт судового захисту);

3) судом допущено процесуальне порушення щодо не залучення до участі у справі сина ОСОБА_10, у розпорядженні якого повинні находитись відповідні документи і сама нагорода, як сімейна реліквія, а також вважає неналежним відповідачем у справі Віктора Андрійовича Ющенка, оскільки на момент її розгляду повноважним Президентом України є Віктор Федорович Янукович;

4) судом допущено процесуальне порушення щодо прийняття часткової відмови позивача від позову, що відбулася на стадії апеляційного провадження, із посиланням на приписи ст. 51 КАС України, яка передбачає право на відмову від адміністративного позову в цілому, а не його частини.

У своїй касаційній скарзі ОСОБА_5 - засновник і головний редактор друкованого засобу масової інформації "Правдошукач", - посилаючись на неможливість виконання Програми друкованого засобу масової інформації "Правдошукач" на 2010 рік, якою передбачалось підготовка до друку публікації під назвою "ОСОБА_10 - дійсний Герой України", присвяченої річниці нагородження ОСОБА_10 званням Герой України, доводить порушення своїх інтересів та прав внаслідок визнання незаконним Указу Президента України. Підставами наведених порушень визначає норми ст. 26 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні" (в частині обов'язку журналіста подати для публікації об'єктивну та достовірну інформацію) та ст. 5 Закону України "Про інформацію". Доводами касаційної скарги, серед іншого, ОСОБА_5 визначає незаконне позбавлення ОСОБА_10 звання Герой України судовим рішенням, оскільки, на його думку, такі повноваження має виключно Президент України; можливість набуття українського громадянства задовго до 1991 року (зокрема, у 1918 році, за часів життя ОСОБА_10); порушення судом норм процесуального права, визначених ч. 1 ст. 71, ч. ч. 4 та 5 ст. 11 та ч. 1 ст. 81, ч. 3 ст. 9 КАС України. ОСОБА_5 вважає також, що при апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального права, а саме: ст. ст. 19, 58 та п. 25 ст. 106 Конституції України, ст. 16 Закону України "Про державні нагороди України", п. 6 Статуту звання Герой України, який є чинним нормативно-правовим актом, затвердженим Указом Президента України від 02.12.2002 р. N 1114/2002, на підставі ст. ст. 2, 4, 5 Закону України "Про державні нагороди України", ст. 1 Закону України "Про громадянство України" і ст. 25 Цивільного кодексу України.

В судовому засіданні ОСОБА_5 касаційні вимоги змінив та просив закрити провадження у справі з мотивів того, що даний спір відноситься до юрисдикції цивільного суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить суд скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2010 р. і закрити провадження у справі, посилаючись на ч. 1 ст. 228 КАС України. ОСОБА_6 доводить, що суд, який здійснив апеляційний перегляд, є неповноважним внаслідок того, що Указ Президента України N 965/2007 є нормативно-правовим актом, а отже, відповідно до ч. 3 ст. 19 КАС України, справа підсудна виключно Окружному адміністративному суду міста Києва. Посилається також на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ч. 1 ст. 9 Закону України "Про правонаступництво України", відповідно до якої всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Загальновідомим, на його думку, є факт народження ОСОБА_10 у місті Львові та факт його постійного проживання до моменту загибелі на території Львівської області, яка була створена відповідно до Указу Президії Верховної Ради УРСР "Про утворення Львівської, Дрогобицької, Волинської, Станіславської, Тернопільської і Рівненської областей у складі УРСР" від 27.11.39 р. Таким чином, ОСОБА_6 доводить, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" та ч. 1 ст. 9 Закону України "Про правонаступництво України", ОСОБА_10 мав би право на громадянство України, якби не загинув у 1950 році, а також, що оспорюваний Указ не стосується позивача у справі, не стосується особисто й ОСОБА_10, оскільки не створював і не міг створювати для нього певних благ чи виражати певні його інтереси, а стосувався всього суспільства, створюючи певні ідеологічні орієнтири, утверджуючи певні соціальні цінності, розставляючи пріоритети, встановлюючи певні морально-етичні норми. Саме це, на його думку, доводить нормативний характер Указу. Крім наведеного, ОСОБА_6 вбачає процесуальні порушення в тому, що апеляційний перегляд справи здійснений за участю неналежного відповідача, а також на майбутнє для позивача (нагородження ОСОБА_10 відбулося посмертно, а позивач живий, і тому йому в принципі не могло бути присвоєно звання Герой України посмертно), а захист від можливого порушення прав та законних інтересів у майбутньому законодавством не передбачено.

Відповідними ухвалами Вищого адміністративного суду України відкриті касаційні провадження за касаційними скаргами Президента України Ющенка Віктора Андрійовича, а також ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, які об'єднані в одне провадження.

До касаційної скарги ОСОБА_3 приєдналися Всеукраїнське об'єднання "Свобода", а також ОСОБА_12 і ОСОБА_13.

Заслухавши суддю-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг та заперечення на них, а також заяв про приєднання до касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі 1 не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були доведені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Матеріалами справи встановлено, що 12.10.2007 р. Президент України Ющенко Віктор Андрійович видав оспорюваний Указ N 965/2007, яким за визначний особистий внесок у національно-визвольну боротьбу за свободу і незалежність України та з нагоди 100-річчя від дня народження і 65-ї річниці створення Української повстанської армії присвоїв звання Герой України з удостоєнням ордена Держави ОСОБА_8 - головному командирові Української повстанської армії у 1942 - 1950 роках, генерал-хорунжому (посмертно). Вказаний Указ оприлюднений на офіційному веб-сайті Президента України у Всесвітній інформаційній мережі "Інтернет".

Відповідно до преамбули Закону України "Про державні нагороди України" від 16.03.2000 р. N 1549-III цей Закон відповідно до Конституції України встановлює державні нагороди України для відзначення громадян за особисті заслуги перед Україною.

Державні нагороди України є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у розвитку економіки, науки, культури, соціальної сфери, захисті Вітчизни, охороні конституційних прав і свобод людини, державному будівництві та громадській діяльності, за інші заслуги перед Україною. Державні нагороди встановлюються виключно законами України (ст. 1 Закону України "Про державні нагороди України").

Згідно ст. 2 Закону України "Про державні нагороди України" законодавство про державні нагороди складається з Конституції України, цього Закону та указів Президента України, що видаються відповідно до нього.

Статтею 3 Закону України "Про державні нагороди України" визначені види державних нагород до яких входить і звання Герой України.

Відповідно до ст. 4 Закону N 1549-III Президент України затверджує: статут - для звання Герой України та кожного ордену; положення - для інших державних нагород.

Статути і положення про державні нагороди визначають підстави для нагородження, містять опис державної нагороди, а також встановлюють порядок нагородження, вручення, носіння державних нагород та інші правила.

Статут звання Герой України затверджений Указом Президента України N 1114/2002 від 02.12.2002 р.

Згідно ч. ч. 1, 2, 3 ст. 5 вказаного Закону державними нагородами можуть бути нагороджені громадяни України, іноземці та особи без громадянства. Нагородження державними нагородами провадиться Указом Президента України. Нагородженому вручається державна нагорода та документ, що посвідчує нагородження нею. Нагородження державними нагородами може бути проведено посмертно.

Частинами 1 і 2 ст. 6 Закону України "Про державні нагороди України" передбачено, що вищим ступенем відзнаки в Україні є звання Герой України. Звання Герой України присвоюється громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або визначного трудового досягнення.

Законом України "Про громадянство України" від 18.01.2001 р. N 2235-III передбачено, що цей Закон відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення - як зазначено у преамбулі вказаного Закону.

Статтею 1 Закону України "Про громадянство України" визначено, що термін "громадянин України" в цьому Законі вживається в такому значенні - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Визнаючи незаконним Указ Президента України від 12.10.2007 р. N 965/2007, апеляційний суд встановив, що ОСОБА_10, який загинув в 1950 році, не був громадянином України відповідно до чинного законодавства і тому йому не може бути присвоєно звання "Герой України", а можливість посмертного присвоєння зазначеного звання існує у випадку, якщо на день смерті особа мала статус громадянина України. Жодного документу, із передбачених ст. 5 Закону N 2235-III, що підтверджував би громадянство України нагородженої особи ОСОБА_10, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій ніхто не надав.

Пунктом 1 розділу першого Статуту передбачено, що звання Герой України присвоюється громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або визначних трудових досягнень.

Звання Герой України не присвоюється за заслуги, які мали місце в минулому і не пов'язані зі становленням та розвитком незалежної України (пункт 7 розділу першого зазначеного Статуту).

Співставлення підстав нагородження, визначених ст. 6 Закону N 1549-III, пунктів 1 і 7 Статуту та преамбули Указу від 12.10.2007 р. N 965/2007 "Про присвоєння ОСОБА_10 звання Герой України" доводить невідповідність прийняття даного Указу. Ця відповідність полягає у тому, що підставою нагородження є здійснення геройського вчинку або визначних трудових досягнень, пов'язаних зі становленням та розвитком незалежної України. Однак, в якості підстави прийняття оспорюваного Указу зазначено визначний особистий внесок ОСОБА_10 у національно-визвольну боротьбу за свободу і незалежність України, тобто заслуги, які мали місце в минулому, що прямо заборонено Законом і Статутом.

Згідно обставин справи між особами, які беруть участь у її розгляді, виник спір щодо законності Указу, виданого Президентом України про присвоєння звання Герой України, тобто його відповідності законодавчим нормам. При цьому компетенція Президента України щодо видачі зазначеного Указу не оскаржується.

За видами нагород Законом N 1549-III визначений вищий ступінь відзнаки в Україні - це звання Герой України. Стаття 6 Закону України "Про державні нагороди України" встановлює підстави та умови присвоєння вказаної державної нагороди: звання Герой України присвоюється громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку або визначного трудового досягнення. Відповідно до змісту наведеної норми закону визначене коло осіб, яким може бути присвоєне звання Герой України, і чітко зазначено, що лише громадянам України може присвоюватися це звання. Аналогічна норма затверджена також і в Статуті звання Герой України.

Як вже зазначалося, питання щодо громадянства України регулюються Конституцією України, спеціальним Законом України "Про громадянство України" та іншими законодавчими актами.

Стаття 3 Закону України "Про громадянство України" встановлює підстави належності до громадянства України, а саме: громадянами України являються: 1) усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; 2) особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року) проживали в Україні і не були громадянами інших держав; 3) особи, які прибули в Україну на постійне проживання після 13 листопада 1991 року яким у паспорті громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року органами внутрішніх справ України внесено напис "громадянин України", та діти таких осіб, які прибули разом із батьками в Україну і на момент прибуття в Україну не досягли повноліття, якщо зазначені особи подали заяви про оформлення належності до громадянства України; 4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України. Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року, а у пункті 3, з моменту внесення відмітки про громадянство України.

Згідно вказаної законодавчої норми, набуття громадянства України встановлене з відповідної дати - 24 серпня 1991 року, а тому особи, які померли до вказаної дати, не можуть бути громадянами України. Загальновідомо, що ОСОБА_10 помер у 1950 році, тобто задовго до вказаної у Законі дати про підстави та строки набуття громадянства України.

Згідност. 2 і ст. 17 КАС України до повноважень адміністративних судів відносяться спори щодо перевірки законності актів Президента. Суд відповідно вимог Кодексу адміністративного судочинства України перевіряє відповідність спірногоУказу Президента законодавчим нормам, які регулюють питання щодо призначення нагород. В даному випадку це стосується удостоєння вищої нагороди України - Героя України. При цьому колегія суддів наголошує, що судами не надається оцінка діяльності ОСОБА_10 та його заслуг, оскільки це не відноситься до повноважень суду.

Виходячи з наведених законодавчих норм та встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що Указ Президента України "Про присвоєння ОСОБА_10 звання Герой України" прийнятий з порушенням ст. 6 Закону України "Про державні нагороди України", тобто з порушенням норм матеріального права, що являється підставою для його скасування.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відносно посилань всіх авторів касаційних скарг на деякі порушення норм процесуального права, які, на їх думку, призвели до неправильного вирішення даного спору, то колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає їх несуттєвими і такими, що в будь якому разі не могли вплинути на результат розгляду справи.

При цьому колегія суддів виходить з положень ч. 2 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій зазначено, що не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесено обґрунтоване рішення, яке постановлено з дотримання норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:

Касаційні скарги Президента України Ющенка Віктора Андрійовича, ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_6, а також касаційну скаргу ОСОБА_3 до якої приєдналися ОСОБА_12, ОСОБА_13 та Всеукраїнське об'єднання "Свобода", - залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2010 року - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Судді:

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали