Додаткова копія: Про визнання незаконним затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постанови N 1171 від 31.03.2015

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

11.06.2018 р.

Справа N 826/22766/15

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого, судді: Кучми А. Ю., суддів: Аліменка В. О., Безименної Н. В., за участю секретаря - Тищенко Н. В., розглянувши за відсутності осіб, які беруть участь в справі, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ст. 229 КАС України ( N 2747-IV) у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 (Рішення N 826/22766/15) (м. Київ, час - 14:40, дата складання повного тексту відсутня) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - ОСОБА_3 про визнання незаконною, нечинною з моменту прийняття та скасування в частині постанови, встановила:

ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, третя особа - ОСОБА_3 (з урахуванням заяви від 02.11.2015 про уточнення позовних вимог) про визнання незаконним затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови N 1171 від 31.03.2015 (Постанова N 1171) (регуляторного акта з встановлення тарифу на теплопостачання для населення), без попереднього оприлюднення проекту цього регуляторного акта та аналізу регуляторного впливу означеного регуляторного акта; визнання незаконним затвердження постановою N 1171 від 31.03.2015 тарифу на теплопостачання для населення, з приростом цього тарифу, що в десятки, сотні (по різним категоріям споживачів) перевищує приріст доходів населення України за аналогічний період; визнання незаконною, нечинною з моменту прийняття та скасувати постанову N 1171 від 31.03.2015.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 (Рішення N 826/22766/15) у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4, ОСОБА_5 відмовлено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, закрити провадження у справі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідач діяв не на підставі, у спосіб та в межах повноважень встановлених законом, відповідач не відноситься до жодної гілки влади і не має повноважень видавати нормативно правові акти.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення законодавства і прав споживачів затвердив тарифи на послуги з теплопостачання з приростом цього тарифу, що перевищує в десятки разів приріст доходів населення України.

Позиція відповідача обґрунтована тим, що постанова НКРЕКП від 31.03.2015 за N 1171 (Постанова N 1171) прийнята в межах повноважень, визначених Законом України "Про природні монополії", Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Указу Президента України від 10.09.2014 N 715 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (Положення N 715/2014) та у спосіб, визначений законодавством України.

Особи, які беруть участь в справі в судове засідання не з'явилися, про дату та час слухання справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині.

Згідно з ст. 317 КАС України ( N 2747-IV), за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31.03.2015 N 1171 (Постанова N 1171), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.04.2015 за N 433/26878 відповідно до статей 5, 6 Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 N 715 (Положення N 715/2014), Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 N 869 (Постанова N 869) (зі змінами), розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.02.2015 N 129-р "Про схвалення проекту Листа про наміри Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду та проекту Меморандуму про економічну та фінансову політику" (Розпорядження N 129-р) та з урахуванням листа Міністерства фінансів України від 28.02.2015 N 31-12240-03/6404 і положень Меморандуму про економічну та фінансову політику (Лист про наміри від 27.02.2015 N 3080/0/2-15 Уряду України і Національного банку України до Міжнародного валютного фонду) Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг встановлено тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню такими суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг.

31.03.2015 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг винесено постанову N 1101 від 09.06.2016 "Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг" (Постанова N 1101).

Позивачі, не погоджуючись з порядком прийняття постанови НКРЕКП від 31.03.2015 N 1171 (Постанова N 1171), звернулись з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов до висновку, що під час судового розгляду справи ним не виявлено правових підстав для визнання постанов НКРЕКП такими, що суперечать вимогам законодавства, чинного на день їх прийняття.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Органом державного регулювання у сфері комунальних послуг, відповідно до ч. 1 ст. 2 Законом України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Законом України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" визначено порядок організації діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та її завдання.

Комісії підпорядковуються Президенту України, підзвітні Верховній Раді України та діють на підставі положень, що затверджуються Президентом України.

Указом Президента України від 10.09.2014 N 715/2014 (Положення N 715/2014) на виконання Закону України "Про природні монополії", "Про електроенергетику", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до пункту 3 (Положення N 715/2014) якого, основними завданнями НКРЕКП, зокрема, є державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на суміжних ринках, у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, на ринках природного газу, нафтового (попутного) газу, газу (метану) вугільних родовищ та газу сланцевих товщ, нафти та нафтопродуктів, а також перероблення та захоронення побутових відходів; забезпечення проведення цінової і тарифної політики у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, у нафтогазовому комплексі, сприяння впровадженню стимулюючих методів регулювання цін.

Відповідно до п. 7 Положення N 715/2014 (Положення N 715/2014) НКРЕКП установлює: тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; тарифи на комунальні послуги для суб'єктів природних монополій та суб'єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП.

НКРЕКП для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати з питань, що належать до компетенції НКРЕКП, нормативно-правові акти.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що відповідач для забезпечення виконання покладених на нього завдань і функцій, у тому числі по встановленню тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, має право приймати нормативно - правові акти (постанови) з питань, що належать до компетенції останнього.

Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 N 869 (Постанова N 869).

Перегляд установлених тарифів на теплову енергію може бути здійснений НКРЕКП у разі зміни тарифів обсягу окремих витрат пов'язаних із провадженням ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та інших обставин, що значено впливають на їх величину.

Постановою НКРЕКП від 03.03.2015 N 584 "Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води)" (Постанова N 584), прийнятою в межах повноважень НКРЕКП та на виконання вимог чинного законодавства, граничний рівень ціни на природний газ для виробництва теплової енергії для потреб населення збільшено на 128,7 % і встановлено на рівні 2994,30 грн./тис. куб. м (з урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для суб'єктів господарювання усіх форм власності, який справляється у розмірі 2 відсотків, тарифів на послуги з транспортування, розподілу і постачання природного газу за регульованим тарифом), а також відповідними постановами НКРЕКП з квітня 2015 року підвищена вартість виробництва теплової енергії ТЕЦ, ТЕС, АЕС для потреб населення з урахуванням вказаних цін на природний газ. В зв'язку з цим здійснено перегляд тарифів на теплову енергію для потреб населення, шляхом коригування лише паливної складової діючих тарифів, витрат на електроенергію, собівартості виробництва теплової енергії ТЕЦ, ТЕС, КГУ, АЕС.

Фактично мало місце збільшення складових собівартості тарифів на теплову енергію, що мало наслідком перегляд установлених тарифів на теплову енергію та як наслідок прийняття постанови НКРЕКП від 31.03.2015 N 1171 (Постанова N 1171).

Судом першої інстанції зазначено, що доводи позивачів про порушення НКРЕКП, принципів державного регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, визначених статтею 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є необґрунтованими, оскільки принцип державного регулювання як гарантування соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальних послуг та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги НКРЕКП не заперечується, а покладається на Кабінет Міністрів України.

При цьому, НКРЕКП не є органом, що встановлює та забезпечує визначення політичних гарантій належного соціального захисту, такі функції в силу положень статті 116 Конституції України відносяться до компетенції Кабінету Міністрів України, тому доводи позивачів про порушення відповідачем принципу гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, передбаченого Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (Закон N 2189-VIII) є необґрунтованими.

Апелянтом зазначено, що згідно ст. 116 Конституції України на Кабінет Міністрів України покладено повноваження регулювання цін/тарифів у державі, при цьому відповідач не орган державної влади.

Положення Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" та Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (Закон N 1540-VIII) спростовують твердження апелянта про відсутність у відповідача повноваження на встановлення тарифів для суб'єктів природних монополій та інших суб'єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.

При цьому, посилання апелянта щодо втручання відповідача в повноваження Кабінет Міністрів України, що в свою чергу є підставою для визнання протиправною і нечинною постанови НКРЕКП, не підтверджується будь-яким належним доказом, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги в цій частині.

Апелянтом зазначено, що відповідача не віднесено до жодної з гілок влади, та відповідно відсутні повноваження видавати нормативно-правові акти.

Разом із тим, з аналізу Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (Закон N 1540-VIII) вбачається, що відповідач є постійно діючим, незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контролю за діяльністю суб'єктів господарювання у сфері енергетики та комунальних послуг, та який наділений повноваженнями для забезпечення виконання своїх функцій виносити відповідні постанови.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оцінивши надані позивачами та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, врахувавши позицію третьої особи у даній справі, щодо правомірності рішень відповідача, їх відповідність вимогам законодавства, тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги третьої особи не спростовують висновки суду першої інстанції та не можуть бути підставами для її скасування, позивачем не наведено обставин наявності протиправних дій з боку відповідача, порушення ним норм чинного законодавства при виконанні своїх функцій.

Разом із тим, 11.06.2018 до Київського апеляційного адміністративного суду надійшло повідомлення від ОСОБА_7 стосовно того, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 238 КАС України ( N 2747-IV), суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб'єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині, що стосується одного із позивачів - ОСОБА_4 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 238 КАС України ( N 2747-IV).

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині.

Керуючись ст. ст. 242 ( N 2747-IV), 243 ( N 2747-IV), 251 ( N 2747-IV), 308 ( N 2747-IV), 310 ( N 2747-IV), 315 ( N 2747-IV), 317 ( N 2747-IV), 321 ( N 2747-IV), 322 ( N 2747-IV), 325 ( N 2747-IV), 328 ( N 2747-IV), 329 Кодексу адміністративного судочинства України ( N 2747-IV), колегія суддів, постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 (Рішення N 826/22766/15) - скасувати в частині, що стосується позовних вимог ОСОБА_4, та прийняти в цій частині нове рішення, яким провадження у справі закрити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2018 (Рішення N 826/22766/15) залишити без змін.

Постанова набирає законної з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. ст. 328 ( N 2747-IV), 329 КАС України ( N 2747-IV).

Повний текст постанови виготовлено 18.06.2018.

 

Головуючий, суддя

А. Ю. Кучма

Судді:

В. О. Аліменко

 

Н. В. Безименна




 
 
Copyright © 2003-2019 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали