ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 18 січня 2011 року

Вищий адміністративний суд України у складі: Розваляєвої Т. С. (доповідача, головуючого), Головчук С. В., Сороки М. О., Рецебуринського Ю. Й., Черпака Ю. К. (суддів), секретаря судового засідання Фурдичка Б. М., за участю: представників позивача - Я., П., К., Т., представника відповідача - Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Уманської ліги підприємців до Верховної Ради України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, встановив:

У жовтні 2010 р. Уманська ліга підприємців звернулася в суд з позовною заявою, в якій просила визнати незаконними дії Верховної Ради України з прийняття до реєстрації 7 липня 2010 р. за N 6673 проекту закону про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", прийняття його за основу і схвалення у цілому 8 липня 2010 р.; зобов'язати Верховну Раду України зупинити дію вказаного акта та провести відкриті обговорення питань, пов'язаних із його застосуванням, з метою надання позивачем зауважень та пропозицій як суб'єктами підприємницької діяльності, відносно яких ця норма застосовується.

27 грудня 2010 р. позивач змінив позовні вимоги. Просив визнати неправомірними дії Верховної Ради України щодо порушення закону в частині здійснення передбачених законом регуляторних дій при прийнятті до реєстрації 7 липня 2010 р. за N 6673 проект закону про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", прийняття його за основу і схвалення у цілому 8 липня 2010 р.; зобов'язати Верховну Раду України прийняти Закон "Про визнання таким, що втратила чинність, частина 2 Закону України про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо внесення змін до підпункту 4 п. 8 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня його прийняття; захистити його право, визначене статтями 36, 57 Конституції України, шляхом заборони відповідачу примушувати позивача брати участь у діяльності неприбуткової самоврядної організації - Пенсійний фонд.

Уманська ліга підприємців вимоги мотивувала тим, що згідно із ст. 1 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" Верховна Рада України є регуляторним органом, здійснює регуляторну діяльність, спрямовану на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів. Всупереч цим вимогам відповідач при розгляді проекту закону України про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не здійснив відстеження його результативності, не переглянув цей акт за принципами державної регуляторної політики, не зробив оцінку стану впровадження цього регуляторного акта, не провів аналіз регуляторного впливу цього акта на забезпечення прав та інтересів суб'єктів господарювання, громадян. Вважає, що вона, як суб'єкт господарювання, відповідно до ст. 6 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" має право подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю. Верховна Рада України, здійснюючи державну регуляторну політику шляхом розгляду зазначеного проекту закону, не забезпечила дотримання таких прав позивача, чим порушила закріплений ст. 4 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" принцип прозорості тії врахування громадської думки. За таких обставин зазначає, що Верховна Рада України, приймаючи спірний законопроект до свого розгляду, а потім - і в цілому, діяла неправомірно. В результаті прийняття змін до зазначених законів членів Уманської ліги підприємців змушують вступати до Пенсійного фонду України, чим порушується право особи, визначене ст. 36 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути примушений до вступу в будь-яке об'єднання громадян.

В письмових запереченнях Верховна Рада України позов не визнала, просила в його задоволенні відмовити. Зазначила, що Верховна Рада України є колегіальним представницьким органом державної влади, що здійснює законодавчу владу в державі. Відповідно до ст. 93 Конституції України Президент України, народні депутати України, Кабінет Міністрів України можуть подавати до Верховної Ради України законопроекти з будь-якого питання, крім тих законопроектів, які відповідно до Конституції України можуть вноситися спеціально визначеними нею суб'єктами права законодавчої ініціативи. Отже, Верховна Рада України, як орган законодавчої влади, не є суб'єктом законодавчої ініціативи. Тобто позивач не вправі вимагати зобов'язати Верховну Раду України прийняти закон, оскільки це є втручанням у діяльність органу законодавчої влади та обмеженням його конституційних повноважень. Своїми законодавчими діями Верховна Рада України не здійснювала владних управлінських функцій щодо позивача, тобто між сторонами відсутній спір, який потребує вирішення в суді адміністративної юрисдикції.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали. Пояснили, що відповідно до висновків, викладених в Рішенні Конституційного Суду України від 20 березня 2002 р. N 5-рп/2002 у справі N 1-15/2002, законами про бюджет не можуть скасовуватися чи змінюватися положення інших законів. В розглядуваному випадку зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" внесли зміни в Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". При цьому в частині змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не було висновків Комітету з питань бюджету Верховної Ради України та юридичного відділу. Зазначили, що в процесі підготовки до розгляду законопроекту, а саме: в період розгляду цього законопроекту в комітетах, а також безпосередньо народними депутатами, - Верховна Рада України виконує владну управлінську функцію, що дає підстави для розгляду цього спору судом адміністративної юрисдикції. В процесі підготовки до розгляду законопроекту Верховна Рада України не виконала свої функції регуляторного органу, порушивши вимоги статей 90 - 94 Закону України "Про Регламент Верховної Ради України". Відповідач не проаналізував регуляторний вплив змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на рівень життя підприємців в м. Умані та в Черкаській області. Реальна кількість народних депутатів, які брали безпосередню участь у голосуванні за цей законопроект, не відповідає кількості, зазначеній в результатах голосування. Вважають такі дії Верховної Ради України неправомірними. Зазначають, що належним способом поновлення їх порушеного права є заявлені вимоги про зобов'язання Верховної Ради України прийняти Закон "Про визнання таким, що втратила чинність, частина 2 Закону України про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо внесення змін до підпункту 4 п. 8 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня його прийняття та про захист права позивача, визначене статтями 36, 57 Конституції України, шляхом заборони відповідачу примушувати членів Уманської ліги підприємців брати участь у діяльності неприбуткової самоврядної організації - Пенсійного фонду України.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що позивач не довів порушення його прав у сфері публічно-правових відносин, тобто цей спір не може бути предметом розгляду судом адміністративної юрисдикції.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке.

7 липня 2010 р. відповідно до ст. 93 Конституції України Кабінетом Міністрів України в порядку законодавчої ініціативи для розгляду Верховною Радою України подано проект закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". 8 липня 2010 р. після розгляду законопроекту Верховна Рада України в першому читанні прийняла Закон України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який підписаний Президентом України і набрав чинності 17 липня 2010 р.

Зміст заявлених Уманською лігою підприємців вимог зводиться до визнання неправомірними дій Верховної Ради України при реєстрації 7 липня 2010 р. за N 6673 проекту закону України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", прийнятті його в цілому 8 липня 2010 р., оскільки, на думку позивача, при здійсненні законодавчої процедури щодо вказаного законопроекту не дотримано вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а також порушено саму процедуру прийняття закону, визначену в Законі України "Про Регламент Верховної Ради України".

Статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У контексті з положеннями ч. 1 ст. 6 КАС України, яка передбачає право на судовий захист, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Між тим, позивач не надав суду доказів того, що діями відповідача порушені його права, свободи чи інтереси в публічно-правових відносинах, та не довів, що дії Верховної Ради України безпосередньо зачіпають його права.

Статтею 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. До повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, прийняття законів (п. 3 ст. 85 Конституції України).

У Рішенні Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 р. N 17-рп/2002 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статей 75, 82, 84, 91, 104 Конституції України (щодо повноважності Верховної Ради України) зазначено, що Верховна Рада України визначена в ст. 75 Конституції України парламентом - єдиним органом законодавчої влади в Україні. Як орган державної влади Верховна Рада України є колегіальним органом, який складають 450 народних депутатів України. Повноваження Верховної Ради України реалізуються спільною діяльністю народних депутатів України на засіданнях Верховної Ради України під час її сесій. Визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони. Верховна Рада України здійснює законодавчу владу самостійно, без участі інших органів.

Відповідно до розділу IV Регламенту Верховної Ради України стадіями законодавчої процедури є: вияв законодавчої ініціативи, реєстрація законопроекту, розгляд законопроекту, прийняття закону, його підписання і оприлюднення.

Згідно зі ст. 102 Регламенту Верховної Ради України законопроекти розглядаються і приймаються Верховною Радою України, як правило, за процедурою трьох читань, яка включає: 1) перше читання - обговорення основних принципів, положень, критеріїв, структури законопроекту та прийняття його за основу; 2) друге читання - постатейне обговорення і прийняття законопроекту в другому читанні; 3) третє читання - прийняття законопроекту, який потребує доопрацювання та узгодження, в цілому. При цьому, як передбачено ч. 2 ст. 114 Регламенту Верховної Ради України, Верховна Рада після прийняття законопроекту за основу може прийняти рішення про прийняття законопроекту в цілому, за умови дотримання вимог цього Регламенту (ч. 4 ст. 102).

Відповідно до ч. 4 ст. 102 Регламенту за рішенням Верховної Ради України допускається остаточне прийняття законопроекту (крім проектів кодексів і законопроектів, які містять понад 100 статей, пунктів) відразу після першого чи другого читання, якщо законопроект визнано таким, що не потребує доопрацювання, та якщо не надійшло зауважень щодо його змісту від народних депутатів, інших суб'єктів права законодавчої ініціативи, юридичного чи експертного підрозділів Апарату Верховної Ради.

Таким чином, позивач оскаржив законність окремих стадій законодавчого процесу, здійснення яких віднесено до виключної компетенції Верховної Ради України, яка при цьому реалізує свою нормотворчу функцію, а не владні управлінські функції, тобто фактично Уманська ліга підприємців не погоджується з юридичною силою прийнятого Закону.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Щодо доводів позивача про порушення процедури голосування, визначеної Конституцією України, Законом України "Про Регламент Верховної Ради України", в процесі розгляду спірного законопроекту суд зазначає таке.

В абзаці 6 п. 2 мотивувальної частини Рішення у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення частин 2 і 3 ст. 84 та частин 2 і 4 ст. 94 Конституції України (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) від 7 липня 1998 р. N 11-рп/98 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 152 Конституції України порушення встановленої Конституцією України процедури розгляду чи ухвалення законів та інших правових актів є підставою для визнання їх неконституційними.

Тобто до повноважень суду адміністративної юрисдикції не віднесені питання відповідності Конституції України законам України з огляду на порушення порядку голосування.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення позову в частині визнання неправомірними дій Верховної Ради України відсутні.

Позовні вимоги про зобов'язання Верховної Ради України прийняти Закон "Про визнання таким, що втратила чинність, частина 2 Закону України про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо внесення змін до підпункту 4 п. 8 розділу XV "Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня його прийняття та захистити право позивача, визначене статтями 36, 57 Конституції України, шляхом заборони відповідачу примушувати членів Уманської ліги підприємців брати участь у діяльності неприбуткової самоврядної організації - Пенсійного фонду України, Уманська ліга підприємців визначила як спосіб поновлення її порушеного права в разі визнання неправомірними дій відповідача.

Оскільки відсутні підстави для задоволення позову про визнання дій Верховної Ради України неправомірними, колегія суддів вважає, що не підлягають задоволенню й інші вимоги, що є похідними.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 1711 КАС України, суд постановив:

В позові Уманської ліги підприємців до Верховної Ради України про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова є остаточною і не підлягає перегляду в апеляційному чи касаційному порядку.

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали