ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

28.12.2011 р.

N 2а-15750/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого, судді Аблова Є. В., судді Амельохіна В. В., судді Федорчука А. Б., при секретарі судового засідання Мальчик І. Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України про визнання незаконними окремих положень постанови від 06.07.2011 р. N 745 (Постанова N 745), встановив:

Позивачі звернулися до суду з позовом про визнання протиправними дій Кабінету Міністрі України щодо прийняття постанови "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 06.07.2011 р. N 745 (Постанова N 745); визнання незаконним п. 6 постанови Кабінету Міністрі України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 06.07.2011 р. N 745 (Постанова N 745).

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивачів, які відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають статус дітей війни, відповідачем, перевищуючи надані йому законодавством повноваження, винесена протиправна постанова, зокрема пункт 6 (Постанова N 745), яка впливає на їх особисті права стосовно розміру підвищення до пенсії, встановленого Законом України "Про соціальний захист дітей війни", значно зменшуючи розмір такого підвищення.

Відповідач проти позову заперечував, вважав оскаржувану постанову, законною та обґрунтованою, винесеною на підставі та на виконання вимог діючого законодавства України, в межах наданих йому повноважень, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

21.12.2011 р. в судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду. Позивачами подана заява про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" законодавство України про соціальний захист дітей війни складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів України.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визначено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно ч. 4 ст. 14 "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону).

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 113 Конституції України, ст. 1 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, діяльність якого, зокрема, спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України.

До повноважень Кабінету Міністрів України, у сфері соціальної політики, зокрема, належить: забезпечення проведення державної соціальної політики, вжиття заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечення соціального захисту громадян (ст. 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Кабінет Міністрів України, на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання (ст. 117 Конституції України, ст. 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Пунктом 7 Закону України від 14.06.2011 р. N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI), розділ VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4 такого змісту: установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

На виконання пункту 7 Закону України від 14.06.2011 р. N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI), Кабінетом Міністрів України була видана постанова "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 06.07.2011 р. N 745 (Постанова N 745), пунктом 6 (Постанова N 745) якої установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірі 49,8 гривні.

Міністерством юстиції України проведена правова експертиза зазначеної постанови (Постанова N 745), виданої відповідачем, за результатами якої надано висновок від 07.07.2011 р. про її відповідність Конституції України та актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" від 06.07.2011 р. N 745 (Постанова N 745), була видана ним на виконання пункту 7 Закону України від 14.06.2011 р. N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" ( N 3491-VI), тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законами України "Про Кабінет Міністрів України" та "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем по справі повністю виконаний покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятої ним оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

В задоволення позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

 

Головуючий, суддя

Є. В. Аблов

Суддя

В. В. Амельохін

Суддя

А. Б. Федорчук

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали