ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

26.04.2011 р.

N К-36335/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Білуги С. В., суддів - Гаманка О. І., Загороднього А. Ф., Заїки М. М., Співака В. І. та секретаря - Овчіннікова А. А. (за участю представника відповідача - Жиденка В. В.), розглянувши в судовому засіданні касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на постанову Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2007 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2009 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністра внутрішніх справ України та начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання незаконними та скасування наказів та поновлення на посаді, встановила:

У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Міністра внутрішніх справ України та начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання незаконними та скасування наказів та поновлення на посаді.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2007 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконними та скасовано наказ Міністра внутрішніх справ України від 30.04.2006 N 431, згідно з яким перший заступник начальника слідчого управління - начальник відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області полковник міліції ОСОБА_1 за грубе порушення вимог підпунктів 4.6, 4.8 Положення про органи досудового слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС від 20.02.2006 року N 160, та п. "з" ст. 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особисту недисциплінованість, яка виявилася в допущенні прогулів та самовільному виїзді за межі м. Одеси (м. Судак Автономної Республіки Крим) без дозволу керівництва управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, звільнена з посади; та наказ начальника Головного управління МВС України в Одеській області від 26.06.2006 N 250 о/с, згідно з яким ОСОБА_1 була звільнена із зарахуванням у розпорядження Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з 20 червня 2006 року.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2009 апеляційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області було задоволено частково. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2007 змінено та викладено резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними та скасовано наказ Міністра внутрішніх справ України від 30.04.2006 N 431, згідно з яким перший заступник начальника слідчого управління - начальник відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області полковник міліції ОСОБА_1 звільнена з посади; та наказ начальника Головного управління МВС України в Одеській області від 26.06.2006 N 250 о/с, згідно з яким ОСОБА_1 була звільнена із зарахуванням у розпорядження Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, в слідчому управлінні Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області. Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області провести розрахунок та виплату грошових коштів, підлягаючих для виплати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу."

Міністерство внутрішніх справ України та Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просять постанову Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2007 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2009 скасувати, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши наведені доводи в касаційних скаргах, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що відповідно до пункту 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 30.04.2006 N 431 за грубе порушення вимог підпунктів 4.6, 4.8 Положення про органи досудового слідства в системі Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС від 20.02.2006 року N 160, та підпункту "з" пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особисту недисциплінованість, яка виявилася в допущенні прогулів та самовільному виїзді за межі м. Одеси (м. Судак Автономної Республіки Крим) без дозволу керівництва управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, першого заступника начальника слідчого управління - начальника відділу розслідування особливо важливих справ та злочинів, учинених організованими групами, полковника ОСОБА_1 було звільнено з посади. Наказом начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 26.06.2006 N 250 о/с позивача було звільнено з посади із зарахуванням у розпорядження Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області з 20.06.2006. Наказом від 10.08.2006 N 343 о/с було внесено зміни в наказ від 26.06.2006 N 250 о/с в частині дати звільнення ОСОБА_1 з 29.06.2006.

При ухваленні судових рішень, судами першої та апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права щодо законності та обґрунтованості судового рішення, передбачені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу помилково поновив позивача на посаді, яку вона не займала, що є порушенням загальних вимог трудового законодавства, згідно яких у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, а отже рішення суду апеляційної інстанції є помилковим.

Як було встановлено судами першої та апеляційної інстанції, за результатами висновку службової перевірки від 27.04.2006 позивач з 10.04.2006 не виходила на роботу чим скоїла прогул та в порушення вимог підпункту "з" пункту 40 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, з лютого 2005 року в прямому підпорядкуванні по службі позивача знаходився її син.

Задовольняючи позов, суди посилалися на те, що в період з 10.03.2006 по 07.04.2006 позивач знаходилася на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності від 10.03.2006 N 1603, та відповідно до довідки медичного реабілітаційного центру "Сокол" Міністерства внутрішніх справ України позивач в період з 11.04.2006 по 30.04.2006 перебувала на лікуванні у центрі, куди поступила по направленню відділу охорони здоров'я управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області по путівки N 467.

Однак, судами не було звернуто уваги та надано правової оцінки тому факту, що відповідно до листка непрацездатності, до роботи ОСОБА_1 повинна була приступити 08.04.2006. З урахуванням того, що 08.04.2006 та 09.04.2006 були субота та неділя, перший робочий день є понеділок 10.04.2006, про що було зазначено в оскаржуваному наказі від 30.04.2006 N 431 та щодо якого судами першої та апеляційної інстанції не зроблено жодного висновку.

Крім того, при новому розгляді справи судам слід дослідити та надати правову оцінку посадовим обов'язкам ОСОБА_1 та штатному підпорядкуванню у слідчому управлінні Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області та визначитися, чи перебував в прямому підпорядкуванні позивача її син старший лейтенант міліції ОСОБА_2, та чи не є це порушенням підпункту "з" пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, як було зазначено в наказі від 30.04.2006 N 431.

Відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційні скарги Міністерства внутрішніх справ України та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2007 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.07.2009 у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністра внутрішніх справ України та начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання незаконними та скасування наказів та поновлення на посаді скасувати.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий, суддя

С. В. Білуга

Судді

О. І. Гаманко

А. Ф. Загородній

М. М. Заїка

В. І. Співак

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали