ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

03.11.2010 р.

N К-27651/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Ситникова О. Ф., Лиски Т. О., Малиніна В. В., Бутенка В. І., Гашицького О. В., провівши попередній судовий розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_6 в інтересах позивача ОСОБА_7 до Тростянецької районної ради Сумської області, Тростянецької районної державної адміністрації Сумської області, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Тростянецькому районі Сумської області, про визнання незаконними та скасування рішення, стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2010 року, встановила:

Позивач звернувся до суду з позовом до Тростянецької районної ради, Тростянецької районної державної адміністрації, в якому після уточнення позовних вимог, просив: визнати незаконним та скасування рішення XI (позачергової) сесії п'ятого скликання Тростянецької районної ради від 11 травня 2007 року "Про передачу основних засобів КП "Тростянецьтеплоенерго"на баланс КЗ районної ради "Господарчий відділ по обслуговуванню майна спільної власності територіальних громад Тростянецького району"; визнати незаконним та скасування рішення XX сесії п'ятого скликання Тростянецької районної ради від 21 березня 2008 року "Про надання згоди на застосування положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до КП "Тростянецьтеплоенерго"; визнати незаконним та скасування розпорядження голови Тростянецької РДА за N 491 від 21 вересня 2007 року "Про діяльність КП "Тростянецьтеплоенерго"; стягнути моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року в задоволенні позову відмовлено за його необґрунтованістю.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2010 року апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій зазначає, що приймаючи рішення суди порушили норми матеріального та процесуального права та просить їх скасувати.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 5 березня 2008 року Тростянецьким райсудом рішенням за N 2-26/08, на користь позивача стягнуто з КП "Тростянецьтеплоенерго" 4974 грн. 61 коп. заборгованості із заробітної плати за червень - вересень 2007 р., 8475 грн. 84 коп. середнього заробітку за затримку розрахунку, 400,00 грн. моральної шкоди. 24 квітня 2008 року рішення N 2-26/08 Тростянецького райсуду ухвалою апеляційного суду Сумської області залишено без змін.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача, копією рішення N 2-25/08 від 5 березня 2008 року (а. с. 195 - 196), копією ухвали апеляційного суду Сумської області від 24 квітня 2008 року (а. с. 197 - 198).

Позивач стверджує, що отримати належні йому кошти у повному обсязі він не в змозі саме з вини відповідачів, оскільки на підставі їх рішень, незаконно, спочатку були передані основні засоби КП "Тростянецьтеплоенерго", потім заборонено директору КП "Тростянецьтеплоенерго" проводити реалізацію майна підприємства для розрахунків з працівниками по заробітній платі до прийняття рішення засновником щодо подальшого функціонування підприємства, та надана згода на застосування положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до КП "Тростянецьтеплоенерго".

Суди попередніх інстанцій не погодились з таким твердженням позивача з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 7 Конституції в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Як встановлено в судовому засіданні, 11 травня 2007 року рішенням XI (позачергової) сесії п'ятого скликання Тростянецької районної ради, враховуючи неможливість підготовки котелень до опалювального сезону КП "Тростянецьтеплоенерго" в зв'язку з його тяжким фінансовим станом та з метою забезпечення опалення об'єктів соціальної сфери (загальноосвітніх шкіл, дитячих навчально-виховних закладів, об'єктів бюджетних установ) в осінньо-зимовий період 2007 - 2008 років, було вирішено: передати основні засоби КП "Тростянецьтеплоенерго" на баланс КЗ районної ради "Господарчий відділ по обслуговуванню майна спільної власності територіальних громад Тростянецького району", з послідуючою їх передачею на баланс загальноосвітніх шкіл та бюджетних установ в термін до 1 вересня 2007 року; керівникам КЗ районної ради "Господарчий відділ по обслуговуванню майна спільної власності територіальних громад Тростянецького району" та КП "Тростянецьтеплоенерго" провести передачу майна на підставі акту приймання-передачі відповідно до чинного законодавства (а. с. 10).

Позивач стверджує, що приймаючи вказане рішення, 1-й відповідач діяв всупереч Протоколу N 19 засідання Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 року (а. с. 83 - 85), згідно п. 7 якого Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям було доручено вжити заходів щодо недопущення застосування практики створення нових комунальних підприємств з метою уникнення розрахунків за борговими зобов'язаннями.

Однак, як вбачається із встановлених обставин у справі, даним рішенням ніяких інших комунальних підприємств не створювалось, метою прийняття рішення було забезпечення опалення об'єктів соціальної сфери в осінньо-зимовий період 2007 - 2008 років. В той же час, відповідно до п. 1.1 Статуту КП "Тростянецьтеплоенерго" (а. с. 220) воно створене на підставі рішення сесії двадцять четвертого скликання Сумської обласної ради від 25.06.2002 року, розпорядження голови районної ради від 10 липня 2002 року за N 63, рішення сесії двадцять четвертого скликання Сумської обласної ради від 20 листопада 2003 року та відповідно до законів України "Про місцеве самоврядування в Україні" та "Про власність", Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, інших законодавчих та нормативних актів України.

Згідно з п. п. 1.3, 4.2 вказаного Статуту, засновником Підприємства є Тростянецька районна рада. Майно підприємства є комунальною власністю.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що КП "Тростянецьтеплоенерго", що засноване на майні спільної власності територіальних громад сіл та міста Тростянецького району, є об'єктом права комунальної власності, суб'єктом якого є Тростянецька районна рада. Спірне рішення відносно КП "Тростянецьтеплоенерго" від 11.05.2007 року було прийняте на XI (позачерговій) сесії 1-го відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Статтею 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" Тростянецькій районній раді надано право на пленарному засіданні вирішувати в установленому законом порядку питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.

З цими твердженнями погоджується суд апеляційної інстанції та наголошує, що суду першої інстанції вірно зазначав, що приймаючи 11 травня 2007 року рішення Тростянецька районна рада діяла у межах встановленої компетенції та відповідно до чинного законодавства України, з метою задоволення спільних потреб територіальної громади, тим паче, що ОСОБА_7 20 вересня 2007 року за власною заявою по переводу з КП "Тростянецьтеплоенерго" був прийнятий до КЗ Тростянецької райради "Господарчий відділ по обслуговуванню об'єктів спільної власності громад Тростянецького району" (а. с. 195), а тому, порушень прав позивача даним рішенням не вбачається.

Крім того, на думку позивача, Тростянецька районна державна адміністрація у змові з Тростянецькою районною радою в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 р. за N 705, та внаслідок нехтування факсограми начальника управління житлово-комунального господарства Сумської обласної державної адміністрації від 24 січня 2008 року за N 2/86 (а. с. 98) не вчинили дії, направлені на виділення субвенції за використану теплову енергію в різницях тарифів, чим привели КП "Тростянецьтеплоенерго" до неплатоспроможності та його банкрутства.

Також суди попередніх інстанції правомірно дійшли згоди та спростували такі доводи позивача з цього приводу, оскільки питання щодо обставин банкрутства КП "Тростянецьтеплоенерго" вже розглядалось у справі N 7/148-08 господарського суду Сумської області, в якій 26.05.2008 року винесено постанову про визнання КП "Тростянецьтеплоенеро" банкрутом.

В обґрунтування своєї позиції позивач також наголошує, що Тростянецькою районна державна адміністрація незаконно заборонено директору КП "Тростянецьтеплоенерго" проводити реалізацію майна підприємства для розрахунків з працівниками по заробітній платі до прийняття рішення засновником щодо подальшого функціонування підприємства. Проте, дані доводи спростовуються наступним.

Так, згідно ст. 14 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами.

Як вбачається з п. 1.3 Статуту КП "Тростянецьтеплоенеро" (а. с. 219 - 220), затвердженого Рішенням XXIV сесії XXIV скликання Тростянецької районної ради від 26 травня 2005 року, функції по управлінню майном та діяльністю Підприємства делеговані Тростянецькій районній державній адміністрації.

Саме у відповідності до Закону України "Про місцеві державні адміністрації" та положень Статуту, з метою забезпечення проведення опалювального сезону та ефективного використання бюджетних коштів установами, закладами, що фінансуються з місцевого бюджету, Розпорядженням голови Тростянецької районної державної адміністрації від 21.09.2007 року за N 491 "Про діяльність КП "Тростянецьтеплоенерго" було заборонено директору КП "Тростянецьтеплоенерго"проводити реалізацію майна до прийняття рішення Засновником щодо подальшого функціонування підприємства (а. с. 11).

Враховуючи викладене, апеляційний суд зазначав, що суд першої інстанції правомірно вказав на те, що даним розпорядженням заборонено проводити реалізацію майна не для заборони розрахунків з працівниками по заробітній платі, а з метою забезпечення проведення опалювального сезону та ефективного використання бюджетних коштів установами, закладами, що фінансуються з місцевого бюджету.

На думку позивача, рішення XX сесії п'ятого скликання Тростянецької районної ради від 21.03.2008 року "Про надання згоди на застосування положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"до КП "Тростянецьтеплоенерго"з огляду на відсутність жодних правових підстав, також не відповідає чинному законодавству України. При цьому ОСОБА_7 посилається на Рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2007 року за N 5-рп/2007 у справі N 1-14/2007 та на те, що 1-й відповідач необґрунтовано посилається на ч. 7 ст. 5 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". На його думку, провадження у справі про банкрутство повинно було припинено у відповідності до ч. 8 ст. 5 вказаного Закону.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги такі доводи позивача, оскільки 26 травня 2008 року господарським судом Сумської області вже було винесено постанову про визнання банкрутом - КП "Тростянецьтеплоенерго", дана постанова набрала чинності (а. с. 214).

В той же час, суд першої інстанції правомірно зазначив про те, що позивачем помилково розуміються норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та рішення Конституційного суду.

Так, відповідно до ч. 8 (саме цю частину, з огляду на внесення змін до Закону, в своєму рішенні мав на увазі 1-відповідач, посилання на ч. 7 на переконання суду, є опискою) ст. 5 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" положення цього Закону не застосовуються до юридичних осіб - підприємств, що є об'єктами права комунальної власності, якщо стосовно них виключно на пленарному засіданні відповідної ради органів місцевого самоврядування прийняті рішення щодо цього.

Згідно п. 1.2 резолютивної частини рішення конституційного Суду, відповідна рада органів місцевого самоврядування має право виключно на пленарному засіданні прийняти рішення про незастосування положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до комунальних унітарних підприємств, які перебувають у комунальній власності її територіальної громади, як до початку порушення справ про банкрутство цих підприємств, так і на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

Тобто, йдеться про прийняття рішення саме про незастосування положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до комунальних підприємств, в той час як в нашому випадку рішенням п'ятого скликання двадцятої сесії Тростянецькою районної ради від 21 березня 2008 року було вирішено дати згоду на застосування положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до комунального підприємства "Тростянецьтеплоенерго" (а. с. 155).

Ст. 5 вказаного Закону не встановлено обмежень реалізації відповідачем наданого йому права відносно комунальних підприємств, які мають заборгованість перед іншими особами.

Враховуючи те, що Підприємство є об'єктом права комунальної власності, суб'єктом якого є Тростянецька районна рада, спірне рішення було прийняте на XX сесії п'ятого скликання 1-го відповідача, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що воно прийнято Тростянецькою райрадою у межах встановленої компетенції та відповідно до чинного законодавства України.

Суд першої інстанції, що підтримав суд апеляційної інстанції правомірно дійшов до висновку, що відповідачі під час винесення оскаржуваних рішень діяли на підставі, у спосіб та в межах повноважень, наданих їм законами України "Про місцеве самоврядування", "Про місцеві державні адміністрації", "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 19 Конституції України, їх рішення відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, прийняття вказаних рішень не може розцінюватись судом як порушення прав та законних інтересів позивача, права якого на стягнення заборгованості по заробітній платі були захищені рішенням Тростянецького райсуду про стягнення заборгованості зі сплати заробітної плати, середнього заробітку, моральної шкоди, а тому позовні вимоги, в тому числі стягнення моральної шкоди, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанції повністю погоджується колегія суддів Вищого адміністративного суду України

Доводи ОСОБА_6 в інтересах позивача ОСОБА_7 зазначені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів, тому підстав для скасування або зміни рішень судів першої та апеляційної інстанції не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 231 КАС України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 в інтересах позивача ОСОБА_7 залишити без задоволення, а постанову Сумського окружного адміністративного суду від 26 січня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2010 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

 

Судді

 

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали