ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25.01.2011 р.

N К-32101/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: головуючого - Співака В. І., суддів - Білуги С. В., Загороднього А. Ф., Заїки М. М., Ліпського Д. В. та секретаря - Бруй О. Д. (за участю представників: від позивача - ОСОБА_4, від Кабінету Міністрів України - ОСОБА_5, від третьої особи - ОСОБА_6), розглянувши в судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2010 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 (Постанова N 2а-3936/10/2670) у справі за позовом ОСОБА_7 до Кабінету Міністрів України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа - ОСОБА_9, про визнання незаконними та скасування розпоряджень про звільнення та поновлення на займаній посаді, встановила:

У березні 2010 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа - ОСОБА_9 про визнання незаконними та скасування розпоряджень про звільнення та поновлення на займаній посаді.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.05.2010 було частково задоволено позовні вимоги. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 року N 1169-р "Про відставку ОСОБА_7". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду 23.09.2010 (Постанова N 2а-3936/10/2670) скасовано зазначене рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги та рішення судів щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, не вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті рішень, і тому вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що Указом Президента України від 02.07.2004 року N 737/2004 ОСОБА_7 було призначено членом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Указом Президента України від 03.09.2004 року N 1153 ОСОБА_7 було присвоєно 3 ранг державного службовця. 28.09.2009 позивач направив до Кабінету Міністрів України на ім'я прем'єр-міністра України заяву про відставку та звільнення з посади члена Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. 30.09.2009 Прем'єр-міністром України ОСОБА_10 було внесено до Кабінету Міністрів України подання з пропозицією прийняти відставку ОСОБА_7 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 року N 1169 "Про відставку ОСОБА_7" було прийнято відставку члена Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 31 Закону України "Про державну службу". 30.09.2009 Прем'єр-міністром України ОСОБА_10 було внесено подання з пропозицією призначити ОСОБА_9 членом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.09.2009 року N 1170 його було призначено членом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Указом Президента України "Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку" від 12.06.95 року N 446/95 Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку утворено як центральний орган державної виконавчої влади. Цей Указ втратив чинність, крім частини першої статті 1 в частині утворення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку як центрального органу виконавчої влади.

Указом Президента України від 28.04.2007 року N 365 "Про внесення змін до Указу Президента України від 15 грудня 1999 року N 1573" внесено зміни до Схеми організації центральних органів виконавчої влади, затвердженої Указом Президента України від 15 грудня 1999 року N 1573 "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" (в редакції Указу від 19 грудня 2005 року N 1784, зі змінами, внесеними указами від 30 грудня 2005 року N 1873, від 31 грудня 2005 року N 1900, від 13 березня 2006 року N 216 тавід 30 січня 2007 року N 56), виключено з розділу III абзац "Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку".

З часу видання Указу Президента України від 28.04.2007 року N 365 Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку з моменту її створення була та залишається органом центральної виконавчої влади, але без спеціального статусу.

Згідно частини 1 статті 6 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України.

Частиною 4 зазначеного Закону встановлено, що Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку утворюється у складі Голови Комісії та шести членів Комісії.

Частиною 5 Закону визначено, що Голова Комісії, її члени призначаються та звільняються Президентом України за погодженням з Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2008 року N 3-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення статті 6 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" щодо підпорядкування Президенту України Комісії, призначення та звільнення Президентом України Голови Комісії, її членів за погодженням з Верховною Радою України, затвердження Президентом України Положення про комісію.

Таким чином, з моменту прийняття рішення Конституційним Судом України Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку є центральним органом виконавчої влади, що не входить до складу Кабінету Міністрів України, який згідно з пунктом 92 частини першої статті 116 Конституції України від 08.12.2004 та пунктом 2 частини 9 статті 22 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України.

Пунктом 4 статті 44 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" визначено, що Прем'єр-міністр вносить на розгляд Кабінету Міністрів України подання щодо кандидатур для призначення на посаду і звільнення з посади керівників центральних органів виконавчої влади, що не входять до складу Кабінету Міністрів України.

Статтею 6 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Голова та члени Комісії протягом терміну її повноважень можуть бути звільнені від обов'язків за власним бажанням, за станом здоров'я, у разі визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим, припинення громадянства або виїзду за межі України на постійне місце проживання, вчинення злочину, грубого порушення службових обов'язків, передбачених Законом України "Про державну службу".

Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про державну службу" відставкою є припинення державної служби службовцем, який займає посаду першої або другої категорії, за його письмовою заявою.

Частиною 3 зазначеного Закону встановлено, що відставка приймається або в ній дається мотивована відмова державним органом або посадовою особою, які призначили державного службовця на цю посаду. Рішення про прийняття відставки або відмову в ній приймається у місячний термін. У разі відмови у відставці державний службовець повинен продовжувати виконання службових обов'язків і має право на звільнення в порядку, передбаченому Кодексом законів про працю України.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов до правильного висновку про те, що спірне розпорядження Кабінету Міністрів України "Про відставку ОСОБА_7" не потребувало погодження з Верховною Радою України, оскільки відповідно до статті 85 Конституції України в редакції від 08.12.2004 до повноважень Верховної Ради України не належить погодження рішень щодо призначення та звільнення Голови Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку та її членів. Повноваженнями щодо звільнення з посади ОСОБА_7 був наділений саме Кабінет Міністрів України, отже звільнення відбулося на підставі, в межах та в спосіб, що передбачені Конституцією України. Також, колегія суддів погоджується з тим, що не було допущено порушень чинного законодавства при призначені ОСОБА_9 членом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, оскільки розпорядження Кабінету Міністрів України "Про призначення ОСОБА_9 членом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку" було прийнято після прийняття Кабінетом Міністрів України відставки ОСОБА_7.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що ОСОБА_7 про прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження про його відставку було відомо в день його прийняття, що також вбачається з наказу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку "Про звільнення ОСОБА_7" від 02.10.2010 року N 261-к, з яким він був ознайомлений, отже строк для оскарження вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.09.2010 року N 1169-р встановлюється з дати його прийняття. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивачем був пропущений строк звернення до суду з позовними вимогами про поновлення його на займаній посаді та правильно застосованостатті 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, так як строк звернення до суду пропущено без поважних причин, питання про поновлення такого строку позивач не ставив, а відповідач наполягав на застосуванні вимог закону, а потім обґрунтовано відмовив в задоволенні решти позовних вимог в зв'язку з їх безпідставністю.

Прийняті розпорядження Кабінету Міністрів України, є актами індивідуальної дії і стосуються питань пов'язаних з проходженням публічної служби, а тому до цих правовідносин застосовуються норми законодавства, що регулюють порядок вирішення трудових спорів.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ухвалила:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2010 (Постанова N 2а-3936/10/2670) у справі за позовом ОСОБА_7 до Кабінету Міністрів України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, третя особа - ОСОБА_9 про визнання незаконними та скасування розпоряджень про звільнення та поновлення на займаній посаді - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий

В. І. Співак

Судді:

С. В. Білуга

 

А. Ф. Загородній

 

М. М. Заїка

 

Д. В. Ліпський

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали