ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

22.02.2012 р.

N 2а-14099/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого - судді Аблова Є. В., судді Амельохіна В. В., судді Федорчука А. Б., при секретарі судового засідання - Мальчик І. Ю. (за участю сторін: представника прокуратури - Овчаренко О. З., представника відповідача - Левшуна Р. В.), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про визнання постанови незаконною, встановив:

ОСОБА_4 звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання незаконною постанови Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України "Про внесення змін до Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" від 19.04.2011 р. N 8 в частині внесення змін до абзацу другого підпункту 3.8.2 пункту 3.8 і абзацу третього підпункту 6.4.2 пункту 6.4 відповідного Порядку.

30.11.2011 р. судом ухвалено рішення щодо об'єднання в одне провадження адміністративні справи N 2а-14108/11/2670 та N 2а-14099/11/2670 з присвоєнням їм загального N 2а-14099/11/2670 на підставі ст. 116 КАС України.

28.11.2011 р. прокуратурою міста Києва, керуючись ст. 121 Конституції України, ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 361 Закону Украйни "Про прокуратуру", повідомлено суд про вступ у справу в якості третьої особи на стороні позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивачів, відповідачем у порушення норм Конституції України та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", перевищуючи надані йому законом повноваження, була прийнята оскаржувана постанова, пунктом 1 якої внесено зміни до абзацу другого підпункту 3.8.2 пункту 3.8 і абзацу третього підпункту 6.4.2 пункту 6.4. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, що призвело до порушення прав та законних інтересів позивачів.

Відповідач проти позову заперечував, вважав оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, прийнятою ним на підставі та на виконання вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", з метою здійснення робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України перерахування з 1 березня 2011 року щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням, що знаходиться у місті Києві.

Згідно ст. ст. 16, 17 Закону управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, затверджує Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат.

Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.

Так, постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.2007 р. N 24 затверджений Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат (далі - Порядок) та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.06.2007 р. N 715/13982.

Статтею 29 Закону визначено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться, зокрема, у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає. Такі ж положення закріплені й у Порядку, а саме у п. п. 3.8, 6.4. В той же час, Законом не визначено який коефіцієнт повинен застосовуватися при проведенні відповідного перерахування.

Відповідно до пп. 3.8.1, 3.8.2 Порядку підставою для перерахування розміру щомісячної страхової виплати з 1 березня кожного року є зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Перерахування розміру щомісячної страхової виплати проводиться виходячи з відкоригованої заробітної плати на коефіцієнт підвищення страхових виплат, затверджений правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Абзацом 2 пп. 3.8.2 та абз. 3 пп. 6.4.2 Порядку визначені коефіцієнти підвищення страхових виплат по кожному року.

Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України "Про внесення змін до Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат" від 19.04.2011 р. N 8, відповідно до ст. ст. 17, 29 Закону, зокрема, внесені зміни до абзацу другого підпункту 3.8.2 пункту 3.8 і абзацу третього підпункту 6.4.2 пункту 6.4. Порядку шляхом доповнення їх словами і цифрами "у 2011 році - 1,102". Отже, у 2011 році коефіцієнт підвищення страхових виплат становить 1,102. Такі коефіцієнти застосовуються відповідачем виходячи з даних Державного комітету статистики України про показники змін (індекс) реальної заробітної плати, яка розраховується шляхом ділення індексу номінальної заробітної плати на індекс споживчих інтересів.

Враховуючи, що згідно ст. 17 Закону, до складу правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків включаються представники трьох представницьких сторін: держави; застрахованих осіб; роботодавців, засідання правління Фонду є правомочним, якщо на ньому присутні дві третини складу кожної представницької сторони, а рішення правління Фонду вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість присутніх на засіданні членів правління, то коефіцієнти підвищення страхових виплат, затверджені правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків є узгодженими зазначеними сторонами, а, отже, правомірними.

Суд також враховує ту обставину, що оскаржувана постанова відповідача зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.04.2011 р. N 531/19269, а також погоджена з Міністерством праці та соціальної політики, Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду, Головним контрольно-ревізійним управлінням України та Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 р. N 395/2011 (Указ N 395/2011), Міністерство юстиції України здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації. Порядок здійснення такої реєстрації визначений Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 р. N 731.

Так, пунктом 1 зазначеного Положення визначено, що державна реєстрація нормативно-правового акту полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини, прийняті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесені до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Згідно п. 13 зазначеного Положення у державній реєстрації відмовляється, якщо нормативно-правовий акт, зокрема, не відповідає Конституції України; видано з порушенням чинного законодавства та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; не узгоджено із заінтересованими органами.

Зазначене свідчить про те, що оскаржувана постанова, прийнята відповідачем в межах наданих йому законом повноважень, відповідно та на виконання вимог Конституції України та законів України, з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилання позивача, в обґрунтування своїх позовних вимог, на висновок науково-правової експертизи при Інституті держави і права ім. В. М. Корецького НАН України "Про наукове тлумачення норм ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 24.11.2005 р. N 126/205-е, судом до уваги не приймаються, оскільки в судовому порядку вже було доведено, що даний документ не може сприйматися судом як доказ (постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.03.2009 р. у справі N 8/340, що набрала законної сили).

Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Підставами для визнання акта недійсним є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акта, прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб. За результатами розгляду справи факту таких порушень з боку відповідача судом не встановлено, тому немає правових підстав для задоволення позову.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятої ним оскаржуваної постанови.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів 28.02.2012 р.

 

Головуючий, суддя

Є. В. Аблов

Суддя

В. В. Амельохін

Суддя

А. Б. Федорчук

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали