ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

23.06.2010 р.

N 2а-13480/09/2670

Постанову залишено без змін(згідно з ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2010 року) (Ухвала N 2а-13480/09/2670)

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючої - судді  Пісоцької О. В., суддів - Власенкової О. О., Донця В. А. (за участю: секретаря судового засідання - Кузьменкової С. П., представника Кабінету Міністрів України - Солодинської І. П.), розглянувши в приміщенні суду у місті Києві у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_4, ОСОБА_5 до: Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України, Міністерства фінансів України, Міністерства праці та соціальної політики України про визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 18 березня 2009 року N 211, встановив:

ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, позивач), ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5, позивач) в листопаді 2009 року звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (відповідач-1), Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (відповідач-2), Міністерства фінансів України (відповідач-3), Міністерства праці та соціальної політики України (відповідач-4), в якому просили:

- визнати незаконною постанову відповідача-1 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" від 18 березня 2009 року N 211 (далі - Постанова N 211 від 18 березня 2009 року);

- визнати бездіяльності відповідачів протиправною;

- стягнути з відповідачів на користь позивачів недоплачену у 2009 році допомогу;

- зобов'язати Комітет Верховної Ради України з питань бюджету передбачати в Законі "Про Державний бюджет України на 2010 рік" виділення достатніх коштів для виплати ветеранам війни у повному обсязі разової щорічної грошової допомоги відповідно до частин другої та третьої статті 2, частини п'ятої статті 12 - 16 та частини першої ветеранського закону, а також - рішень Верховної Ради України та рішень Конституційного Суду України;

- зобов'язати Комітет Верховної Ради України з питань бюджету виділяти кошти на виконання рішень судів, які набрали законної сили, і стягнення за якими провадиться з Державного бюджету України.

Ухвалою суду від 5 листопада 2009 року позовну заяву залишено без руху.

На вказану судову ухвалу 3 лютого 2010 року (передано на розгляд судді 8 лютого 2010 року) на адресу суду надійшов позов з уточненим змістом обставин та обґрунтувань, а також - вимог стосовно розміру недоплаченої у 2009 році допомоги, яку позивачі просили стягнути з відповідачів на їх користь.

Ухвалою суду від 8 лютого 2010 року позовну заяву ОСОБА_4, ОСОБА_5 стосовно вказаних в ній вимог прийняті наступні рішення:

- в частині стягнення щорічної грошової допомоги ухвалено вважати повернутою позивачам,

- щодо визнання бездіяльності відповідачів - залишено без руху,

- щодо визнання незаконною Постанови N 211 - відкрито провадження у адміністративній справі та призначено попереднє судове засідання.

Отримавши заяву позивачів стосовно залишених позовних вимог без руху суд дійшов висновку про необхідність відкриття провадження в адміністративній справі в означеній частині позову. Ухвалою від 20 квітня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі у вказаній частині позову.

13 травня 2010 року в попередньому судовому засіданні судом встановлено, що позовна заява в частині визнання протиправною бездіяльності відповідачів та зобов'язання останніх вчинити певні дії не відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, а тому в цій частині позов залишений без руху, а позивачам роз'яснені положення пункту сьомого частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також у цей же день в судовому засіданні допущено заміну первинного відповідача Комітету Верховної Ради України з питань бюджету на належного відповідача Верховну Раду України.

14 червня 2010 року суд, на підставі статей 18, 19, 21, 106, 121, 155 Кодексу адміністративного судочинства України, в означених частинах позов залишив без розгляду.

Ухвалою суду від 14 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України (відповідач-1), Верховної Ради України (відповідач-2), Міністерства фінансів України (відповідач-3), Міністерства праці та соціальної політики України (відповідач-4) про визнання незаконною постанови N 211 від 18 березня 2009 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до колегіального розгляду у відкритому судовому засіданні.

В обґрунтування позову позивачі зазначили наступне.

ОСОБА_4 є ветераном війни - учасником бойових дій та на підставі посвідчення серії НОМЕР_2, виданого 20 жовтня 1997 року Токмацьким об'єднаним міським військовим комісаріатом Запорізької області, користується відповідними пільгами, встановленими законодавством України.

ОСОБА_5 є учасником бойових дій та пенсіонером за віком, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1, видане 02 жовтня 2002 року управлінням Пенсійного фонду України в Токмацькому районі Запорізької області, а на підставі посвідчення серії НОМЕР_3, виданого Токмацьким об'єднаним міським військовим комісаріатом Запорізької області, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Як зазначають позивачі в позові та наданих заявах і доповненнях, в силу статті 12 ветеранського закону мають право на разову щорічну (до 5 травня) грошову допомогу у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Разом з тим, означена грошова допомога виплачується не в розмірах, передбачених чинним Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а у розмірах, встановленими оскаржуваною постановою Кабінету Міністрів України N 211 від 18 березня 2009 року, що суперечать вимогам Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року N 2017-III та статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV.

Крім того, Кабінет Міністрів України, вирішуючи питання про фінансування видатків з Державного бюджету на виплату разової грошової допомоги ветеранам війни та погоджуючи проект спірної постанови, вийшов за межі наданих Конституцією і законами йому повноважень.

Представник позивачів в судовому засіданні позов просив задовольнити у повному обсязі.

Кабінет Міністрів України позов не визнав та просив у позові відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що оскаржувана постанова Уряду відповідає чинному законодавству, прийнята в межах повноважень останнього та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, що мають право на одержання разової грошової допомоги до 5 травня.

Постанова від 18 березня 2009 року N 211 видана Кабінетом Міністрів України з метою реалізації покладених на нього повноважень щодо виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України на відповідний рік та вимог Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року N 3551-XII (далі - Закон N 3551), в межах бюджетних асигнувань, затверджених Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік".

Крім того, представник відповідача-1 зауважив, що Окружним адміністративного суду міста Києва відмовлено у задоволенні позовів стосовно оскарження спірної постанови Кабінету Міністрів України, зокрема, у справі N 2а-3725/09/2670, в якій рішення суду набрало законної сили. Так, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням у справі N 2а-3725/09/2670 підлягають врахуванню під час прийняття рішення у даній справі.

Представники Верховної Ради України, Міністерства фінансів України в судове засідання не прибули, під час підготовчого провадження просили справу розглянути у їх відсутності.

Міністерство праці та соціальної політики України явку повноважного представника в судове засідання не забезпечило, про час та місце розгляду справи повідомлене належним чином.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 23 червня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови про відмову у задоволенні позову.

Ознайомившись з матеріалами справи та поданими документами, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов наступних висновків.

18 березня 2009 року Кабінетом Міністрів України видано постанову "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2009 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань" N 211 (далі - Постанова N 211), якою, зокрема, встановлено розміри виплати разової грошової допомоги, передбаченої частиною п'ятою статті 12 Закону України N 3551.

Так, пунктом першим Постанови N 211, зокрема, визначено, що у 2009 році виплата разової грошової допомоги, передбаченої Законом N 3551 та Законом України "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - разова грошова допомога) учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, здійснюється у розмірі 340 грн.

Позивачі є учасниками бойових дій, на яких поширюються положення Закону N 3551. Вказане підтверджується посвідченнями серії НОМЕР_2, виданого 20 жовтня 1997 року Токмацьким об'єднаним міським військовим комісаріатом Запорізької області, серії НОМЕР_1, виданого 2 жовтня 2002 року управлінням Пенсійного фонду України в Токмацькому районі Запорізької області, а на підставі посвідчення серії НОМЕР_3, виданого Токмацьким об'єднаним міським військовим комісаріатом Запорізької області. У вказаних посвідченнях зазначено, що їх пред'явники мають право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. Отже, позивачі є суб'єктами правовідносин, врегульованих спірною Постановою відповідача.

У 2009 році Управлінням праці та соціального захисту населення Токмацької районної державної адміністрації ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виплачено разову грошову допомогу, передбачену частиною п'ятою статті 12 Закону України N 3551, у розмірі 340 грн. з посиланням на Постанову N 211.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Статтею 116 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України: забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України; вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина; забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; та інше.

Згідно із частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Частиною третьою статті 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року N 835-VI (далі - Закон N 835) встановлено, що розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Частиною другою статті 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року N 2017-III до числа основних державних соціальних гарантій включаються розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону N 3551 щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Як встановлено статтею 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року N 966-XIV прожитковий мінімум застосовується, зокрема для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги та інше.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (далі - Закон N 1058-IV) мінімальна пенсія - це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону N 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною третьою статті 28 Закону N 1058-IV визначено, що Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Непоширення мінімального розміру пенсії за віком, встановленого у статті 28 Закону N 1058-IV, на правовідносини, що виникають на підставі інших законів, дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону N 3551. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, у п'ятикратному розмірі якої повинна виплачуватись разова грошова допомога учасникам бойових дій до 5 травня.

Отже, розмір виплати разової грошової допомоги до 5 травня, як однієї з державних соціальних гарантій, встановлено Постановою N 211 на виконання статті 54 Закону N 835 з урахуванням відсутності відповідного регулювання такої виплати в залежності від прожиткового мінімуму іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 95 Конституції України будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законом про державний бюджет України.

Статтею 4 Бюджетного кодексу України від 21 червня 2001 року N 2542-III (далі - Бюджетний Кодекс України) визначено, що нормативно-правовими актами, що регулюють бюджетні відносини в Україні, є: Конституція України; цей Кодекс; закон про Державний бюджет України; інші закони, що регулюють бюджетні правовідносини, передбачені статтею 1 цього Кодексу; нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до частини першої статті 7 Бюджетного кодексу України до основних принципів, на яких ґрунтується Бюджетна система України, належать: принцип збалансованості - повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період; принцип обґрунтованості - бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках, надходжень до бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил.

Частинами першою та другою статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Бюджетні призначення встановлюються законами про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з Додатком N 3 до Закону N 835 розподілено видатки Державного бюджету України серед головних розпорядників коштів.

Відповідно до коду програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету 2501150 до загальнодержавних видатків Міністерства праці та соціальної політики України віднесено щорічну разову грошову допомогу ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань в розмірі 402995,6 тис. грн.

Частиною другою статті 61 Закону N 835 визначено, що розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, узятих на облік в органах Державного казначейства України, та у разі їх відповідності бюджетним паспортам.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість визначення Кабінетом Міністрів України розміру одноразової грошової допомоги, яка підлягає виплаті учасникам бойових дій у 2009 році, а також про те, що постанова видана з метою реалізації покладених на відповідача повноважень щодо виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України в частині виплати Міністерством праці та соціальної політики України щорічної разової грошової допомоги учасникам війни, в межах бюджетних асигнувань, затверджених Законом N 835.

Щодо дотримання процедури погодження та виконання відповідними Міністерствами своїх повноважень, то, як вбачається з матеріалів справи, означені дії мали місце і виключно в межах компетенції останніх. Так, в матеріалах справи містяться наступні докази:

- копія пояснювальної записки першого заступника Міністра праці та соціальної політики України від 3 березня 2009 року;

- копія довідки останнього про погодження проекту постанови;

- копія висновку Міністерства юстиції України від 3 березня 2009 року;

- копія висновку першого заступника Міністра юстиції щодо відповідності положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практиці Європейського суду з прав людини.

Зі змісту перелічених документів, зокрема, пунктів другого та третього висновку Міністерства юстиції України за результатами проведеної правової експертизи проекту постанови Уряду "Про розміри разової грошової допомоги вбачається, що проект відповідає Конституції України, законам України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань", а також актам законодавства, що мають вищу юридичну силу.

Отже, Постанова N 211 видана Кабінетом Міністрів України на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачі достатніх беззаперечних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги, суду не надали, тоді як відповідач довів, що Постанова N 211 прийнята в межах повноважень останнього та відповідає вимогам законодавства України.

Так, оцінивши за правилами, встановленими статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України, наявні в матеріалах справи докази та пояснення представника відповідача судом позовні вимоги визнаються необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 7, 9, 69 - 71, 86, 158 - 163, 167, 171 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

Відмовити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у задоволенні позову у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 

Головуюча суддя

О. В. Пісоцька

Судді:

О. О. Власенкова

 

В. А. Донець

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали