ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

25.11.2011 р.

Справа N 2а/2370/8025/2011

25.11.2011 Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Грицаєнко О. Л., при секретарі - Кириченко Н. В. (за участю представників: позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю), ОСОБА_2 (за довіреністю), відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю)), розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ММ Пекеджінг Україна" до державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання незаконною та недійсною податкової консультації, встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ММ Пекеджінг Україна" звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Черкаси про визнання незаконною та недійсною податкової консультації. В адміністративному позові позивач просив: визнати незаконною та недійсною податкову консультацію державної податкової інспекції у місті Черкаси від 28 жовтня 2011 р. N 48600/31-045, адресовану ТОВ "ММ Пекеджінг Україна", про те, що потрібно переносити до складу витрат II кварталу суму збитків, отриманих лише у першому кварталі 2011 року, без врахування від'ємного значення попередніх років; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 29 грн. 55 коп. судових витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.10.2011 року звернувся із письмовим запитом до відповідача щодо надання письмової податкової консультації щодо порядку включення до витрат II кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками I кварталу 2011 року.

У письмовій податковій консультації, наданій відповідачем позивачу 28.10.2011 року вказано, що до складу витрат II кварталу 2011 року платникам податків слід переносити суму збитків, отриманих лише у I кварталі 2011 року, без урахування від'ємного значення попередніх років.

Позивач вважає, що вказана податкова консультація суперечить вимогам Податкового кодексу України, зокрема, абзацу першому пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України.

На підставі викладеного, позивач просив визнати недійсною податкову консультацію з підстав її незаконності та стягнути на його користь судові витрати.

Представники позивача у судовому засіданні просили задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позові. Крім того, уточнили розмір судових витрат, які належить стягнути на користь позивача, а саме: 28 грн. 23 коп.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, з підстав, викладених у запереченнях на позов. Зокрема, представник відповідача наголошує, що позиція, викладена у податковій консультації, відповідає позиції Державної податкової служби України, а також підтверджена судовою практикою.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 3 жовтня 2011 року ТОВ "ММ Пекеджінг Україна" звернулося до начальника ДПІ у м. Черкаси із запитом N 145-11/14 на отримання письмової податкової консультації. У запиті позивач просив роз'яснити практичне застосування статті 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України. У податковій консультації позивач просив роз'яснити порядок включення до витрат II кварталу 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування за підсумками I кварталу 2011 року.

Державна податкова інспекція у м. Черкаси 28.10.2011 р. надала позивачу податкову консультацію N 48600/31-045. У вказаній податковій консультації зазначено, що до складу витрат II кварталу 2011 року потрібно переносити суму збитків, отриманих лише у I кварталі 2011 року, без врахування від'ємного значення попередніх років.

Предметом позовних вимог у даній справі є визнання незаконною та скасування податкової консультації N 48600/31-045 від 28.10.2011 року, адресованої позивачу.

Згідно положень статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або вищим митним органом, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Пунктом 53.3 ст. 53 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Податкова консультація - це консультація контролюючого органу конкретному платнику податків щодо практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган. При цьому, суд звернув увагу на те, що письмова податкова консультація не має сили нормативно-правового акта. Податкові консультації не можуть суперечити та доповнювати чинні нормативно-правові акти.

З аналізу вказаних вище норм Податкового кодексу України вбачається, якщо платник податків вважає, що письмова податкова консультація, надана контролюючим органом, суперечить чинному законодавству, встановлює нові правові норми, які безпосередньо не передбачені в чинному податковому законодавстві, він може в судовому порядку оскаржити таку податкову консультацію.

Отже, податкова консультація як акт індивідуальної дії може бути оскаржена до суду платником податків, якому надано податкову консультацію. При цьому, суд звернув увагу на те, що способом захисту порушеного права платника податків є саме визнання недійсною податкової консультації.

Суд з'ясував, що відповідно до підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, застосування розділу III "Податок на прибуток підприємств" починається з 1 квітня 2011 року.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. N 334/94-ВР, який був чинний до 1 квітня 2011 року (діяв у 1 кварталі 2011 р.), об'єкт оподаткування визначений як прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У пункті 22.4 Прикінцевих положень Закону України N 334/94-ВР передбачалось, що у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

У статті 6 Закону України N 334/94-ВР встановлено, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що формування складу об'єкта оподаткування за I квартал 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року.

Порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів з 01.04.2011 року встановлений статтею 150 ПКУ, де зазначено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Разом з тим, пункт 3 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" ПКУ встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Суд критично оцінює доводи відповідача про застосування під час розгляду зазначеної справи положень про зворотну дію в часі законів і інших нормативно-правових актів, в частині того, що до складу витрат II кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за I квартал 2011 р. без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 р.

Таке тлумачення положень Податкового кодексу України є помилковим.

Відповідно до пункту 1 розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України розділ III "Податок на прибуток" набрав чинності з 1 квітня 2011 року, який згідно з пунктом 1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом. Інше встановлено у пункті 3 підрозділу 4 "Перехідних положеннях" ПКУ, які й регулюють питання щодо формування від'ємного значення II кварталу 2011 року.

У нормі пункту 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях ПКУ законодавець визначив особливий порядок формування об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Дослівне тлумачення положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкта оподаткування у 1 кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2 кварталу 2011 року.

Обмеження витрат, що мають бути враховані у складі валових витрат 2 кварталу 2011 року, зазначена законодавча норма не містить.

Відповідно до статті 4 ПКУ податкове законодавство ґрунтується на таких принципах, зокрема, рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу. Згідно до пункту 7.3 статті 7 ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку, зазначені у статті 139 ПКУ, цей перелік є вичерпним та не містить такого поняття як "від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року".

Суд прийшов до висновку, що вказані вище норми Податкового кодексу України не містять заборони на врахування у 2011 році збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже збитки повинні враховуватись до витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

За таких обставин, суд не погоджується з позицією відповідача, викладеною в податковій консультації від 28.10.2011 року N 48600/31-045 щодо включення до складу витрат II кварталу 2011 року суми збитків, які отримані лише у I кварталі 2011 року, без урахування від'ємного значення попередніх періодів.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме: в частині визнання недійсною податкової консультації державної податкової інспекції у місті Черкаси N 48600/31-045 від 28.10.2011 року, наданої товариству з обмеженою відповідальністю "ММ Пекеджінг Україна" та стягнення на підставі ст. 94 КАС України з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ММ Пекеджінг Україна" судових витрат із сплати судового збору у сумі 28 грн. 23 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163, 254 КАС України, суд постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати недійсною податкову консультацію державної податкової інспекції у місті Черкаси N 48600/31-045 від 28.10.2011 року, надану товариству з обмеженою відповідальністю "ММ Пекеджінг Україна".

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ММ Пекеджінг Україна" (18015, Черкаська область, м. Черкаси, вул. Маршала Красовського, 19-а, ідентифікаційний код 32654262) судові витрати із сплати судового збору у сумі 28 (двадцять вісім) грн. 23 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у порядку та строки, встановлені ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Суддя

О. Л. Грицаєнко

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали