ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

16.05.2011 р.

N 2а-1703/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Кузьменка В. А., суддів - Амельохіна В. В., Федорчука А. Б. (за участю секретаря - Хижняк І. В.), розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання нормативно-правового акта таким, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

1 лютого 2011 року (відповідно до поштової відмітки на конверті) ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту відповідач), в якому просить визнати постанову Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1244 "Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України" в частині затвердження Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, та скасувати її.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 8 лютого 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі N 2а-1703/10/2670 та призначено попереднє судове засідання на 4 березня 2011 року.

22 лютого 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.

3 березня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) до суду надійшло клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, призначеного на 4 березня 2011 року.

4 березня 2011 року судом оголошено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду на 14 квітня 2011 року.

23 березня 2011 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 14 квітня 2011 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив:

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1244 "Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України" затверджено, зокрема, Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.

Позивач вважає, що вказана постанова Кабінету Міністрів України в частині затвердження Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу є такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили та підлягає скасуванню, мотивуючи позовні вимоги наступним: закріпивши в постанові Кабінету Міністрів України право органів державної податкової служби здійснювати примусове вилучення готівки з приміщень та з кас платників податків без відповідного рішення суду та подальшою реалізацією цієї готівки у дохід держави (конфіскацією майна), шляхом здійснення її перерахунку до відповідного бюджету, Кабінет Міністрів України порушив положення статті 8 та 41 Конституції України та приписи статей 192, 316 Цивільного кодексу України в частині порушення права власності; позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, на якого поширюється дія спірного акта, а отже має право звернутися з позовом до суду про визнання нормативно-правового акта таким, що не відповідає правовим актам вищої сили.

Відповідач проти позову заперечує, та зазначає, що спірна постанова видана на підставі положень Конституції України, Податкового кодексу України, Закону України "Про Кабінет Міністрів України", які надають Кабінету Міністрів України повноваження забезпечувати проведення державної фінансової та податкової політики; спірною постановою не порушено норм діючого законодавства, оскільки вилучення готівки, згідно Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, можливе лише за рішенням суду, а не рішенням податкового органу. Крім того, відповідач зауважує на тому, що позивачем не надано доків того, що він підпадає під дію оскаржуваного нормативно-правового акта.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 та вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступних мотивів.

Частина перша статті 113 Конституції України встановлює, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує проведення, зокрема, фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики.

Згідно з частиною першою статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що основні положення щодо стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу та продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1244 "Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України" в частині затвердження Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу прийнята в межах повноважень Кабінету Міністрів України та з метою практичного впровадження в дію положень статті 95 Податкового кодексу України, зокрема, пункту 95.4 цієї статті.

Так, відповідно до пункту 2 Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1244, вилучення готівки у платника податків у рахунок погашення його податкового боргу здійснюється працівниками органу державної податкової служби з урахуванням вимог пунктів 95.2 - 95.4 статті 95 Податкового кодексу України. Рішення органу державної податкової служби про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки приймається за формою згідно з додатком 1.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Пункт 95.4 статті 95 Податкового кодексу України встановлює, що орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у Порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Наведені правові норми свідчать, що стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків здійснюється органом державної податкової служби виключно на підставі рішення суду, в свою чергу, Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу регулює механізм стягнення такої готівки, тобто порядок дій органу державної податкової служби, вже після прийняття відповідного рішення суду, а рішення органу державної податкової служби про погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення готівки приймається також після винесення судом відповідного рішення та з метою його виконання.

Стаття 8 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до положень статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.

Аналіз вказаних вище норм Конституції України та Цивільного кодексу України, які на думку позивача, порушено Кабінетом Міністрів України, та обставин справи дозволяє дійти висновку, що відповідач, затверджуючи своєю постановою від 29 грудня 2010 року N 1244 "Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України" Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу, не порушив основних засад права власності, діяв у межах визначених повноважень та з дотриманням Конституції України та Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено, що постанова Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1244 "Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України" в частині затвердження Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу такою, що не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, зокрема, статтям 8, 41 Конституції України та статтям 192, 316 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Кабінетом Міністрів України доведена правомірність прийняття своєї постанови від 29 грудня 2010 року N 1244 "Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України" в частині затвердження Порядку стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд постановив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Головуючий, суддя

В. А. Кузьменко

Судді:

В. В. Амельохін

А. Б. Федорчук

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали