ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

26.07.2011 р.

N 2а-10451/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Добрянської Я. І., суддів - Донця В. А., Головань О. В., розглянув відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Кабінету Міністрів України, треті особи - ОСОБА_10, Верховний Суд України, апеляційний суд м. Києва, ОСОБА_11, про визнання постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258" та постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258 незаконними (за участю представників сторін: позивача - ОСОБА_1 (від свого імені та в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_10), ОСОБА_7, ОСОБА_3 (від свого імені та в інтересах ОСОБА_4), відповідача - не прибув (клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача), третіх осіб: ОСОБА_10 - в особі представника ОСОБА_1, Верховного суду України - не прибув (клопотання про розгляд справи без участі представника), апеляційного суду м. Києва - не прибув (клопотання про розгляд справи без участі представника), ОСОБА_11 - не прибув (клопотання про розгляд справи без його участі)). Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до відповідача - Кабінету Міністрів України, треті особи - ОСОБА_10, Верховний суд України, апеляційний суд м. Києва про визнання постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258" незаконною.

В позовній заяві позивач просить суд визнати незаконною постанову Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258".

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2010 р. суддею Добрянською Я. І. було відкрито провадження по справі N 2а-10451/10/2670 та призначено справу до попереднього судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.11.2010 р. було закінчено підготовче провадження по справі N 2а-10451/10/2670 та призначено справу до судового розгляду колегією суддів.

02.11.2010 р. позивачами до канцелярії суду було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивачі також просять суд:

- визнати, що Кабінет Міністрів України при винесенні постанови від 21.12.2005 р. N 1258 і затвердженні Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів, із подальшими змінами - діяв в порушення ч. 3 ст. 2 КАС України;

- визнати незаконним п. 10 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України постанови від 21.12.2005 р. N 1258;

- визнати, що неправомірно запроваджено в Україні подвійне фінансування судів та визнати постанову КМ України N 1258 від 21.12.2005 р., із змінами, незаконною та такою, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258" розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ позбавляють позивачів права на судовий захист, що гарантовано ст. ст. 55, 129 Конституції України, а також тим, що постанова Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258, із внесеними змінами, прийнята всупереч ст. ст. 55, 129, 130 Конституції України, що створює перешкоди в реалізації права позивачів на судовий захист.

Представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи тим, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить визначення розміру інформаційно-технічних витрат при розгляді судових справ, у зв'язку з чим правомірно прийнято зазначену постанову. Представник відповідача вважає, що розміри витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, встановлені цією постановою є економічно обґрунтованими та виправданими, що сприятиме забезпеченню покриття витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, а оскаржувана постанова відповідає чинному законодавству України та видана в межах повноважень Кабінету Міністрів України.

Згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цьогоКодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Зважаючи на викладене, в судовому засіданні 26.07.2011 р. суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив:

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 затверджений Порядок оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів.

Згідно п. 1 даного Порядку цей Порядок визначає механізм здійснення оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258" внесено зміни до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів".

Пояснювальною запискою Держаної судової адміністрації України від 28.07.2009 р. була обґрунтована необхідність прийняття оскаржуваної постанови, де зазначено зокрема наступне.

На виконання ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258 "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів" пропонується внести з метою компенсації витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, зважаючи на інфляційні процеси, зростання цін на витратні матеріали в 2009 р. в порівнянні з попередніми роками, та оскільки попередньо встановлені тарифи не забезпечують покриття витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів. Крім того зазначено, що визначені в постанові Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258 розміри витрат не переглядалися з часу прийняття зазначеної постанови, а саме з 2005 року, натомість як дійсні показники цих витрат в порівнянні з 2005 роком реально зросли. А також доходи, отриманні від внесення змін в зазначену постанову щодо збільшення розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ стануть додатковим джерелом фінансових ресурсів на утримання судової влади.

Висновком Міністерства юстиції України за результатами правової експертизи проекту постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до розмірів витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ" від 16.07.2009 р., проект зазначеної постанови погоджено без зауважень.

Довідкою Держаної судової адміністрації України від 28.07.2009 р. про погодження проекту оскаржуваної постанови, висновок Міністерства юстиції України від 16.07.2009 р. погоджено без зауважень.

Однак, на думку позивачів, постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258 та постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258" порушено їх право на судовий захист, що передбачено ст. ст. 55, 129 Конституції України, зважаючи на що, позивачі просять суд визнати незаконними постанову Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258, постанову Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258" та п. 10 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258.

Проаналізувавши матеріали справи, та дослідивши всі необхідні докази у справі, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, зважаючи також на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Відповідно до частини другої статті 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

У відповідності до положень частини 8 ст. 171 КАС України суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.

Підставами для визнання акта незаконним є його невідповідність вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Умовою визнання акта незаконним є також недотримання інших вимог законодавства, на відповідність яким на підставі частини 3 статті 2 КАС України оскаржуваний акт перевіряє адміністративний суд.

Проведена судом перевірка оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258 та постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258" щодо законності їх прийняття відповідним органом в межах його компетенції та відповідності вимогам чинного законодавства України, дає підстави стверджувати, що вони видані Кабінетом Міністрів України на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якими ці повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо, добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації та пропорційно та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці постанови, що підтверджується наступним.

Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 113, пункту 3 статті 116 Конституції України та абзацу 1 пункту 2 статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України.

Кабінет Міністрів України забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Статтею 117 Конституції України, якій кореспондує стаття 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", передбачено, що Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Частиною 1 статті 4 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено, що Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 79 Цивільного кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 2 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 471 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Відповідно до пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92 N 731 (далі - Положення), державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Відповідно до пункту 6 Положення державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції.

Таким чином, Кабінет Міністрів України в межах компетенції та на підставі положень Конституції України, Закону України "Про Кабінет Міністрів України", Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, прийняв оскаржувану постанову від 21.12.2005 р. N 1258, якою був затверджений Порядок оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, проект постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258 був без зауважень погоджений Міністерством фінансів України, та із зауваженнями, які повністю було враховано Міністерством юстиції України.

Крім того, як було зазначено вище, пояснювальною запискою до проекту оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258" - була достатньо обґрунтована необхідність її прийняття у зв'язку з реальним зростанням витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів у порівнянні з попередніми роками, та скрутною економічною ситуацією що була спричинена інфляційними процесами останніх років.

Відповідно до розрахунків розміру витрат з інформаційно-технічного забезпечення, пов'язаних з розглядом цивільних справ, що здійснювався Департаментом планово-фінансової діяльності та соціального забезпечення Державної судової адміністрації під час опрацювання проекту оскаржуваної постанови, збільшення розміру витрат з інформаційно-технічного забезпечення не забезпечує повною мірою покриття витрат, пов'язаних з розглядом судових справ. Так, зокрема, з цього розрахунку вбачається, що у справах позовного провадження з розгляду спору майнового характеру покриття витрат на інформаційно-технічне забезпечується лише на 28 %; у справах про розірвання шлюбу на 27 %; у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи на 4,2 %) від необхідного; у справах немайнового характеру про захист честі, гідності та ділової репутації лише на 12,6 % від необхідного і т. п.

Зазначена порівняльна таблиця до проекту постанови Кабінету Міністрів України була досліджена судом та долучена до матеріалів справи.

Крім того, останнім абзацом розділу 1 "Цивільні справи" розміри витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, передбачена можливість зменшення розміру витрат, а також звільнення від їх оплати здійснюється в порядку, передбаченому статтею 82 Цивільного процесуального кодексу України.

Також, суд зазначає, що частинами першою та третьою статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі або з цих підстав, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Посилання позивачів в якості обґрунтування позову на невідповідність оскаржуваної постанови Конституції України, судом не може бути взято до уваги, оскільки відповідно до вимог пункту 1 частини третьої статті 17 КАС України, статті 150 Конституції України та статті 13 Закону України "Про Конституційний суд України" вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційність) актів Кабінету Міністрів України належить виключно до повноважень Конституційного суду України.

Крім того, відповідно до параграфу 55 глави 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 N 950, проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань або про затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп) головний розробник подає Міністерству юстиції для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідками, зазначеними у пункті 3 параграфу 46 і пункті 3 параграфу 47 цього Регламенту.

Параграфом 56 глави 4 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 N 950, визначено, що Міністерство юстиції під час проведення правової експертизи перевіряє проект акта Кабінету Міністрів на відповідність Конституції України, актам законодавства та чинним міжнародним договорам України, стандартам Ради Європи у сфері демократії, верховенства права та прав людини, зокрема положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків (гендерно-правова експертиза), а в разі, коли проект акта належить до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, - на його відповідність acquis communautaire.

Згідно з висновком про проект акта Кабінету Міністрів України, проект оскаржуваної постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до розмірів витрат на інформаційно-технічне забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарський справ" погоджено без зауважень, так само, як і проект самої постанови Кабінету Міністрів України про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарський справ.

Таким чином, Кабінет Міністрів України в межах компетенції та на підставі Конституції України, Цивільного процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про Кабінет Міністрів України" інших нормативно-правових актів, прийняв оскаржувану постанову від 21.12.2005 р. N 1258 "Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарський справ" та оскаржувану постанову від 05.08.2009 року N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258", якою змінив розміри витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у цивільних та господарських справах.

Отже, твердження позивачів щодо незаконності оскаржуваних постанов Кабінету Міністрів України є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач довів правомірність прийняття постанови від 21.12.2005 р. N 1258 "Про затвердження порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарський справ", постанови від 05.08.2009 року N 825 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. N 1258", якою змінив розміри витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у цивільних та господарських справах, проте як позивачем не було доведено протиправності прийняття відповідачем зазначених рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає позов необґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його задоволення.

Керуючись статтями 71, 86, 87, 94, 98, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва постановив:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 КАС України.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 26.07.2011 р.

 

Головуючий, суддя

Я. І. Добрянська

Судді:

В. А. Донець

 

О. В. Головань

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали