ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

від 20 червня 2011 року

Верховний Суд України у складі: головуючого - Шицького І. Б., суддів - Балюка М. І., Барбари В. П., Берднік І. С., Вус С. М., Глоса Л. Ф., Гошовської Т. В., Григор'євої Л. І., Гриціва М. І., Гуля В. С., Гуменюка В. І., Гусака М. Б., Ємця А. А., Жайворонок Т. Є., Заголдного В. В., Канигіної Г. В., Кліменко М. Р., Ковтюк Є. І., Короткевича М. Є., Коротких О. А., Косарєва В. І., Кривенка В. В., Кузьменко О. Т., Лященко Н. П., Маринченка В. Л., Охрімчук Л. І., Панталієнка П. В., Пивовара В. Ф., Пошви Б. М., Прокопенка О. Б., Редьки А. І., Романюка Я. М., Сеніна Ю. Л., Скотаря А. М., Таран Т. С., Терлецького О. О., Тітова Ю. Г., Шаповалової О. А., Яреми А. Г., розглянувши за участю представників: Міністерства інфраструктури України - Клим'юк О. С., державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" - Хімчак Т. В., Чернишової О. В., Клим'юк О. С., Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Кафельнікової Т. О., Нечипорчук Н. О., Левченка Д. В., Гриценюк А. С., Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві - Шаповала В. П., Київської міської ради - Касьяненка А. М., Кабінету Міністрів України - Станецької О. В., Ковтун Л. І., заяву державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10 березня 2011 року у справі N 40/427 за позовом Міністерства транспорту та зв'язку України до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи - державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", Київська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, про визнання права державної власності, встановив:

Міністерство транспорту та зв'язку України звернулось до господарського суду з позовом до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи - державне територіально-галузеве об'єднання "Південно-Західна залізниця", Київська міська рада, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, про визнання права державної власності на будівлю трансформаторної підстанції N 4654 загальною площею 37,2 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 96, що знаходиться в господарському віданні ДТГО "Південно-Західна залізниця", яке входить до сфери управління позивача.

Позов заявлено у зв'язку із відмовою відповідача видати ДТГО "Південно-Західна залізниця" свідоцтво про право державної власності на будівлю трансформаторної підстанції, розташовану за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 96, що на думку позивача є фактичним невизнанням (оспорюванням) відповідачем цього права.

Рішенням господарського суду м. Києва від 2 грудня 2010 року, залишеним без зміни постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 січня 2011 року, в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 березня 2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 січня 2011 року залишено без зміни.

В основу постанови касаційного суду покладено висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що відповідач не оспорює та не заперечує право державної власності на будівлю трансформаторної підстанції, а відмовляє у видачі свідоцтва про право державної власності з тих підстав, що ДТГО "Південно-Західна залізниця" не надано необхідних документів для оформлення свідоцтва.

Державним територіально-галузевим об'єднанням "Південно-Західна залізниця" в порядку ст. 11119 ГПК України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10 березня 2011 року у справі N 40/427 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 328, 329, 331, 392 ЦК України, ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у правовідносинах з визнання права власності на нерухоме майно.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано постанови Вищого господарського суду України від 15 лютого 2011 року у справі N 6/313, від 17 квітня 2008 року у справі N 3/547-07, від 15 липня 2010 року у справі N 40/264, від 17 лютого 2010 року у справі N 40/281 (Постанова N 40/281), від 4 березня 2010 року у справі N 45/137, від 16 лютого 2011 року у справі N 11/188, від 16 лютого 2011 року у справі N 11/190, від 7 вересня 2010 року у справі N 4/442 (Постанова N 4/442), від 30 липня 2009 року у справі N 35/416, в яких висловлено правові позиції, зокрема, про те, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 12 травня 2011 року у справі N 40/427 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10 березня 2011 року.

Ухвалами Верховного Суду України від 26 травня 2011 року:

- відкрито провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10 березня 2011 року у справі N 40/427,

- витребувано матеріали справи,

- доручено голові Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготовку відповідними фахівцями Науково-консультативної ради наукового висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 328, 329, 331, 392 ЦК України, ст. 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" у правовідносинах з визнання права власності на нерухоме майно,

- визначено Кабінет Міністрів України органом державної влади, представники якого можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання норм матеріального права, неоднаково застосованих судом касаційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені в заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 6 грудня 2007 року ДТГО "Південно-Західна залізниця" (надалі - Залізниця), що входить до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України, (правонаступником якого є Міністерство інфраструктури України), звернулось до Головного управління комунальної власності м. Києва для оформлення права державної власності на об'єкт нерухомого майна, а саме будівлю трансформаторної підстанції N 4654 загальною площею 37,2 кв. м, розташовану за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 96, що обліковується на балансі відокремленого підрозділу ДТГО "Південно-Західна залізниця" - Київської дистанції електропостачання та знаходиться в господарському віданні Залізниці.

Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом N 042/13/1-9297 від 27 грудня 2007 року відмовило Залізниці в оформленні та видачі свідоцтва про право державної власності на будівлю трансформаторної підстанції, оскільки наданий пакет документів не оформлено відповідно до вимог Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації N 1820 від 31 серпня 2001 року, та не містить усіх необхідних документів для оформлення такого права, зокрема:

- документів щодо відведення земельної ділянки під будівництво об'єкта та дозвіл на будівництво;

- акта приймання об'єкту в експлуатацію;

- розпорядження районної в м. Києві державної адміністрації про присвоєння поштової адреси;

- документів щодо закріплення об'єкта на праві господарського відання або інші документи, що підтверджують належність Південно-Західній залізниці вказаного об'єкта;

- документів, що підтверджують фінансування будівництва (платіжні доручення або інші документи);

- дозволу органу, уповноваженого управляти майном, на оформлення права власності на об'єкт, який перебуває на балансі відокремленого підрозділу Київської дистанції електропостачання, із зазначенням назви об'єкта, адреси та площі;

- довідки за підписом керівника та головного бухгалтера про те, що об'єкт нерухомого майна (із зазначенням назви, площі, інвентарної літери та адреси об'єкта), на який оформляється право власності, перебуває на балансі Південно-Західної залізниці, не проданий, не подарований, не переданий, не обтяжений.

Міністерство транспорту та зв'язку України, заявляючи позов про визнання права державної власності на будівлю трансформаторної підстанції, мотивувало позовні вимоги відмовою відповідача в оформленні та видачі свідоцтва про право державної власності ДТГО "Південно-Західна залізниця" на об'єкт нерухомості, що свідчить, на думку позивача, про невизнання та оспорювання відповідачем такого права.

Отже, предметом спору у даній справі є визнання права державної власності на об'єкт нерухомості з підстав відмови відповідачем в оформленні такого права суб'єкту господарювання, що входить до сфери управління центрального органу державної виконавчої влади, через ненадання ним необхідних документів для оформлення такого права.

Статтею 326 ЦК України встановлено, що від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Частиною 1 ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 ЦК України).

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (в редакції на момент виникнення спірних відносин) встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права на нерухоме майно, що знаходиться на території України, фізичних та юридичних осіб, держави, територіальних громад, іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, міжнародних організацій, іноземних держав.

Згідно п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України N 7/5 від 7 лютого 2002 року (в редакції на момент виникнення спірних відносин), встановлено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Господарськими судами встановлено, що відповідач - Головне управління комунальної власності м. Києва діє у відповідності до Положення про Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради N 584/744 від 10 липня 2003 року.

Згідно пп. 28 п. 7 даного Положення, Головне управління комунальної власності м. Києва здійснює у встановленому порядку оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна (нежилі будинки, споруди, приміщення), з видачею свідоцтв про право власності.

Відповідно до пп. 4.1 п. 4 Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації N 1820 від 31 серпня 2001 року та зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 31 серпня 2001 року за N 62/364, Головне управління комунальної власності м. Києва Київської міської державної адміністрації здійснює оформлення права власності та видає свідоцтва про право власності фізичним та юридичним особам на об'єкти нежитлового фонду (крім нежитлових приміщень в будинках, реконструкція або будівництво яких фінансується Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації та інших об'єктів нежитлового фонду, право власності на які оформляється Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації).

Отже, Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно, і у даній справі, не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює та не претендує на таке право.

Таким чином, встановивши, що відповідач не оспорює право державної власності на об'єкт нерухомості, а відмовляє в його оформленні та видачі свідоцтва з підстав ненадання всіх необхідних документів для оформлення такого права, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд та суд касаційної інстанції, обґрунтовано відмовив позивачу у позові.

За таких обставин відсутні підстави для скасування законної постанови Вищого господарського суду України від 10 березня 2011 року у справі N 40/427 та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим у задоволенні заяви державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 11114 - 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України постановив:

У задоволенні заяви державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 10 березня 2011 року у справі N 40/427 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 11116 ГПК України.

 

Головуючий, суддя:

І. Б. Шицький

Судді:

М. І. Балюк

 

В. П. Барбара

 

І. С. Берднік

 

С. М. Вус

 

Л. Ф. Глос

 

Т. В. Гошовська

 

Л. І. Григор'єва

 

М. І. Гриців

 

В. С. Гуль

 

В. І. Гуменюк

 

М. Б. Гусак

 

А. А. Ємець

 

Т. Є. Жайворонок

 

В. В. Заголдний

 

Г. В. Канигіна

 

М. Р. Кліменко

 

Є. І. Ковтюк

 

М. Є. Короткевич

 

О. А. Коротких

 

В. І. Косарєв

 

В. В. Кривенко

 

О. Т. Кузьменко

 

Н. П. Лященко

 

В. Л. Маринченко

 

Л. І. Охрімчук

 

П. В. Панталієнко

 

В. Ф. Пивовар

 

Б. М. Пошва

 

О. Б. Прокопенко

 

А. І. Редька

 

Я. М. Романюк

 

Ю. Л. Сенін

 

А. М. Скотарь

 

Т. С. Таран

 

О. О. Терлецький

 

Ю. Г. Тітов

 

О. А. Шаповалова

 

А. Г. Ярема

 




 
 
Copyright © 2003-2018 document.UA. All rights reserved. При використанні матеріалів сайту наявність активного посилання на document.UA обов'язково. Законодавство-mirror:epicentre.com.ua
RSS канали